Художній керівник Київської опери Петро Качанов: "Тепер у нас є абсолютно український "Лускунчик"!"
Петро Качанов. Фото: пресслужба театру "Київська опера"
Понад 200 років тому німецький казкар Ернст Теодор Амадей Гофман написав різдвяну повість-казку "Лускунчик та Мишачий король", за сюжетом якої 1892 року Петро Чайковський написав балет "Лускунчик", що став класичним. Проте 25 грудня театр "Київська опера" представляє премʼєру балету за мотивами історії Гофмана на музику українського композитора Івана Небесного. Тепер у Києва є власний "Лускунчик"! Про те, як створювався "Лускунчик Гофмана", нам розповів директор-художній керівник Київської опери Петро Качанов.
Петре Федоровичу, зізнайтеся: чи вам не страшно було ставити нового "Лускунчика"? Бо зрозуміло, що ваш балет обовʼязково почнуть порівнювати з відомими балетом на музику Чайковського?
Не страшно, і я готовий до такого порівняння — було б дивно, якби я його не передбачив. І в цій справі є дві сторони медалі. Перша — нам все ж таки потрібна хороша вистава.
Ми до початку повномасштабного вторгнення мали прем’єру неокласичного "Лускунчика" на музику Чайковського, але з початком війни відмовилися від нього. А зараз ця вистава повернулася з абсолютно новою музикою і новою назвою "Лускунчик Гофмана".
Друга сторона медалі — те, що в нас, до прикладу, був "Буратіно", який зрозуміло, мав російський характер. Відмовившись від цієї вистави, ми поставили мюзикл "Піноккія". Бо маємо рухатися в бік Європи не тільки в контексті якихось промов та лозунгів, а й в контексті популяризації своєї культури в поєднанні із західною культурою. Тож ми взяли казку Гофмана "Лускунчик і Мишачий король", сюжет якої, як відомо, не належить росії, і написали до балету власну музику. І тепер ми маємо абсолютно українського "Лускунчика".
Той "Лускунчик" на музику Чайковського, що був у репертуарі до війни, мав нову хореографію?
У нас дуже довго існувала класична версія "Лускунчика", але в якийсь момент ми зрозуміли, що вона геть застаріла як морально, так і фізично. Ті ж костюми час не помилував... І коли постало питання, чи відновлювати стару постановку, ми вирішили все ж таки зробити нову в нашому власному баченні — неокласичному. Ми це зробили до повномасштабного вторгнення, а нині нашу власну хореографію поклали на музику композитора Івана Небесного. Ну, майже поклали, бо над музикою працюємо й досі. І результат цього творчого процесу всім буде видно 25 грудня.
Тобто ви досі не маєте повної музичної партитури?
Процес створення балетної вистави живий і, думаю, зміни відбуватимуться буквально до моменту, коли 25 грудня ми відкриємо завісу й казка Гофмана оживе на сцені.
Іван Небесний — дуже популярний нині композитор і, ймовірно, дорогий. Чому вибір пав саме на нього?
Іван Небесний — талановитий і поважний композитор. Насамперед нас приваблює його досвід: ціла низка прекрасних творів у різних жанрах — опери, балет, симфонічна, камерна музика, музика до драматичних вистав — це як вистояне вино. Звичайно, можна експериментувати з молодими композиторами, але є розуміння, що, якщо ми вже отримуємо музику, то в майбутньому змінити її буде неможливо. А Івана Небесного ми добре знаємо, бо неодноразово з ним співпрацювали. І вже зараз я бачу, що музика до нашого балету йому вдалася.
Не Мишачий Король, а Мишильда
Цікаво, чи з’явиться у виставі щось на кшталт "Танцю сніжинок" чи "Вальсу квітів"? Тобто номери, які стануть хітами?
Ми говорили Іванові, що музика має бути ілюстративною, як для якогось сучасного кіно. Звичайно, вона має бути дуже красива, мелодійна та ефектна, але не може перебирати на себе зайву увагу, бо все ж таки є акомпанементом до того, що відбувається на сцені. Сподіваюся, що хіти там будуть, але для мене особисто в такому проєкті важливіша гармонія пластики й музики.
"Лускунчик Гофмана" — неокласичний балет. А чи будуть у виставі елементи класичної хореографії?
Неокласичний балет такий же граційний — ну, можливо, енергійніший і сучасніший за динамікою. Класичний балет відрізняється, можливо, костюмами й обовʼязковою присутністю пуантів на ногах танцівниць. Та оскільки "Лускунчик Гофмана" — це поєднання неокласичного та класичного балету, то у виставі артистки будуть як на пуантах, так і без них. Чого в цьому балеті точно не буде, так це контемпорарі чи інших складних модерних речей. Це буде неокласичний яскравий, святково-казковий та видовищний балет.
Скільки артистів залучено до вистави?
Якщо рахувати артистів балету та музикантів оркестру, то до вистави буде залучено близько 100 осіб. У це число входять також маленькі танцівники — учениці та учні нашого хореографічного коледжу під керівництвом Катерини Кухар, з яким ми співпрацюємо.
Лібрето "Лускунчика Гофмана" написав Артем Шошин, який також є хореографом-постановником вистави. Наскільки ваша історія перегукується з лібрето "Лускунчика" Чайковського?
Вона більше перегукується з казкою Гофмана, хоча в нас є й несподівані сюжетні лінії. Наприклад, у Гофмана в казці є Мишачий Король, а у нас — лише мати Мишачого Короля — Мишильда.
Але переповідати весь сюжет і наші креативні ходи я не буду, бо хочеться, щоб для глядача ця історія стала сюрпризом. І глядач відчуває, що ми готуємо щось дуже особливе, бо зараз квитки на всі вистави "Лускунчика Гофмана" — а їх 17! — майже розпродані.
Якщо чесно, я не розраховував на такий ажіотаж на початковому етапі. Але до Нового року на більшість вистав у нас вже солд-аут.
Бо людям потрібен "Лускунчик". Для дорослих це дитинство, для дітей — очікування свята, і для всіх разом — атмосфера Різдва і Нового року. До речі, є така атмосфера у вашій виставі?
Є, тому що це буде справжня казка.
У нас, припустимо, є мюзикл "Піноккія" (премʼєра відбулася у вересні 2023 року — Прим. Авт.). Іноді я чую нарікання, що це не зовсім казка — тобто не настільки казкова історія, як "Буратіно".
По-перше, це ж мюзикл — жанр для не зовсім маленьких дітлахів. А по-друге, казка "Пригоди Піноккіо" Карла Коллоді, за мотивами якої ви ставили "Піноккію", в оригіналі більш є казкою для дорослих, бо в ній повно соціальних аспектів.
Згоден. Я не прихильник поділу музичних форматів за віковими категоріями. Просто ми маємо здійснювати такі постановки, щоб і малим, і дорослим глядачам в нашому театрі було цікаво абсолютно все. Але в "Лускунчику Гофмана" якраз справді будуть казка і відповідний настрій.
Ви якось казали, що бюджет театру обмежений, бо бюджетні кошти на премʼєри вам не виділяють. Але ж всупереч усьому "Лускунчика" ви ставите…
І не тільки його. У вересні в нас відбулася премʼєра опери "Весілля Фігаро" — це нова вистава в жанрі "комедійна історія в стилі комікс".
У листопаді ми презентували "Джазову абетку" — це вже п’ята вистава проєкту інтерактивних освітніх програм Київської опери "Музичні класики", яка розрахована і на дітей, і на дорослих. До речі, не пропустіть "Джазову абетку" 11 січня 2025 року — квитки на неї ще поки можна придбати.
Я не знаю, як відповісти на запитання про бюджет, бо відповідь очевидна. Театр витрачає кошти на премʼєри, які зможуть себе окуповувати.
Наприклад, зараз в репертуарі з великим успіхом йде балет "Сойчине крило". Так ось, партитуру цього прекрасного балету, музику до якого написав Анатолій Кос-Анатольський, театр оцифрував власним коштом.
Тож у нас ось такі плани: ми хочемо збирати на своїх премʼєрних виставах повні зали та, відповідно, завдяки цьому акумулювати кошти для подальших задумів.
А чому театр з такою гучною назвою, як "Київська опера" не має бюджетної підтримки міста?
У січні в нас відбудеться премʼєра опери "Фальстаф" — це остання опера Джузеппе Верді й третя його опера за шекспірівським сюжетом. В Києві вона ніколи не звучала. На цю постановку театр виграв грант від Київської міської ради, але це — поворотна фінансова допомога. Тобто нам фінансують виставу, а ми щомісяця протягом трьох років віддаємо ці кошти.
Поворотна фінансова допомога від Департаменту культури і КМДА — це вже велика підтримка в цей час, бо дає можливість ставити нові вистави й оновлювати репертуарну афішу. Але то все деталі, а я запрошую всіх 24-25 січня на премʼєру опери "Фальстаф"!
Текст: Оксана Гончарук
