Крим на сторінках: 5 книжок про наш півострів
Що почитати про Крим: розповідаємо про важливі книжки про півострів та його людей. Колаж: "ТиКиїв"
Поки політичні експерти прогнозують, що буде з українським Кримом далі — після деокупації, ми пропонуємо зазирнути в минуле, в якому є чимало відповідей на складні запитання. Зокрема й про те, хто саме має визначати подальший "порядок денний" Криму (його корінні народи).
Тож спеціально для "ТиКиїв" літературна критикиня та артоглядачка Анастасія Герасимова зібрала п'ять книжок — художню літературу та нонфікшн, які розповідають про півострів та його людей.
Анастасія Левкова, "За Перекопом є земля (видавництво "Лабораторія", 2023)
З моменту виходу роману "За Перекопом є земля" у 2023 році продано понад 70 тис. примірників книжки. Для України це дуже серйозний показник. Розказана Анастасією Левковою історія про формування цілого покоління українців уже перекладена польською, англійською та словацькою мовами. Коротко кажучи, твір сподобався як літературним критикам, так і читачам.
У чому секрет одностайності? Книжка розповідає про дорослішання та становлення особистості оповідачки Оксани, яку в Криму оточує кримськотатарська, російська та українська культури. Те, як дівчина обирає подруг, що читає, як розмовляє, будує стосунки з батьками та сусідами, визначає її життєвий шлях. Перед Оксаною весь час постає вибір. І, власне, у складності й багатстві емоцій та думок полягає величезна перевага роману Анастасії Левкової.
Крим у цьому творі — місце, яке випробовує героїню на щирість, перевіряє на міцність її політичні переконання та моральні принципи, щоб врешті росіянка за походженням обрала бути "гідною донькою Стуса, Чорновола". А шлях Оксани до такого рішення — це і є сюжет роману, який можна сміливо назвати знаковим для наших 2020-х.
Мар'янa Сачик, Дмитрo Колодич, Ростислав Сушкo, "Помах крил метелика" ("Видавництво", 2026)
"Помах крил метелика" — наразі чи не найоригінальніший формат оповіді про окупацію Криму. Побудований він як манґа — традиційний японський графічний роман, тому й читається відповідно, з кінця книжки. В основу видання покладено реальну історію життя, діяльності, незаконного арешту та сфабрикованого ув'язнення художника й активіста Богдана Зізи.
Тут помах крил метелика як метафора говорить про спротив, який не може бути марним, якщо ти в нього віриш, відстоюєш свободу рідної землі, висловлюєшся проти війни. Богдан народився в Криму. Хлопця виховувала бабуся, яка вчила онука відчувати силу пращурів, знати, що як її, так і їхня любов живе в горах, морі, кожному камінчику. Коли 2014 року росіяни окупували Кримський півострів, Богдан відчув, як на нього насувається порожнеча, як хитається віра у світобудову. У хлопця виникали думки поїхати, але якщо він це зробить, то здасться, залишить рідну землю ворогу.
Зіза знайшов себе у творчості, мистецьких акціях непокори. Вдруге земля задрижала під ногами, коли 2022-го почалося повномасштабне вторгнення. Навесні Богдан на знак протесту проти російського свавілля, на знак того, що Крим залишається українським, облив синьою та жовтою фарбами будівлю окупаційної адміністрації в Євпаторії. За це він отримав 15 років позбавлення волі.
Візуальний стиль "Помаху крил метелика" влучно передає емоції головного героя, мовою рисунка показує відтінки як добра, так і зла. Та головне в цій книжці — історія, яку варто знати й пам'ятати, щоб метелик встиг злетіти й, можливо, спричинити ураган.
Міла Смолярова, "Час невдах, або в кримській столиці хмарно з проясненнями" ("Лабораторія", 2026)
Якщо ваша студентська молодість припала на початок 2000-х, то роман Міли Смолярової дасть змогу поностальгувати. Порівнювати два художні твори — справа невдячна. Але варто зазначити, що "Час невдах" — книжка геть інша за настроєм, атмосферою та, вочевидь, тим, що хотіла донести авторка, ніж "За Перекопом є земля" Анастасії Левкової.
