Коли люди страшніші за зомбі: подробиці створення фільму "28 років по тому: Храм кісток"

Кадр із фільму "28 років по тому: Храм кісток"/компанія B&H

15 січня в прокат виходить продовження фільму "28 років по тому"  — "28 років по тому: Храм кісток" — вже четверта частина знаменитої кінофраншизи про зомбі, що захопили Велику Британію.

"ТиКиїв" розповідає подробиці того, як створювався фільм, чим він відрізнятиметься від попередніх частин франшизи та чому люди інколи бувають страшнішими за зомбі.

У світі стає модним знімати два фільми одночасно: так знімалися останні дві частини "Аватара", і саме так вирішили вчинити з фільмами "28 років по тому" та "28 років по тому: Храм кісток" їхні творці. Щоправда, на відміну від "Аватара", дві останні частини франшизи "28… по тому" знімали різні режисери: стрічку, що вийшла торік, зняв Денні Бойл, а "Храм кісток" готувала вже Нія ДаКоста.

Нагадаємо, що перший фільм франшизи — "28 днів по тому" — вийшов ще 2002 року, його теж знімав Денні Бойл, а в головній ролі тоді знявся Кілліан Мерфі.

Ця стрічка поклала початок сюжету про пандемію високозаразного вірусу, що перетворює людей на шалених вбивць. Звісно, лишалися й люди, не уражені вірусом, які намагалися врятуватися від колишніх краян, сусідів, колег, коханих, що стали бездумними вбивцями.

У наступній стрічці, "28 тижнів по тому", вірус поширився вже на всю Європу, а у "28 років по тому" події розгорталися за майже три десятиліття з моменту, як вірус вирвався з лабораторії біологічної зброї.

За сюжетом третього фільму, деякі люди все ж знайшли способи виживати у нових умовах. Та Джіммі Крістал (Джек О'Коннелл), чиїх рідних колись вбили інфіковані, організовує жорстоку банду з уцілілих. А головними героями стрічки стали хлопчик Спайк (Алфі Вільямс) і доктор Келсон (його грає Рейф Файнз), на якого покладають надії в боротьбі з вірусом. Келсон створює монумент, зроблений з кісток тих, хто загинув — звідси й назва нинішнього фільму.

І от — "28 років по тому: Храм кісток".

До речі, виконавчим продюсером нової стрічки став Кілліан Мерфі — виконавець головної ролі в першій частині франшизи. Сценарій фільму, як і попередніх трьох, написав Алекс Гарленд.

Передати кермо

Постановник першого і третього фільмів, Денні Бойл, вже передавав своє режисерське кермо у "28 тижнів по тому". Цього ж разу його вибір пав на 36-річну Нію ДаКосту.

"Нія була ідеальним вибором, — каже Бойл. — Ми з Алексом Гарлендом давно були у захваті від того, як вона переосмислила стрічку "Кендімен", і розуміли, що Нія має тонке відчуття жанру жахів і щиру любов до оригінального "28 днів по тому". Вона зберігає у франшизі те, що люблять фанати, але водночас робить новий фільм своїм, занурюючи нас у ще темніші й напруженіші виміри".

"Обидва фільми — божевільні, ідіосинкратичні та глибоко особисті", — каже сама ДаКоста. — "Коли я вперше обговорювала новий фільм із Денні та Алексом, я сказала їм: "Я зроблю його своїм. Я не намагатимусь зняти "фільм Денні Бойла", бо це неможливо". Сценарій Алекса дуже відрізнявся від "28 років по тому", тож він вимагав іншого підходу. Я змогла по-справжньому залишити свій відбиток — дати волю власній дивакуватості — бути візуально сміливою та поєднати це з класичнішим кіномисленням."

До речі, якщо попередній фільм був знятий на камери iPhone 15 Pro, "Храм кісток" знімали за допомогою цифрової камери Arri Alexa.

"Від початку Нія сказала нам із Денні, що камера не рухатиметься так, як у Денні, і монтаж не буде виконаний у його стилі", — підтверджує Гарленд. — "Це дуже вразило Денні, бо інстинкт більшості людей — копіювати його стиль, а Нія цього не зробила. Її фільм зовсім інший, і це добре".

Пандемія як декоратор

Оскільки знімання "Храму кісток" розпочалися приблизно за три тижні після завершення зйомок попереднього фільму, його виробництво вимагало логістичних рішень. Декорації стрічки побудували в Редмайрі, Північний Йоркшир — вони мали продемонструвати масштаб спустошення, спричиненого вірусом.

Однією з ключових локацій став давно зачинений розважальний центр, де зняли початкову сцену фільму — жорстоку ініціацію Спайка в ряди секти Джиммі. Колись там були басейн і баскетбольний майданчик, але центр закрили ще за часів пандемії.

"Він мав вигляд покинутого 28 років тому. Ми подумали, що буде цікаво — створити арену для бою на смерть із дитячого басейну", — зізнаються художники-постановники.

Головний об'єкт стрічки — величний Храм кісток — збудували з 250 тисяч бутафорських кісток і 5,5 тисячі черепів, а також понад тисячі вертикальних елементів. А у його центрі розмістили величезний сонячний годинник і вівтар.

Приручити монстра

Триразовий номінант на "Оскар" Рейф Файнз втілив у фільмі лікаря, який став творцем, будівничим, куратором і доглядачем Храму кісток. Ця стрічка додатково розкриває передісторію Келсона та його стосунки із дебелим інфікованим Самсоном, якого він регулярно присипляє, але не квапиться вбивати.

"У "28 років по тому" ми познайомилися з цим м'язистим інфікованим чоловіком, Самсоном, жорстоким і смертельно небезпечним. Зустрічаючи Самсона, Келсон стріляв у нього дротиками з морфієм, які його заспокоювали", — каже Райф Файнз. — Новий фільм досліджує тему вродженої людяності — чи жива вона ще в душі, серці й розумі інфікованої людини?"

"Задоволення, яке Самсон отримує від морфієвих дротиків, прив'язує його до Келсона, бо вони дарують йому спокій на короткі миті, — пояснює режисерка. — Келсон починає це розуміти й вибудовує стосунки, які розвиваються протягом фільму, а Самсон починає змінюватися несподіваним й захопливим чином. Ця динаміка живиться самотністю Келсона та його допитливістю".

У стрічці є сцена, в якій доктор Келсон і Самсон танцюють під пісню Duran Duran Rio — вона з'явилася в результаті імпровізації акторів.

Щоб зіграти Самсона, актор Чі Льюїс-Перрі для кожного знімання одягав повноцінний протезний костюм — на це у семи гримерів йшло від шести до восьми годин щодня. Але костюм був одноразовим, тому за час знімань процес повторювався понад 25 разів. Для кадрів великим планом або до пояса використовувалися простіші неповні протези.

Тільки в кінотеатрі!

Багато часу пішло й на створення образів семи "Джиммі" (членів секти Крістала).

"Ми багато говорили про те, що робить "Джиммі" групою", — згадує ДаКоста. —  Одним з елементів було те, що спортивний костюм Джиммі Крістала видається майже новим, тоді як костюми інших "Джиммі" — зашиті, полатані й зношені".

За словами художника-постановника Гаррета П'ю, кожен із костюмів "Джиммі" — ніби клаптикова мозаїка: "Спортивні костюми інших "Джиммі" зшиті й залатані з яскравих основних кольорів, тоді як костюм Джиммі Крістала, прикрашений золотими ланцюгами, якось залишається бездоганним. Ефект підсилюють його тіара та світла перука".

Хоча в сценарії "Джиммі" були описані як знебарвлені блондини, художниця з гриму та зачісок Флора Муді зрозуміла, що однакові перуки для всієї свити Крістала мали б неприродний вигляд. Тож вона припустила, що частина членів секти знебарвлювала волосся, а інші носили поверх поголених голів дешеві акрилові перуки, ймовірно, зняті з манекенів у магазинах.

"Це культ, — нагадує ДаКоста. — А отже, тут усе про однаковість і втрату власної ідентичності".

Нія ДаКоста стверджує, що її фільм необхідно дивитися в кінотеатрах, бо "в ньому є моменти, які хочеться відчути виключно через максимально великий екран і потужні колонки".

"Храм кісток нагадує нам, що все може здаватися безнадійним", — каже ДаКоста. — Але якщо ти ще живий, ти можеш зробити щось справді значуще зі своїм життям. Для доктора Іана Келсона це — зведення монумента смерті, який, парадоксально, і дає йому енергію жити".

До речі, Денні Бойл вже анонсував роботу над третьою частиною трилогії "28 років по тому". Загалом у франшизі це буде вже п'ятий фільм.

А поки дізнаємось, що ж вийшло в Нія ДаКоста: "Храм кісток" у кінотеатрах вже з 15 січня.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter