50 діджеїв та 7 танцмайданчиків: як пройшла 12-та "Стрічка" від Closer
Фестиваль "Стрічка" від Closer. Фото: Vova May
Фестиваль незалежної музики й культури "Стрічка" відсвяткував своє дванадцятиріччя у звичному місці київського Подолу — на території колишньої стрічкоткацької фабрики. За цей час "Стрічка" вже давно увійшла до переліку must-visit для киян, туристів і всіх, хто хоче застати Київ у травневому цвіті.
Колумніст і діджей Валерій Вармур побував на події, щоб показати й розказати, як це було.
Український етномозаїчний код, вшитий в айдентику фестивалю, відчувався і в складі учасників. Більшість із них — представники української електронної сцени, які виступали як із лайвами, так і з діджей-сетами. Окремої уваги заслуговує кількість запрошених іноземних артистів — із Великої Британії, Німеччини, Італії, Франції, Нідерландів, Литви та навіть Венесуели.
Декор, оформлення і перше враження від візуальної складової
Фестиваль уже не вперше оздоблювали талановиті майстри з команди Masiks.Prod, які органічно й професійно поєднали айдентику івенту з декоративними та світловими елементами.
Про сцени
"Стрічка" завжди про можливість обирати. І тут вибір справді є перевагою — незалежно від того, який стиль музики тобі ближчий. Сім танцмайданчиків добре впоралися з цією задачею.
Головна сцена Dvir вражала та мала найбільші світлозвукові конструкції, які, за відчуттями, були суттєво допрацьованішими за тогорічні. Саме ця сцена формувала перший вау-ефект і "поріг входження" гостей у фестиваль.
У перший день тут переважали лайви локальних артистів, у другий — діджей-сети. За звучанням це була багатошарова електроніка з безліччю цікавих тембрів: від класичного техно й електро до глибшої позажанрової ритміки.
Otel' — тут було правильно спекотно, тісно й затребувано. Бо це, по суті, мека ламаних ритмів, електро та експериментальної електроніки від Alex Savage, Sashaa Shults, Alpha Centauri, Credit 00 та інших.
Closer&Prychal
Closer — core-майданчик, з якого все починалося на стрічкоткацькій фабриці й поступово розрослося до цілої сцени та, без перебільшення, важливого субкультурного центру країни.
Світлові рішення й постійний апгрейд звуку цього плейсу завжди привертали багато уваги відвідувачів, а за пульт ставали топселектори вінілу та електронні музиканти. Цьогоріч оформлення складалося з квадратних мозаїчних елементів і гармонійно резонувало зі звичними світловими патернами Closer.
Тут були і лайв-виступи, і вініл-селекції. Окремо відзначив би Amir b2b Oleh — саме вони як вініл-діджеї забрали найбільше моєї музичної уваги першого дня. Їхня селекція справді змушувала невпинно рухатися й безрезультатно шазамити треки частіше, ніж на інших танцмайданчиках.
Prychal на "Стрічці" традиційно був найсвітлішим танцмайданчиком, де концепція "близькості" реалізовується сповна — через велику кількість людей і дуже живу взаємодію між ними.
Майданчик відкривала OCHII, також тут грав свою професорськи насичену селекцію Borys, а ще — не менш цікаві іноземні артисти з Франції, Венесуели та інших країн. Стилістично танцмайданчик тяжів переважно до house, tech, місцями deep та experimental-звучання. А його закриття під дощем додало окремого посмаку й свіжості.
Окремо відзначу й оновлення Причалу: тепер мігрувати між танцмайданчиками стало помітно зручніше.
3rd Floor
Склоблоки, люстри й сяйво сильних лазерів робили цей танцмайданчик чимось схожим на київські вечірки початку 2010-х. Тут грали топселектори сцени та власники рекордсторів: Gapon, Roman K і гість із Франції Alexis Le-Tan. Періодично заходячи на танцмайданчик, я заставав і електро, і доволі швидкі притрансовані ритми від Roman K. Цьому майданчику не вистачало хіба що трохи більше повітря й хорошого обдуву.
Mezanine
Цей танцмайданчик відкривав англієць Paul Thompson, а закривали своїм спільним лайвом Себа Корецький і Nota Klub. Тут звучали стрімкі грувові хаус-ритми від гості Gee Lane.
Igor Glushko вже давно "своя" людина на "Стрічці". Він добре відчуває своєю селекцією, якого рівня занурення потребує аудиторія. Не став винятком і його цьогорічний вініл-сет.
Garden
Найкомпактніший майданчик, оточений зеленню і комфортним вініл-звучанням на топовому вінтажному звуці. Тут можна було і відпочити, і камерно поденсити під інтелігентну брейкбітову селекцію.
Другого дня плейс закривав Wieloroman — і саме він забрав найбільше моєї уваги своєю жваво-медитативною селекцією. З першого дня я б окремо відзначив сет від Oles.
Про аудиторію
За відчуттями, кількість людей на цьогорічній "Стрічці" була приблизно такою самою, як і торік. Вікові рамки тут майже відсутні, хоча вплив молодшої аудиторії все ж відчувався.
Водночас помітно, що з роками "Стрічка" перестає бути фестом, де люди масово самовиражаються через одяг, образи й аксесуари. Окремого дрес-коду не було — усе мало вигляд сталого фестивалю з аудиторією, яка добре розуміє, куди й навіщо прийшла.
Варто також зазначити, що тут не було масового знімання всього на камери телефонів. Відвідувачі, здається, добре розуміють: у цьому контексті це певною мірою моветон і додатковий дискомфорт як для артистів, так і для гостей.
Про безпеку
У деяких місцях варто було б більше уваги приділити освітленню на сходах і підйомах. Знаю досить неприємну історію людини, яка травмувалася саме через це.
Загалом
У цілому фестиваль вдало відгомонів і подарував відвідувачам важливий спогад на багато років. Стрічка вкотре показала, що може бути не просто музичною подією, а живим зрізом київської електронної культури — з її людьми, простором, ритмом і дуже впізнаваним відчуттям близькості.
