Як EL Kravchuk став Тарасом Шевченком: прем’єра вистави "Шевченко 2.0"
Фото: facebook.com/teatr.berezil
11 листопада на сцені театру ім. Івана Франка відбудеться прем’єра вистави "Шевченко 2.0" від легендарного харківського театру "Березіль". Головну роль у ній зіграв співак EL Kravchuk — він також став одним з авторів ідеї вистави. Дізнаймося подробиці!
Ідея проєкту "Шевченко 2.0" виникла на початку 2022 року, коли EL Kravchuk і академік-фізик Борис Гриньов прийшли до Харківського академічного театру ім. Т. Шевченка "Березіль", заснованого Лесем Курбасом, з пропозицією створити виставу про Кобзаря.
"До театру мене понад 20 років тому привів відомий режисер Андрій Жолдак: познайомив з історією "Березолю" і Леся Курбаса, запросив на титульну роль до своєї знакової вистави "Гамлет. Сни", — розповідає EL Kravchuk. — 2021 року я повернувся на сцену Харківського театру імені Тараса Шевченка із сольними концертами. Тоді й з’явилося бажання знову "увійти в ці двері", але вже не для того, щоб навчатись чогось, а для того, щоб бути корисним театру".
Харківський академічний театр ім. Тараса Шевченка під назвою "Березіль" було засновано в Києві 31 березня 1922 року Лесем Курбасом — реформатором українського театру, видатним режисером і актором. У 1926 р. "Березіль" як кращий театр країни був переведений до тодішньої столиці — Харкова. 1933 року Леся Курбаса звинуватили у викривленні радянської дійсності, звільнили з посади художнього керівника, а згодом заарештували й 3 листопада 1937 року разом із драматургом Миколою Кулішем розстріляли в урочищі Сандармох.
Сьогодні харківський "Березіль", що перебуває за 40 км від кордону з росією, під керівництвом головного режисера Степана Пасічника за умов війни та скорочення держфінансування створює нові вистави, реалізує грантові проєкти, гастролює і грає для захисників.
Бути корисними театру співак та академік-фізик вирішили через зруйнування "радянського" образу Тараса Шевченка: у виставі "Шевченко 2.0" Кобзар — жива людина зі своїми пристрастями й прогресивний митець свого часу.
Вистава, сценарій якої написав драматург Дмитро Терновий, а на сцені втілив режисер Олександр Ковшун, поставлена за мотивами особистих щоденників Тараса Шевченка.
"Ця вистава — фантазійний простір, де за парадоксальною логікою сновидінь перетинаються факти з біографії Тараса Шевченка, викладені ним в особистому щоденнику, та алюзії на події сьогодення; злий стьоб над алко-реаліями сусідньої країни та метафоричні сцени нашої люті й любові; складна авангардна музика та естрадні шлягери за мотивами віршів із Кобзаря", — кажуть творці вистави.
У "Шевченко 2.0" поет зустрічається з Міфом про себе самого, сперечається з ним і доводить, що є і пророком, і франтом, і генієм, і коханцем — живою людиною, а не "дідуганом з вусами", образ якого нам так довго нав’язували. У "Шевченко 2.0" поєднані історія й сучасність, життєві події й театральна гра, лірика Шевченка й чорний гумор, складна авангардна музика та естрадні пісні-омажі на вірші Кобзаря у виконанні EL Kravchukа.
Між іншим, Тарасів Шевченків у виставі двоє: другого грає актор Михайло Терещенко.
Жанр спектаклю визначено як "сни на 2 дії".
"На початку роботи над омажами ми з Борисом Гриньовим трохи хвилювалися, — зізнається EL Kravchuk. — Бо хотілося не зруйнувати геніальні вірші Шевченка, а лише "прибрати пил" з його творчості й зробити "міст" між минулим і теперішнім. Сподіваюся, нам це вдалося".
Протистояння злу мистецтвом
Щойно "Березіль" пристав на пропозицію Кравчука і Гриньова, почалося повномасштабне вторгнення. Проте на паузу цю роботу вирішили не ставити: в реаліях прифронтового міста налагодили роботу, виграли грант від Goethe-Institut на виготовлення компонентів вистави, а Дмитро Терновий розпочав написання п’єси.
"Для мене робота над п’єсою стала особистим відкриттям постаті Тараса Шевченка, — каже драматург. — Я захопився ним і як митцем, і як людиною, і намагався через текст поділитися цим своїм емоційним враженням. Мені хотілося, щоби глядачі побачили поета як абсолютно сучасну, суголосну нашому сьогоденню особистість. Тому у творі багато питань і мало відповідей: сподіваюся, що відповідь у кожного з глядачів буде своя".
Попри те, що основа у п’єси документальна, Дмитро Терновий написав її як фантасмагорію, а в "Березолі" втілили матеріал, наслідуючи приклад засновника театру Леся Курбаса. На сцені ми побачимо видовищну й динамічну дію з відеопроєкціями, масштабними декораціями та стильними костюмами від Костянтина Пономарьова — найвідомішого харківського fashion-дизайнера, художника-сценографа і мистецтвознавця.
"У той час, як війна занурює нас у суцільний морок, я просто беру доступний інструментарій (в моєму випадку це театральне мистецтво) і на якомусь інстинктивному рівні намагаюся висвітлити цю темряву, вихопити моменти життя, — каже режисер вистави Олександр Ковшун. — А життя різне: в ньому є місце і радості, і любові, і стьобу, і фантазіям. Тому навіть про таку серйозну і поважну постать, як Тарас Шевченко, в мене вийшла вистава-шоу".
Репетиційний процес розпочався навесні 2024-го і тривав до літа: саме в цей період ворог активно обстрілював харківську енергосистему, внаслідок чого виникли перебої з тепло- та електропостачанням, почався повторний наступ на Харківську область, місто систематично потерпало від ракет та авіабомб.
"Але це не зламало березільців, — каже Дмитро Терновий. — І для режисера Олександра Ковшуна, і для артистів, для всіх, хто брав участь у постановці, це додало роботі над проєктом додаткового сакрального сенсу — протистояння злу мистецтвом".
Власне, зіграти прем’єру вистави в Харкові також виявилося неможливим: у першій столиці України через підвищений рівень небезпеки театрам досі заборонено грати у власних приміщеннях. Тому цехову солідарність проявив Київський національний театр ім. Івана Франка, надавши виставі "Шевченко 2.0" велику сцену для прем’єрного показу, який відбудеться там 11 листопада".
Отже, успіху березільцям і якнайшвидшої можливості зіграти цю виставу у рідних стінах!
Читай також: Іван Шаран: "Сім'ю хочу, але не зараз