У Міли Смолярової Крим є місцем подій (бурхливих любовних історій), яке особливо не визначає ані те, що відбувається, ані характери персонажів — хіба що їхній подальший життєвий вибір, але це відчутно лише у фіналі роману. Тому "Час невдах" є атмосферним чтивом про те, як можна страждати та псувати одне одному життя, як центральні персонажі Герман і Ліля — бо разом тісно, а порізно нудно.
Із цікавинок роману можна назвати його структуру. Авторка майстерно нанизує історію на історію, вводить нових персонажів, додає сюжетні лінії, але центром тяжіння оповіді все одно залишається згадана пара.
Отже, "Час невдах" — роман про кохання, якому, звісно, набагато цікавіше розквітати на фоні Чатир-Дагу, ніж десь у бетонних преріях, скажімо, Києва. А також про пригоди тих, кому довелося прожити молодість на високій швидкості, бо серпантин долі можна подолати лише так.
Гульнара Абдулаєва, "Історія Криму. Коротка оповідь великого шляху" ("Віхола", 2024)
"Крим — це не тільки рівнини, гори, ліси та моря, це півострів з дивовижною тисячолітньою історією, сповненою захопливих історій і драматичних подій, тісно переплетених з історією України", — зауважує Гульнара Абдулаєва у вступі до книжки. У невеликому за обсягом виданні історикиня робить спробу подати минувшину півострова від античності до наших днів.
Книжка Гульнари Абдулаєвої лаконічна, чітко структурована й така, що не боїться торкатися складних тем. Для когось із читачів вона стане підготовкою, сподіваємося, до зустрічі з Кримом, а для когось — побаченням зі знайомим і дорогим серцю місцем.
Зі сторінок видання ти дізнаєшся, що Кримський півострів вважається однією з найдавніших колисок цивілізації, адже первісні люди з'явилися на його території 250-300 тисяч років тому. А Гомер у своїй "Одіссеї" описав аборигенний народ Криму — таврів, зображуючи їх як велетнів. Далі — скіфи, елліни, сармати, готи, гуни, печеніги й половці.
Без сумніву, Крим має унікальну історію, але й трагічні сторінки в ній теж є. Авторка акцентує на апетиті, який півострів незмінно викликав у російської імперії в різних її іпостасях, розповідає про культурний етноцид під час радянських репресій 1930-х, депортацію кримських татар, окупацію вже 2014 року. Та попри все це Гульнара Абдулаєва переконана: "Крим має майбутнє, і його майбутнє разом з Україною".
"Вільні голоси Криму", колектив авторів (Vivat, 2025)
"Вільні голоси Криму" — збірка портретів шістнадцятьох кримських політв'язнів-журналістів. Це документ, що фіксує безжальність російської окупаційної влади, але водночас доводить, що супротив їй триває, що корінні народи Криму готові відстоювати право жити на рідній землі та вільно говорити власною мовою, що незалежна журналістика залишається зброєю, яку бояться диктатори та їхні прибічники.
"Окупація у 2014 році росією Криму супроводжується повсюдними репресіями, тиском і всебічним залякуванням тих, хто не підтримує злочинного окупаційного режиму, — пише у передмові до видання Мустафа Джемілєв. — І в цю категорію "ізгоїв" потрапляють ледь не всі кримські татари". Тож читаючи про спротив Асана Ахтема, Амета Сулейманова, Ремзі Бекірова, Османа Аріфмеметова, Сейрана Салієва, Тимура Ібрагімова та інших героїв цієї документальної книжки, можна не тільки дізнатися особисті історії, але й глибше зануритися в культуру та минувшину Криму загалом.
Видання, яке, повір, читається на одному подиху, викликаючи бурю емоцій, має свою історію. Воно народилося з медіапроєкту, точніше, серії інтерв'ю, щоб потім отримати й паперове втілення. Тож "Вільні голоси Криму" нагадують: мовчання — це капітуляція, а кожна розказана історія — це акт спротиву, який не дозволяє світові забути, що боротьба за Крим триває й має свої імена та ціну.
