5 нових вистав Києва, які варто побачити

Фото: пресслужба Freedom Ballet

Ці вистави зовсім нещодавно з'явилися на київських сценах, але на більшість із них квитки на найближчі дати вже розкуплені. Розповідаємо, чому все ж варто потрапити на ці постановки, навіть попри довге очікування.

МУР. "Ребелія [1991]"

Зібравши всі можливі аншлаги з виставою "Ти [Романтика]", творче об'єднання МУР створило нову — "Ребелія [1991]".

Як і попередня вистава, нове творіння МУР гортає сторінки української історії.

Позаяк слово "ребелія" означає бунт, заколот, супротив, вистава присвячена історичним подіям, що передували здобуттю незалежності України, та постатям, які відіграли ключову роль у русі спротиву.

Герої мюзиклу — Іван Світличний, В'ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Алла Горська, Іван Дзюба, Леонід Кравчук, Віктор Кукса та інші діячі, чия громадянська позиція значно вплинула на історичний процес в Україні.

"Ребелія [1991]", як і "Ти [Романтика]", — музична вистава з елементами документального театру. Її дія охоплює різні часові та просторові локації — від дисидентських гуртків до масових мітингів, від Чорнобильської АЕС до сесій Верховної Ради.

"Це історія про головну нашу перемогу. Мазепа програв, Шевченка посадили, Відродження розстріляли — так тривало майже всі століття, — каже режисер постановки Олександр Хоменко. — Але як мінімум тоді нам вдалося розірвати це коло. Це історія нашого успіху. Вона проходить через Клуб творчої молоді в Києві та шістдесятників, через редакцію газети в Черкасах, де працює Василь Симоненко, через ліси Биківні, через збори Народного Руху, де засідають Драч та Чорновіл, через Чорнобильську АЕС, через мітинги у Львові та приїзд Американського президента до України, через падіння ГКЧП і Жовто-блакитний прапор у Верховій раді. Це — історія отримання нашої незалежності. Це — Ребелія [1991]".

У виставі також буде багато хореографії — її поставила Інна Матюшина. Художницею з костюмів стала відома дизайнерка Леся Патока, сценографкою — Софія Zbroya Пляцко.

У порівнянні з "Ти [Романтика]", ця вистава складніша, масштабніша, зовсім інша за структурою. Вона охоплює значно більший проміжок часу, подає події анахронічно, часом нелінійно — і це кардинально змінює підхід до сценографії, — розповідає Софія.

За словами творців "Ребелії", вони хочуть "показати цих молодих людей — сміливих, проривних, які у своїй епосі були рок-зірками, — на тлі однієї з найзатхліших і найзастійніших епох радянського часу".

Відомо, що Микола Шмундир у виставі грає Івана Дзюбу, а Олександр Заїка — "передовика виробництва" Олександра Кольчика, який працював на систему.

До речі, цього разу до постійного складу МУРівців долучилися, зокрема, співачка Анна Одинець і актор та співак Роман Муленко — він грає Івана Світличного.

Прем'єра "Ребелії" відбудеться 21 серпня у МЦКМ, але, звісно, квитків на неї вже давно немає, як і на додаткову — 22 серпня. Проте після вистава вирушає у всеукраїнський тур, тож можеш спробувати зловити її в інших містах. Або чекай, поки МУР повернеться до Києва — впевнені, шанс побачити "Ребелію [1991]" ще буде!

Театр ім. Лесі Українки. "Земля"

У цієї вистави не було шансів не стати аншлаговою. По-перше, за неї взявся Іван Уривський — і цього вже достатньо для черг до кас. (До речі, на початку широкомасштабного вторгнення Уривський поставив "Землю" (Žẽmė) в Каунаському національному драматичному театрі). По-друге, Іван створив виставу "Земля" за Ольгою Кобилянською, яку трохи раніше вже створив його "конкурент" Давид Петросян. Причому Петросян поставив "Землю" в рідному для Уривського Театрі ім. І. Франка, й Уривському довелося йти зі своєю "Землею" до театру-конкурента — "Лесі". Ще й привести до Театру ім. Лесі Українки "франківських" сценографа Петра Богомазова, художницю з костюмів Тетяну Овсійчук і акторів Олександра й Марію Рудинських.

Щоправда, Уривський і Петросян стверджують, що вони не є конкурентами один одному, проте публіка їх все одно порівнює. А порівняти дві однакові постановки від Уривського й Петросяна — просто маст для справжнього театрала.

Ті, хто вже бачив обидві вистави, кажуть, що спільна в них хіба що назва — Петросян і Уривський змушують по-різному ставитися до сучасних Каїна й Авеля — Савву й Михайла, та й загалом погляд на п'єсу Кобилянської у режисерів різний.

Уривський зобразив на сцені село у вигляді чорних металоконструкції, а селяни в нього — замість роботи на полі — в масках з електродами зварюють металеві компоненти.

Це, а також багато відвертих сцен, оголених тіл, демонстрація сідниць, плювання та блювання, звісно, вже викликало бурхливі обговорення в соцмережах. Тож не дивуйся, що квитків на "Землю" Уривського немає навіть на жовтень. Але це ж не означає, що не треба намагатися їх здобути?

Freedom Ballet. Flambe

Кожен проєкт від Freedom Ballet стає подією. Після тріумфу "Шафи" й мюзиклу "Кабаре" Олена Коляденко і Ко створили нову виставу — танцювальну Flambe, в основі якої — роман Жоржі Амаду "Дона Флор і два її чоловіки".

Її головна героїня — жінка, яка все життя присвятила кулінарії. Вона намагається бути гарною дружиною — ідеальною, як класична страва за перевіреним рецептом. Але раптом зустрічає справжнє кохання — дике, пряне, пекуче, яке вже мало свій фінал і не хоче відпускати.

"Flambe — це яскравий еротично-іронічний твір з елементами реалізму, гумору та містики, що досліджує жіноче бажання та баланс між пристрастю та стабільністю. Це не переказ книги та не класична постановка. Це емоційна подорож через танець", — кажуть творці вистави.

До речі, хореографію Flambe створили провідні хореографи Freedom Ballet Костянтин Гордієнко, Олексій Базела, Назар Дідик та Ігор Кулешин, а музику — ще один підопічний Олени Коляденко — Дмитро Каднай.

Декораціями та костюмами опікувалась Дарія Біла, яка раніше працювала з Коляденко над мюзиклом "Кабаре".

Це історія, в якій магія переплітається з емоціями, даючи змогу кожному глядачу побачити себе з нового боку, — каже Олена Коляденко.

До речі, 15 вересня виставу зіграють у Театрі ім. І. Франка, і квитки поки є. Поспішай!

Молодий театр. "Чи одружиться нарешті Фігаро?"

Молодий театр наприкінці літнього сезону представив ще одну інтерпретацію п'єси П'єра Бомарше про Севільського цирульника — виставу "Чи одружиться нарешті Фігаро?"

Поставив її французький режисер Григор Мане. У театрі стверджують, що Григор "взяв сюжет Бомарше, як мозаїку, і склав із нього свою іронічну несподівану історію — з гумором, перипетіями й добрячим театральним запалом".

Я хочу, щоб глядач забув про війну на 2 години, — каже режисер.

Сцену у виставі перетворили на лабіринт, щоб Фігаро переконливіше бігав між Сюзанною, Фаншеттою, Марселіною та графом.

Костюми зробили виразно бароковими й запевняють, що вийшов "театральний карнавал, де замість серйозної класики на нас чекає барвистий фарс-мажор у двох діях".

Залишилося перевірити особисто: квитки на 11 та 18 вересня ще є.

Театр ім. Івана Франка. "Калинова сопілка"

Одна з нових вистав у репертуарі Театру ім. Івана Франка — "Калинова сопілка" — за повістю Оксани Забужко "Казка про калинову сопілку" (2000), яку перекладали польською, чеською та мовою фарсі. Це історія на основі народних оповідей про сімейні стосунки й суперництво двох сестер, кожна з яких стала "маминою" і "татовою" дочкою. А коли вони досягли шлюбного віку, закохалися в одного парубка, що спричинило трагедію.

І тепер їхні батьки, що втратили обох доньок, блукають лабіринтами власних спогадів, намагаючись віднайти ту невидиму межу, що розділила їхнє минуле й нестерпне теперішнє.

У театрі кажуть, що ця вистава — глибоке дослідження механізмів пам'яті та спроба змиритися з незворотним.

Постановку створила режисерка Валентина Єременко-Ворожбіт, у ролях — провідні актори Театру ім. І. Франка Інна Капінос, Сергій Калантай, Дар'я Легейда, Володимир Абазопуло, Ірина Мельник та інші.

Оксана Забужко на театральній сцені — це вже цікаво, тому квитків немає вже й на жовтень. Але занотуй собі, що їх треба вполювати!

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter