Київ у кіно: Анна Мачух — про 5 фільмів 17-го ОМКФ, які варто подивитися

Кадр із фільму "Машина часу Майдан". Фото: new.oiff.com.ua

Київ у кіно може бути конкретною адресою, місцем історичної події, локацією з власними легендами або простором, у якому назавжди залишилися чиїсь спогади. Так само різною постає столиця й у прем'єрах 17-го Одеського міжнародного кінофестивалю.

Спеціально для "ТиКиїв" генеральна директорка ОМКФ Анна Мачух зібрала фільми з різних програм фестивалю, в яких Київ та його історія стають частиною сюжету. Десь місто є безпосереднім місцем дії, десь — точкою, з якої починається важлива історія, а десь його образ впізнається через людей і події, з ним пов’язані.

"Справа Артиста. Сергій Лифар" (2025)

• Режисерка: Марія Головацька

Життя Сергія Лифаря, легендарного балетмейстера з Києва, оповите таємницями, зокрема щодо можливої співпраці з нацистами під час окупації Парижа. Документальний фільм досліджує його політичний вибір, вплив революції, українського коріння й освіти, розкриваючи мотиви та вчинки митця.

"Я давно вважаю Лифаря дуже цікавою постаттю для українського кіно. Він народився в Києві, але більшу частину життя провів за кордоном. Його історія багато в чому про те, як людина зберігає зв’язок із місцем, з якого вона походить. До того ж тут є багато питань, на які не так просто дати однозначну відповідь", — каже Анна Мачух.

"Хрещатик 48/2" (2026)

• Режисер: Дмитро Авдєєв

За сюжетом, підліток Юрко знаходить таємний вхід до Офісу потойбічників Києва, що існує з 482 року, та потрапляє в неймовірні пригоди. Разом із магічними істотами столиці він має зупинити давню богиню смерті з Півночі, поки світ не поглинула темрява.

"Мені подобається сама ідея київського фентезі. Ми звикли бачити в кіно наші знайомі вулиці в реалістичних історіях, а тут Київ стає частиною фантастичного світу. І вже сама назва викликає цікавість — хочеться зрозуміти, що ж там відбувається за цією адресою".

"Машина часу Майдан" (2026)

• Режисери: Володимир Тихий і Роман Любий

Поранений 21-річний солдат переноситься із сучасного поля бою в зиму Майдану, прокидаючись у грудні 2013 року посеред "Маршу мільйонів". Керуючись спогадами, він шукає молодого поета та майбутнього воїна, якому судилося загинути через десять років. Поєднуючи документальну реальність і художню метафору, стрічка розмірковує про пам’ять, свободу та силу особистого вибору.

"Майдан складно переказати через одну історію, але тут знайшли цікавий спосіб говорити про нього через зустріч минулого й теперішнього. Мені здається, це фільм, який варто дивитися саме на великому екрані, адже там багато атмосфери самого Києва".

"Летять хмари з великою швидкістю" (2025)

• Режисер: Роман Островський

Три історії — чоловіка, який втратив родину під час авіаудару в Бородянці, жінки, що назавжди покидає рідний дім у Бахмуті, та пораненого військового, який помирає дорогою до лікарні, — складаються в розповідь про втрату, стійкість і людяність.

"Це доволі особиста документалістика. Роман Островський сам працював на війні як оператор, а потім став військовим, тому його погляд на ці історії особливо відчувається. Для мене це фільм, де за кожною історією є конкретне життя".

"Світлини з війни" (2026)

• Режисерка: Іванка-Катерина Яковина

Шість світлин, зроблених українськими та міжнародними фотожурналістами на початку повномасштабного вторгнення, стали символами війни для всього світу. Через історії їхніх авторів і людей, зображених у кадрі, фільм досліджує силу документальної фотографії як свідчення, пам’яті та інструменту боротьби за правду.

"Ми всі пам’ятаємо ці фотографії. Деякі з них бачили сотні разів. Але майже ніколи не думаємо про те, як саме вони були зроблені та що далі відбувалося з людьми в кадрі. Тому цікаво побачити історії, які стоять за цими знімками".

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter