Два чоловіки однієї свахи: як створювався фільм "Матеріалісти"
Фото: компанія B&H
Завтра, 12 червня, в українському прокаті стартує фільм "Матеріалісти" — на перший погляд, традиційна романтична комедія. Але ми зараз прояснимо, чому це не так і чому цю стрічку треба подивитися кожному!
Про що фільм?
Головна героїня стрічки — менеджерка нью-йоркської шлюбної агенції Люсі (Дакота Джонсон) — простими словами, сучасна сваха. Вона може підібрати пару будь-кому за будь-яких вимог та в роботі керується прагматичними поглядами на кохання і шлюб. Але на весіллі одного зі своїх клієнтів Люсі знайомиться із шафером нареченого, мільйонером Ренді (Педро Паскаль), з яким заводить стосунки. Водночас у її житті знову з'являється колишній хлопець Джон (Кріс Еванс) — актор, який працює офіціантом. Звісно, виникає любовний трикутник, де Люсі має обрати між досконалістю й почуттями, прагматизмом і коханням…
Зняла "Матеріалістів" сценаристка й режисерка Селін Сон, для якої ця стрічка стала другим проєктом у кіно — дебютна, "Минулі життя", була двічі номінована на "Оскар" і заробила у прокаті понад $46 млн за бюджету $12 млн.
Цікаво, що на створення "Матеріалістів" Селін Сон спонукав власний досвід: десять років тому Селін, ще молода драматургиня, потребувала підробітку. Проте не змогла влаштуватися ані баристою, ані касиркою в супермаркеті — а от у шлюбну агенцію її взяли!
І тепер Люсі у фільмі, так само як колись Сон, зустрічається з менеджерами приватних інвестиційних фондів та іншими "крутеликами", намагаючись підібрати їм таку ж елітну пару.
І ось тут починається те, що робить "Матеріалістів" не банальним ромкомом, а ледь не драмою, що відкриває нам очі на жорстоку реальність: те, чого часто шукають люди у стосунках, чого вимагають від потенційних партнерів і як уявляють своє любовне життя, може шокувати тих, хто досі носить рожеві окуляри.
"Мені здається, що за ті шість місяців у шлюбній агенції я дізналася про людей більше, ніж за будь-який інший період свого життя", — каже Сон.
Її клієнти без жодного сорому викладали свої найпотаємніші, а часто і глибоко викривлені погляди та очікування щодо того, з ким вони хочуть провести залишок життя: шість цифр у зарплаті, зріст під два метри — і ще безліч інших вимог, які відкривали завісу над їхніми матеріалістичними дивацтвами.
Як пояснює начальниця Люсі на початку "Матеріалістів", бути свахою — навіть інтимніше, ніж бути психотерапевтом.
"Усе, що є у фільмі, — правда, яку я дізналася: що існує дуже смішна, але дуже темна об'єктивація, а відтак і справжня комерціалізація одне одного, коли ми проходимо крізь те, що називається побаченнями, — каже Сон. — Але ж усе це — нібито в ім'я кохання".
У своїй роботі Селін зустрічала людей, які палко прагнули знайти свою єдину людину, що "доповнить" їх, але водночас були вкрай поверховими в тому, ким ця людина мала бути: уявлення про стосунки часто формулювалися в, на диво, корпоративних термінах.
"Уся ідея полягала в тому, щоб отримати якнайбільшу вигоду на своєму ринку — я почувалася наче трейдерка на фондовій біржі, — згадує режисерка. — Це ж узагалі не має нічого спільного з тим, із ким ми маємо бути поховані. Але те, як усі говорили про те, якого партнера вони хочуть, звучало так, ніби вони обирають машину чи будинок. Мова була абсолютно така сама. Я була просто вражена цим дисонансом".
Тож героїня фільму, Люсі, теж не в змозі подолати цей дисонанс — настільки, що коли постає питання про вибір чоловіка, за якого вона мала б вийти заміж, вона воліє покладатися на холодний розрахунок, а не довіряти якимось мріям про справжнє кохання. Правильний чоловік — це лише набір галочок у списку й передусім його статки.
Тож, випадково зустрівши Гаррі (Педро Паскаль) на весіллі двох своїх успішно поєднаних клієнтів, вона одразу впізнає свого "єдинорога" — високий, привабливий, вихований і дуже-дуже заможний. На цьому ж весіллі офіціантом працює колишній хлопець Люсі Джон (Кріс Еванс) — не надто успішний актор, який намагається пробитися в індустрії.
І його поява немов прориває ретельно збудовану оболонку Люсі. Вона допомагає своїм клієнтам знаходити кохання, але, можливо, саме Джон допоміг їй колись зрозуміти, що таке любов.
Математика побачень
Зірка "50 відтінків сірого" Дакота Джонсон, прочитавши сценарій стрічки, одразу погодилась зіграти головну героїню, позаяк була вражена багатошаровістю образу Люсі. "Мене потягло до цієї ролі, бо вона така складна, — зізнається акторка. — У Люсі стільки різних динамік, тому на екрані ми бачимо кілька її "версій". І ти постійно питаєш себе: "А яка з них справжня?" Мені це було дуже цікаво досліджувати та грати".
"Люсі — це людина з глибокою вразливістю, яку вона ретельно ховає за зовнішнім фасадом. Вона вміє грати роль для світу, який постійно за нею спостерігає. І саме це відчуття — "на сцені" — Дакота Джонсон дуже швидко розпізнала та зрозуміла", — каже режисерка фільму.
Щодо Педро Паскаля, який зіграв Гаррі, то в Селін не було інших кандидатур на цю роль: "Педро я знаю й люблю давно. Одного дня ми говорили про святість любові, про те, наскільки вона складна, про любов як виклик. І я просто зрозуміла: я розмовляю з Гаррі", — зізнається Сон.
Сам Паскаль поділився, що ліпив свого героя з іконічних образів харизматичних чоловіків: "Я багато думав про Гаррісона Форда у фільмі Working Girl, про Джорджа Клуні та його роботи останніх 30 років, навіть про Кері Гранта".
"Було дуже важливо, щоб Гаррі не був ані злодієм, ані посміховиськом, — каже режисерка Селін Сон. — Тому мені потрібен був хтось абсолютно привабливий. Бо якщо персонаж — Містер ідеал, ми автоматично почнемо його ненавидіти. Але через те, що Педро грає цього героя з такою вразливістю, ми просто не можемо не закохатися в нього. Він — наче відкрита рана".
Що ж до Джона, якого на екрані втілив герой фільмів Marvel Кріс Еванс, то в ньому Сон знайшла того самого чоловіка "з добрим серцем, але з певною образою на світ": "У ньому мало бути щось первісне, трохи прямолінійне, — каже режисерка. — Якщо Люсі чудово орієнтується в математиці побачень, то Джон — людина, якій ця математика дається важко, хоч інтуїція й підказує йому, на якому етапі стосунків він перебуває".
Сам Еванс зізнається, що давно хотів попрацювати із Сон через її попередню роботу, тому без вагань погодився на цю роль: "Моменти, які ми, можливо, вже бачили в романтичному кіно, вона вміє показати так, як ми насправді це відчуваємо в житті: особливо, значуще, складно й незабутньо".
Почуття чи інвестиція?
Отже, "Матеріалісти" — це не зовсім історія любовного трикутника, а радше глибокий соціальний коментар про те, у що ми перетворили кохання у 2020-х, де стосунки — це вже не про почуття, а про стратегію, а вибір партнера — не порив серця, а інвестиція. Замість того, щоб запитати себе: "Чи я закоханий/-а?", ми міркуємо: "Чи вартий/-а він/вона мого часу, ресурсів, майбутнього?"
"Це фільм про те, як знайти любов, яка триватиме, яка приведе до партнерства на все життя, посеред економіки побачень", — каже Селін Сон. — Як вижити в цьому всьому? Математика ніколи не спрацює, коли мова йде про кохання — і саме цей парадокс лежить у центрі сюжету".
Провести власний чекап формули особистого життя можна вже відзавтра в усіх кінотеатрах столиці — фільм "Матеріалісти" з'явиться на екранах 12 червня.
Читай також: Прем'єри, повернення та вистави просто неба: що можна встигнути побачити в київських театрах до кінця сезону
