"Будинок "Слово": страшна драма, яку написало життя
Фото: кадр із фільму "Будинок Слово"
9 травня в прокат вийшов довгоочікуваний фільм "Будинок "Слово". Нескінчений роман" про письменників Розстріляного відродження, який режисер Тарас Томенко створював довгі 10 років. "ТиКиїв" розповідає, як знімали цю стрічку та чому її слід подивитися.
1927 рік. За наказом Сталіна в Харкові звели кооперативний будинок "Слово", в комфортні квартири якого заселяють найвидатніших українських письменників: їхня творчість мала бути під тотальним контролем із метою "створення єдиного художнього методу соціалістичного реалізму". Та не кожен із літераторів погоджується оспівувати культ Сталіна. Неочікувано для мешканців "Слова" до них підселяють нікому не відомого молодого письменника Володимира Акімова, і з його появою в будинку починають розгортатися дивні події.
Це — сюжет стрічки "Будинок "Слово". Нескінченний роман", і неправдивою тут є лише постать Володимира Акімова. Та навіть не сама постать — сексотів, що працювали на КДБ чи співпрацювали з ним, у будинку "Слово" було достатньо — а конкретне ім'я та прізвище персонажа. Решта — історичні факти.
Працювати над стрічкою режисер Тарас Томенко почав 10 років тому.
"Тоді ще був Янукович, — розповідає він. — Ми працювали "у стіл", писали сценарій без жодної надії це зробити. Жоден із продюсерів не хотів братися за цю тему, це було немодно. Ніхто не цікавився Тичиною, Сосюрою — це була наша реальність. Ми вирішили її змінити. Для цього знадобилося десять років".
Томенко зі співавторкою сценарію Любов'ю Якимчук звернулися до архівів, літературних музеїв, співпрацювали з істориками й спочатку (8 років тому) зробили документальний фільм "Будинок "Слово".
А потім стали розробляти художню стрічку: її врешті-решт відзняли 2021 року, але спочатку ковід, а згодом повномасштабне вторгнення не пускали її до глядача – і от зараз ця зустріч відбулася.
На реальних подіях
Майже всі персонажі "Будинку "Слово". Нескінченний роман" реальні, і грають їх вже справжні нинішні зірки: В'ячеслав Довженко (Микола Хвильовий), Ніна Набока (тьотя Варя), Андрій Ісаєнко (Майк Йогансен), Марина Кошкіна (Галя), Станіслав Сукненко (Лесь Курбас), Юрій Одинокий (Мерер), Валерія Ходос (Рая Троянкер), Андрій Май (Володимир Сосюра), Юлія Чепурко (Марія Сосюра), Костянтин Темляк (Павло Тичина), Геннадій Попенко (Михайль Семенко), Слава Красовська (Наталя Ужвій), Дмитро Олійник (Володимир Акімов).
Цікаво, що протягом знімання актори настільки вжилися у свої ролі, що навіть поза камерами називали одне одного іменами персонажів.
Що ж до Володимира Акімова, то цей герой став збірним образом тих, хто доносив на сусідів по будинку: автори фільму знайшли кримінальні справи, заведені на письменників Семенка та Йогансена, де під псевдонімами вказані інформатори. Кожен із них жив у будинку "Слово".
До речі, подивіться на цього персонажа: нікого не нагадує?
І звуть його Володимир Володимирович.
Служниці Галі теж не існувало насправді, а от працівник НКВД Мерер був: він вів справу поета Михайля Семенка.
До речі, авторка сценарію теж знімалася в стрічці, а її син зіграв сина Семенка — Михася.
А актори Геннадій Попенко, що зіграв Семенка, та Костянтин Темляк, який отримав роль Павла Тичини, з початком повномасштабного вторгнення долучилися до лав ЗСУ.
З раю до пекла
Павільйони для знімання будували за знайденими схемами зі справжнього будинку "Слово", зокрема, інтер'єри квартири Миколи Хвильового відтворили досить точно.
Майже весь реквізит команда фільму створила самостійно, відтворивши за архівними матеріалами понад 1500 автентичних деталей. Над декораціями працював художник Шевкет Сейдаметов.
Цікаво, що Геннадій Попенко, який грав Михайля Семенка, у стрічці носить метелик, що належав самому поету — його подарувала Тарасові Томенку харківська письменниця Світлана Клімова.
В архівах творча команда знайшла матеріали з реальними сценами вистав театру "Березіль", заснованого Лесем Курбасом. Одну з них — музичне ревю "Алло, на хвилі 477" — відтворили в фільмі. А ще в стрічці можна почути пісню "Харків, Харків, де твоє обличчя?" на вірші Майка Йогансена та музику Юлія Мейтуса.
Як і в фільмі, за мешканцями будинку регулярно приїжджало "чорне авто": жителів сорока з шістдесяти шести квартир закатували, розстріляли, відправили в заслання тощо. Михайля Семенка з Харкова забрали до Києва, де розстріляли в Жовтневому палаці. Леся Курбаса відправили в Сандармох, де 1937-го розстріляли, причому свідчити проти нього змусили дружину Михайля Семенка, акторку Наталю Ужвій, і вона до останніх днів не могла собі цього пробачити – проте, цим вчинком жінка рятувала свого сина Михася…
Як з'ясували творці стрічки, письменників у будинку "Слово" прослуховували з метою доносів всі й скрізь: мікрофони були в лампах, у стінах…
Тому атмосфера терору й страху на тлі "розкішного життя з любощами й шампанським" в будинку "Слово" у фільмі створена не дарма.
Цікаво, що діалоги письменників, сюжетні колізії також не вигадка сценаристів: багато розмов у стрічці відтворені за спогадами та цитатами з документів, та й екранні любовні колізії існували насправді.
Наприклад, герої В'ячеслава Довженка й Геннадія Попенка говорять справжніми словами своїх героїв — Миколи Хвильового і Михайля Семенка.
Ну а знамениту фразу Хвильового "Геть від Москви!" нині знають навіть школярі.
Справді був і роман поетеси Раїси Троянкер та одруженого Володимира Сосюри. Втім, Троянкер не жила в будинку "Слово", а приходила туди в гості, і її жертвою пав не лише Сосюра — кажуть, інтим із поеткою свого часу мав чи не кожен чоловік у будинку.
Сцену ж самогубства Миколи Хвильового відтворили за спогадами чотирьох людей: саме вони розповіли, що перед смертю письменник співав для друзів романс, граючи на гітарі, а потім сказав: "Зараз я вам покажу, як романи треба писати і яким має бути письменник в радянську епоху" — вийшов і застрелився.
Та й характери героїв автори стрічки намагалися зробити максимально правдивими.
А от яким має бути звук тривоги, у 2018 році, коли знімали фільм, ще ніхто не знав. Але зараз глядачі на нього реагують, як на справжній…
Світова прем'єра художнього фільму "Будинок "Слово". Нескінчений роман" відбулася 2021 року на 37-му Варшавському кінофестивалі в межах міжнародної конкурсної програми. Згодом стрічка отримала нагороду Best Feature Film (Найкращий ігровий фільм) на Košice International Film Festival у Словаччині 2022 року і нагороду в номінації "Найкращий художній фільм" на кінофестивалі I Will Tell у Флориді (США).
Тепер оцінити стрічку можеш і ти: шукай "Будинок "Слово". Нескінченний роман" у київських кінотеатрах.
