Не лише "Твін Пікс": 7 культових повнометражних фільмів Девіда Лінча
Фото: колаж "ТиКиїв"/Getty Images
15 січня 2025 у 78 років помер Девід Лінч... Американський кінорежисер довго не був фаворитом критиків, хоч і здобув три номінації на "Оскар" за найкращу режисуру. А ось глядачам його неповторний стиль припав до душі. Ми зібрали 7 повнометражних стрічок від покійного генія незалежного кіно, які варто подивитися кожному.
Зазначимо, що все ж Девід Лінч найбільш відомий за своїм культовим телесеріалом "Твін Пікс". Він починається з убивства старшокласниці Лори Палмер у маленькому містечку Твін Пікс. На розслідування вирушає спеціальний агент ФБР Дейл Купер (Кайл Маклахлан). І зрештою потрапляє в павутину дивних подій, які вказують на те, що містечко далеко не звичайне...
Після дебюту 1990 року на каналі ABC "Твін Пікс" став культурним феноменом завдяки чорному гумору та колоритним героям. А головне — розмитій межі між традиційною оповіддю та фірмовим сюрреалізмом Лінча. Втім, повнометражні історії цікавили майстра не менше за епізодичні — то яке кіно він зняв?
Голова-гумка (1977)
Дебютний повнометражний фільм Девіда Лінча — це кошмар у сюрреалістичному пейзажі. "Голова-гумка" розповідає про Генрі Спенсера — чоловіка, який намагається впоратися з батьківством і занепалим світом, доглядаючи за бридким і вічно плаксивим немовлям. Тутешній чорно-білий світ — це спотворене дзеркало, де ніщо не має сенсу, але все здається значущим. Ось він, Лінч у чистому вигляді!
Що цікавого? "Голова-гумка" ледь не розорила Девіда Лінча: заради проєкту режисер навіть мусив додатково працювати теслею. А щодо немовляти ми не збрехали: майстер направду задумував його як потворну, ніби інопланетну істоту. Як саме Лінч його створив — і понині загадка, позаяк митець був дуже потайливим щодо власних технік. За одною теорією, то була лялька, за іншою — аніматроніка. А як тобі здається?
Людина-слон (1980)
Стрічка заснована на реальній історії Джозефа Мерріка, людини, яка через свої фізичні вади стала вигнанцем Вікторіанської Англії. "Людина-слон" усе ще містить моторошні відтінки фірмового стилю Лінча — однак цього разу майстер поступився звичному "сюру" заради інтимної, емоційної історії. За віртуозну режисуру та новаторство фільм отримав вісім номінацій на премію "Оскар"!
Що цікавого? Втілення Джоном Хертом скаліченого Джозефа Мерріка потребувало складного, ретельного та переконливого образу. І гример Крістофер Такер не підвів: його "людина-слон" остаточно привернула увагу кіноакадеміків до гримерного ремесла. І зрештою в 1981 році, за рік після виходу фільму Лінча, була офіційно запроваджена премія "Оскар" за найкращий грим.
Але образ "людини-слона" ми не будемо спойлерити — натомість радимо подивитися фільм...
Дюна (1984)
Саме так, роман Френка Герберта "Дюна" Девід Лінч екранізував на 34 роки раніше за Дені Вільнева! Щоправда, згодом майстер публічно відхрестився від знятої "Дюни", позаяк студія втрутилася у її фінальний монтаж, а в прокаті космоопера провалилася. Культового статусу вона набула значно пізніше завдяки приголомшливому візуалу та унікальному погляду Лінча на історію Пола Атрейдеса — за сюжетом, нащадка знатного роду та вождя планети Арракіс.
Що цікавого? Заради "Дюни" Лінч навіть відхилив пропозицію Джеймса Лукаса зняти "Зоряні війни: Повернення джедая" — боявся фільмувати чуже бачення. Час показав, що то було хибне рішення: після роботи над "Дюною" Девід Лінч узагалі зарікся брати участь у великобюджетних голлівудських проєктах.
Синій оксамит (1986)
"Дюна" довела Девіда Лінча до депресії. А ось вивів його з цього стану детектив "Синій оксамит", знятий лише за 6 млн доларів. Зате який там сценарій! За сюжетом, у похмурому американському містечку юнак Джеффрі Бомонт (Кайл Маклахлан) знаходить відрізане людське вухо та вдається до власного розслідування. Не дивно, що зрештою стрічка принесла Лінчеві другу номінацію на "Оскар" за найкращу режисуру і залишається однією з найвідоміших його робіт.
Що цікавого? Як подейкують, Лінчу дуже хотілося, щоб вухо в кадрі було справжнім — та все ж від цієї ідеї відмовилися, щоб не травмувати глядачів. Втім, навіть вухо-реквізит вийшло до жаху реалістичне. Ось фрагмент фільму — наважишся оцінити?
А це — початкова сцена "Синього оксамиту"
Дикі серцем (1990)
Психоделічне роуд-муві показує пристрасну, часом жорстоку історію кохання між Сейлором Ріплі (Ніколас Кейдж) та Лулою Форчун (Лора Дерн), які змушені переховуватися. Ексцентричні герої, американська природа, рок-н-рольний саундтрек на чолі з Love Me Tender Елвіса Преслі — чим не любовний лист Лінча до бунтівної молоді? А на Каннському кінофестивалі фільм отримав "Золоту пальмову гілку", чим іще дужче зміцнив репутацію Лінча як сміливого режисера.
Що цікавого? Фірмову куртку Сейлора зі зміїної шкіри Ніколас Кейдж вибрав сам. То була данина пам'яті Марлону Брандо, який носив схоже вбрання у фільмі "Схильний до втечі" (1960).
Малголленд Драйв (2001)
Те, що починалося як телевізійний пілот (пробна серія), перетворилося на одну з найвідоміших "повнометражок" Лінча! Фільм розповідає про підступний світ Голлівуду, в якому живуть акторка-початківець Бетті Елмс (Наомі Воттс) та амнезійна Ріта (Лора Гаррінг). Фільм схожий на гарячковий сон: він здається заземленим у реальності, але водночас занурює глядача в божевілля. А про кінцівку стрічки ще з 2001 року ходять легенди — цікаво, чи вдасться тобі її зрозуміти?
Що цікавого? Для молодої акторки Наомі Воттс "Малголленд Драйв" став путівкою в життя — до цього переважно вона грала в невеликих ролях на телебаченні. Однак Девід Лінч, відомий своїм інстинктивним підходом до кастингу, був глибоко захоплений Воттс під час їхньої першої зустрічі. Пізніше Воттс описала роль Бетті як найскладнішу у своїй кар'єрі.
Внутрішня імперія (2006)
Цьому психологічному трилеру судилося стати останнім повнометражним фільмом Лінча. І у 2006-му геній розігрався на повну. Inland Empire — це тригодинна подорож у психіку голлівудської акторки (Лора Дерн), яка втрачає зв'язок із реальністю. Стрічку Лінч профінансував самотужки: усе задля того, щоб кинути виклик традиційній кінооповіді. За три роки до смерті режисера фільм отримав ремастер.
Що цікавого? Виконавицю головної ролі Девід Лінч просував до премії "Оскар"... нетипово. На розі Голлівудського бульвару та Ла-Бреа в Лос-Анджелесі він розмістив табличку з написом "На ваш розгляд: Лора Дерн". А поруч поставив стільця, де сидів і покурював цигарки у супроводі живої корови.
Один перехожий запитав у Лінча, чому на сусідньому плакаті було гасло "Без сиру не було б внутрішньої імперії".
Сир же роблять із молока, розумієте? — відповів майстер та кивнув у бік корови.
Світ кіно визнав Девіда Лінча не одразу: аж у 2019 році режисер був нарешті нагороджений статуеткою "Оскар" за видатні заслуги у кінематографі. Проте це той випадок, коли народна любов зіграла в житті митця значно більшу роль, ніж будь-які нагороди. А прізвище Лінч стало маркером сміливого авторського бачення.
