Чи був Ілля Рєпін українським художником: відповідь шукає Київська картинна галерея
Відкриття виставки "Ілля Рєпін: реаліст і мрійник". Фото: Київська картинна галерея
15 травня у Київській картинній галереї запрацювала виставка "Ілля Рєпін: реаліст і мрійник", що проводить глядачів творчим шляхом митця й прагне дати відповідь на питання його ідентичності.
Редакція "ТиКиїв" розповідає про родзинки експозиції, дискусії навколо прізвища художника та факти з його біографії, які говорять значно більше за офіційні регалії.
Він народився в Чугуєві, де ідентичність була приналежністю не національною, а козацькою. Здобув карколомний успіх на теренах імперії й попри все завжди чув, що має "хохляцьке нутро". Помирав на березі Фінляндії й просив похоронити його саме там, бо місцина нагадувала рідний чугуївський пагорб.
Життєпис українського художника Іллі Рєпіна строкатий і звивистий, часто суперечливий, як і питання його ідентичності. Однак у чому саме криється ця суперечність і як ми визначаємо національне тяжіння душі?
Відповіді на ці запитання творці виставки "Ілля Рєпін: реаліст і мрійник" закодовують вже у назві експозиції. Його шлях не був ані боротьбою, ані протестом, а мистецьку спадщину в суворих умовах російської імперії визнали ще за життя. Водночас його чуття були глибинними й відданими: найкращими роботами стали твори на українську тематику, найближчим другом — історик Дмитро Яворницький, останнім шедевром — "Гопак".
"Ідентичність можна не проголошувати, але вона проявляється через твори, через поведінку, через громадянську позицію, через цінності", — зазначає кураторка виставки Вікторія Величко.
Слово "реаліст" означило офіційне життя імперського художника, так званого засновника російського реалізму. А слово "мрійник" — це українське ядро його ідентичності, яке він зберігав.
На виставці представлено понад 40 робіт художника — з колекцій Київської картинної галереї, Національного музею Тараса Шевченка, Національного художнього музею України та артфундації "Дукат".
Добірка творів особлива: кожна з картин має на меті підкреслити ту чи іншу рису авторського стилю, висвітлити певний етап життя або ж увиразнити всеосяжні мистецькі пориви.
Так, українську тему розкривають подорожні начерки батьківщиною 1880 року: хати, постаті селян, зарисовки козацької атрибутики. А портрет Кобзаря та посмертний портрет історика Миколи Костомарова виказують глибокий зв'язок і повагу митця до видатних постатей національної культури.
Водночас творці виставки не уникають і відкритої полеміки. Навпаки — підбурюють обговорення. Наприклад, дискусійним стало питання прізвища автора, яке у Київській картинній галереї вирішили подати звично — "Рєпін", замість варіанту "Ріпин", що став побутувати у спробах українізувати митця.
Вікторія Величко наголошує, що цей вибір — свідомий і обґрунтований. Консультацію музейникам надали кілька визнаних мовознавців, підтверджуючи факт того, що художник мав російське прізвище, як і його батько та дід.
Та чи визначає воно ідентичність? Саме це куратори виставки запитують у глядачів, підкреслюючи, що необов'язково змінювати чи відкидати щось, аби зробити Рєпіна українським художником. Він — назавжди й беззаперечно частина нашої культури.
Вагомою частиною експозиції є факти з життєпису художника, що супроводжують перегляд.
Так, тішить історія про те, як на своєму останньому дні народження він на повний голос разом з українським хором (який знайшов у Фінляндії!) співав козацьких пісень. Як об'їздив цілу країну в пошуках українських посмішок і присвятив 13 років написанню легендарних "Запорожців". Або як, попри 30-річні вмовляння, вирішив ні за що не їхати до країни совітів.
На жаль, найкращу картину Рєпіна сьогодні побачити не вдасться: її зберігають у росії. Однак родзинкою виставки стала робота, натхненна нею. У центральній залі розмістили світлину французького фотографа українського походження Юрія Білака, на якій бійці АТО відтворюють картину Іллі Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану" .
Під час роботи один із військових жартівливо сказав, що це вони "пишуть листа російському сультіну" — така гра слів і подарувала фотографії назву. А дошки від пакування снарядів стали її основою.
Особливість світлини не лише в мистецькій спадщині. Для Юрія Білака "Запорожці" були своєрідним містком між французькою та українською ідентичністю: з дитинства копія картини висіла у спальні його батьків.
Примітно, що цей зв'язок відчувають і наші захисники. Щодень даючи відповідь іноземному загарбнику, вони бачать себе в героях козацького полотна. Чи це не найкращий доказ того, частиною якої культури є Ілля Рєпін?
А щоб підтвердити свою відповідь, варто подивитися виставку!
- ДЕ? Національний музей "Київська картинна галерея", вул. Терещенківська, 9
- КОЛИ? 15 травня — 30 вересня
- СКІЛЬКИ? 200 грн (пільгові категорії — 100 грн).
