10 фільмів про перші дні повномасштабного вторгнення
Кадр із кіноальманаху "Перші дні"
Сьогодні, 24 лютого, виповнюється рівно чотири роки, як росія намагається захопити Київ за три дні. За цей час українські кінематографісти вже встигли створити не одну стрічку, присвячену подіям нинішньої війни.
Ми підготували добірку фільмів, які розповідають про початок повномасштабного вторгнення. Про шок перших годин і перших днів, героїзм простих українців та іноземців, жорстокість окупантів та про те, як життя мільйонів стало догори дриґом. Серед них — стрічки художні, документальні, серіали й навіть анімація.
"Перші дні" (2023)
Назва кіноальманаху "Перші дні" (англійською назву переклали як Those Who Stayed) говорить сама за себе: ідея продюсерки Анастасії Лодкіної полягала саме в тому, щоб розповісти про перші дні повномасштабного вторгнення через історії різних людей.
Мінісеріал містить шість серій, кожна з яких розповідає окрему історію, що втілили провідні українські режисери й актори. Причому історії тут частково невигадані.
Наприклад, є серія "У зоопарку" з Олександром Рудинським в головній ролі — про те, як у перші дні повномасштабки виживав київський зоопарк. Звісно, її режисер Артем Литвиненко консультувався з очевидцями.
Є серія Каті Царик "Будинок з зіркою", в головному герої якої не важко впізнати Андрія Данилка. Щоправда, артиста, що один залишився у будинку на Хрещатику (його грає В'ячеслав Довженко), звуть не Андрій Михайлович, а Андрій Миколайович, але ж ми все розуміємо.
Інші історії — про звичайну родину, яка зустрічає вторгнення у своєму заміському будинку (її зняв режисер "Песиків" Олексій Єсаков, у головних ролях — Катерина Варченко, Роман Луцький і Тарас Цимбалюк), і рятувати їх приходить колишній чоловік героїні. Чи про артистів-безхатьків батька й сина, які зустрічають 24 лютого на вулиці, і батько миттєво долучається до ЗСУ (цю серію зняв режисер фільму "Ти — космос" Павло Остріков).
Про німця, який приїхав до Києва за коханою (Марія Стопник) і став волонтером, а також про двох мам одного сина, одна з яких — лікарка, що не може залишити своїх хворих (її зіграла Антоніна Хижняк).
Подивитися кіноальманах "Перші дні" можна на YouTube-каналі FILM/UA Group
"Медовий місяць" (2025)
Стрічка Жанни Озірної розповідає про молодят Тараса й Олю (Роман Луцький та Ірина Нірша), які опиняються в окупації у квартирі на Київщині без електрики, води та мобільного зв'язку. І їхні стосунки проходять випробування цими умовами та небезпекою.
Як зізнавалася в інтерв'ю "ТиКиїв" режисерка Жанна Озірна, на створення стрічки її наштовхнула історія однієї родини, що пережила окупацію: "Мене дуже зачепило те, що люди в оригінальній історії тиждень повзали під вікнами навкарачки, щоб росіяни їх не помітили. І мені здалося, що це значуща деталь про окупацію: людина змушена втрачати гідність — ховатися, опускатися й повзати. А, на мій погляд, українці — це дуже про гідність".
Фільм здобув Гран-прі кінофестивалю "Молодість", Міжнародного кінофестивалю в Аррасі та кінофестивалю в Софії-2025.
"20 днів у Маріуполі" (2023)
Оскароносну документальну стрічку Мстислава Чернова досі наважилися подивитися не всі українці — надто болісною є для кожного з нас трагедія Маріуполя.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Чернов як кореспондент Associated Press, разом із колегами Євгеном Малолєткою та Василісою Степаненко, перебував у Бахмуті. Розуміючи, що вторгнення неминуче, журналісти вирішили зустріти його саме в Маріуполі.
"Це мала бути звичайна операторська робота для новин, — казав режисер. — Але коли ми зрозуміли, що ледь не єдині з журналістів залишилися в місті, я поставив перед собою завдання: знімати усе, що можу, і зробити щось більше, ніж просто репортажі".
Ризикуючи життям, Чернов знімав усе, що відбувалося в Маріуполі 20 страшних перших днів. І, отримуючи за свою роботу "Оскар", зізнався: він волів би, щоб цього "Оскара" в нього не було.
"Довга доба" (2023)
Ще один документальний фільм — від відомого в українському шоубізнесі режисера Алана Бадоєва. Та цього разу він вирішив виступити як документаліст — за його власними словами, "щоб ніхто вже не зміг переписати історію".
Стрічка розповідає про перші дні повномасштабного вторгнення через особисті історії українців, зняті на їхні смартфони: загалом до створення "Довгої доби" долучилися 12 тисяч людей. Серед використаного у фільмі контенту — фіксації атак і руйнувань, випадкові кадри з життя цивільних, численні сторіз, відеозвіти волонтерів і військових, відеопослання тощо.
У прокаті стрічка зібрала майже 2 млн грн, які Бадоєв і команда проєкту спрямували на допомогу ЗСУ.
"Лишайся онлайн" (2024)
За сюжетом стрічки, до головної героїні, айтівиці Каті (Ліза Зайцева), потрапляє чужий комп'ютер — адже на початку вторгнення чимало IT-компаній закрили свої офіси в Україні й віддали техніку бійцям ТрО.
Брат Каті, який служить у ТрО, просить її встановити на цей комп'ютер деякі програми, і в процесі жінка раптом отримує дзвінок від маленького сина колишнього власника ноутбука, який шукає своїх зниклих батьків. Для цих пошуків Катя має постійно бути онлайн.
Як зізналася в інтерв'ю "ТиКиїв" режисерка фільму Єва Стрєльнікова, робота над стрічкою велася в найгарячіші місяці 2022-го — з березня по вересень у її квартирі, а дещо знімали в Ірпені.
Там було дуже важко емоційно: в Ірпені не було жодної не розбомбленої будівлі. Нам навіть не довелося щось змінювати для фільму, щоб додати жаху — просто йшли й знімали.
"Буча" (2024)
Фільм режисера Станіслава Тіунова заснований на реальних подіях: він розповідає історію громадянина Казахстану Костянтина Гудаускаса, який, маючи політичний притулок в Україні, завдяки казахстанському паспорту, проїжджав на окуповану росіянами територію Київської області й вивіз звідти 203 людини.
Головного героя — волонтера, який вивозить людей з Бучі під час влаштованого російською армією терору — зіграв польський актор Цезарій Лукашевич.
Попри те, що я вже 100 разів пережив ці історії, бувало, під час монтування деяких сцен я казав режисерові монтажу: "Зробімо перерву, зараз просто серце вилетить", — розповідав в інтерв'ю "ТиКиїв" Станіслав Тіунов.
"Донька" (2024)
Головна героїня фільму, 17-річна Ольга з порушенням слуху, приїжджає до батька та його нової сім'ї в Бучу. Їхній будинок захоплюють російські окупанти. Опинившись у пастці, Ольга та її родина стикаються з жорстокістю загарбників та загрозою для життя. У цих нелюдських умовах дівчина мусить знайти в собі сили, щоб вижити та захистити близьких.
Стрічка "Донька" стала режисерським дебютом відомого кінопродюсера Єгора Олєсова ("Захар Беркут", "Мавка. Лісова пісня"). Головні ролі у фільмі виконали Єлизавета Козлова, Ахтем Сеітаблаєв, Анастасія Карпенко.
"Перевізниця" (2024)
Події драматичного серіалу "Перевізниця" (англійська назва — In Her Car), створеного Starlight Media за підтримки французької студії Gaumont та європейських мовників, відбуваються у перші тижні повномасштабного вторгнення.
Героїня Анастасії Карпенко, яку звістка про війну застає в дорозі, вирішує використовувати свою машину, щоб допомагати тим, хто хоче дістатися з гарячих точок у безпечніші місця. У серіалі — 10 епізодів, у кожному з яких з'являється новий пасажир зі своєю історією.
Режисерами стрічки стали Євген Тунік і Аркадій Непиталюк, а у ролях знову ж таки багато відомих українських акторів — зокрема, Віктор Жданов, Дарина Федина, Христина Федорак, Ніна Набока, Олександр Ярема, Іван Шаран та ін.
Подивитися серіал можна на YouTube-каналі телеканалу СТБ
"Безвихідь" (2025)
Події фільму відбуваються в Чернігові в перші дні повномасштабного вторгнення. Група людей різного віку та соціального статусу опиняється в підвалі багатоповерхівки, де вони ховаються від обстрілів. Після вибуху вхід у сховище завалює, і всі залишаються в підвалі на сім діб, зіштовхуючись із голодом та постійною небезпекою. Під тиском страху та невизначеності, хто їх знайде — ЗСУ чи росіяни — люди розділяються на групи, що ворогують.
На створення стрічка Тараса Костанчука, що з 2014 року боронив Україну, наштовхнули спогади тих, хто пережив перші місяці великої війни в Чернігові.
Заради створення максимально правдивої атмосфери, режисер змусив акторів — серед яких були Богдан Бенюк, Ірма Вітовська, Олег Драч і він сам — дев'ять днів перебувати в замкненому просторі без доступу до засобів гігієни. А позаяк герої картини голодували, Костанчук вирішив і сам не їсти від першого до останнього дня знімань.
"Я померла в Ірпені" (2024)
"Я померла в Ірпені" — короткометражний анімаційний фільм Анастасії Фалілеєвої, що розповідає про перші дні повномасштабного вторгнення через особисту історію режисерки. Стрічка триває лише 11 хвилин і поєднує анімацію, створену на основі малюнків вугіллям, та особисті архіви Фалілеєвої.
24 лютого 2022 року ми з хлопцем виїхали з Києва в Ірпінь. Ми провели десять днів в оточеному місті й зуміли виїхати з останньою евакуаційною колоною. Час іде, але відтоді мене не покидає відчуття, що я померла в Ірпені, — розповідала режисерка.
Стрічка була визнана найкращим короткометражним фільмом на Міжнародному кінофестивалі в Інсбруку, Міжнародному фестивалі короткометражного кіно у Клермон-Феррані та на Bucheon Animated Film Festival у Південній Кореї, а також отримала приз на Cinanima Animated Film Festival у Португалії.
