Музика, театр, простір та образи гостей стають однією історією: що треба знати про другий фестиваль "Вирій"

Друга етно-електронна подія "Вирій. Простонеба" відбудеться 8-9 серпня в Києві. Фото надане пресслужбою фестивалю "Вирій"

8-9 серпня в Києві відбудеться друга етнічно-електронна подія "Вирій. Простонеба". Фестиваль, який поєднує електронну музику, українське етно та перформанс-мистецтво, пройде у павільйоні КИТ на ВДНГ.

Про те, яким буде цьогорічний фестиваль, розповідає комунікаційниця "Вирію" Анастасія Рубан.

Як формували лайнап двох музичних сцен та які артисти програми стали для вас головними відкриттями?

Ми довго думали над тим, як має розвиватися програма протягом дня. Хотілося не просто зібрати відомі імена, а створити певну динаміку, щоб музика поступово набирала обертів. Тому в лайнапі є і знайомі широкій аудиторії артисти, і нішеві проєкти, які для когось можуть стати відкриттям.

Так само нам було цікаво дати артистам можливість підготувати для "Вирію" щось особливе. "Крихітка", наприклад, уперше виступить разом із Horror Хор, тож знайомі пісні звучатимуть зовсім інакше. А Nazva зіграє свій єдиний концерт цього літа.

Електронну частину програми ми теж намагалися зробити різною за звучанням. У ній будуть як українські, так і міжнародні артисти. Зокрема, один із засновників легендарного ісландського гурту GusGus Biggi Veira зіграє DJ-сет, а київський діджей, продюсер і співзасновник Vertuha Seba Korecky разом із Nota Clüb презентує лайв-програму. Для нас було важливо зібрати музикантів із різним досвідом і стилем, але таких, які органічно почуватимуться в загальному світі події.

Домовлятися з іноземними артистами цього року було непросто. У кожного є своя команда, щільний літній графік і близькі, які хвилюються через поїздку в Україну. Тому ми дуже цінуємо всіх, хто попри складну логістику вирішив приїхати та стати частиною "Вирію".

Що очікувати від театральної та перформанс-складових на нинішньому фестивалі?

Театральна частина "Вирію" — це не вистава, на яку глядач приходить у конкретний час і дивиться від початку до кінця. Це безперервний перформанс тривалістю приблизно п'ять годин, який проходитиме в обидва дні всередині перформанс-павільйону КИТ.

Цього року в основі сценарію — купальська обрядовість і мотиви повісті Ольги Кобилянської "В неділю рано зілля копала". Але ми не переказуємо цей твір і не відтворюємо обряди буквально. Ми створюємо власну історію, пропускаючи ці теми й образи через сучасний театр, музику, костюми та перформанс.

Торік театральна частина була світлішою — про сватання, весілля і традиції різних регіонів. Цього разу свідомо рухаємося в темніший, контрастніший і місцями навіть дивніший бік.

Простір буде поділений на п'ять зон. Гості зможуть залишатися в одній із них або переходити між різними частинами перформансу. У деякі зони можна буде потрапити лише за запрошенням актора. Але загалом тут не буде чіткої межі між глядачем і дією. Актори рухатимуться простором, взаємодіятимуть із людьми, а історія продовжиться далеко за межами основної сцени.

Що нового буде на "Вирії" цього року та чим другий фестиваль відрізнятиметься від першого?

Головна новинка цього року — можливість офіційно одружитися просто на "Вирії". Для цього на території працюватиме окремий простір одружень. Також усі охочі зможуть пройти символічну церемонію в порядку живої черги, а пари, які вже одружені, — поновити обітниці й ще раз сказати одне одному "так".

Водночас не хотіли повністю змінювати "Вирій" після першого року. Українська культура, традиції та обряди — настільки велика тема, що її можна досліджувати ще дуже довго. Та й ми самі лише починаємо розкривати цей світ.

Торік багато чого робили вперше й уже після події побачили, що спрацювало, а що трохи загубилося через масштаб. Наприклад, деякі невеликі деталі було складно помітити у великому просторі.

Буде більше персонажів, костюмів і взаємодії з гостями. Актори, птахи й потойбічні істоти з'являтимуться не лише під час окремих перформансів, а й житимуть у просторі "Вирію" протягом обох днів.

Торік театральна частина існувала трохи окремо від усього іншого. Цього року хочемо сильніше поєднати її з музикою, простором і гостями. Щоб "Вирій" відчувався не як набір окремих активностей, а як один світ, у якому все пов'язане між собою.

Як з'явилась ідея зробити зону шлюбів на фестивалі?

Саме гості минулого "Вирію" наштовхнули нас на цю ідею. Ми помітили, що деякі пари спеціально планували весілля на дати події. Зранку вони одружувалися у ДРАЦСі або збиралися на весільний бранч, а потім приїжджали до нас у святковому вбранні разом із друзями та рідними.

Тобто "Вирій" природно ставав частиною важливого дня для людей. Ми подумали, що якщо вони самі обирають його для продовження весілля, то чому б не дати їм можливість офіційно одружитися просто тут.

У нас уже був досвід символічних церемоній на "Куражі" — бачили, наскільки вони важливі для людей. Ми звернулися до Дії, Міністерства цифрової трансформації України та Міністерства юстиції, і вони підтримали нашу ідею. До створення простору також долучився бренд Guzema. Вони оформлять весільну арку та подарують золоті обручки парам, які офіційно одружаться під час "Вирію".

Нам хотілося, щоб це була не просто формальна реєстрація, а справді красивий та особистий момент, який пари захочуть згадувати через багато років.

Чому дрескод загалом є важливою частиною "Вирію" та що можете сказати саме про вибір цьогорічного дрескоду?

Для нас дрескод — це не просто красива картинка. Хотілося повернути людям радість підготовки до події. Коли ти не просто купуєш квиток і приходиш, а заздалегідь думаєш, ким хочеш бути в ці дні.

Ми зрозуміли, що ця ідея справді працює, коли гості почали готувати образи за кілька місяців. Вони шукають деталі, шиють речі, замовляють їх у майстринь, обговорюють усе в чатах і домовляються йти разом. Дехто приїжджає з іншого міста, заздалегідь планує дорогу та шукає житло. Тому дрескод став чимось більшим, ніж просто одягом. Навколо нього вже сформувалася своя спільнота.

Коли людина створює образ, вона ніби дозволяє собі на два дні стати кимось іншим — мавкою, птахом чи персонажем із власної міфології. І тут немає завдання зробити складний або незручний костюм. Передусім це про свободу, задоволення та можливість показати себе трохи інакше.

Цьогорічний дрескод ми описуємо як розкуте етно, природність і свободу. Хотілося відійти від буквальної стилізації під давнину й залишити більше простору для власного бачення.

Не обов'язково відтворювати історично точний стрій чи купувати дорогий костюм. Важливо знайти в цій темі щось своє й передати це через власний стиль. Але дрескод залишається умовою входу, бо саме гості та їхні образи багато в чому створюють атмосферу й увесь світ "Вирію".

Як ваша команда готує фестиваль та які етапи цього процесу найскладніші?

Підготовка до "Вирію" починається фактично одразу після завершення попередньої події. Спочатку ми формуємо загальну ідею, збираємо музичну й театральну програми, думаємо над тим, який вигляд матиме простір. А потім намагаємося поєднати все це в одну цілісну історію.

У різний час до роботи долучається близько сотні людей. Це продакшн, команди артистів, технічні спеціалісти, люди, які працюють із партнерами, костюмами, декораціями та реквізитом. Усі ці процеси відбуваються паралельно й у певний момент мають зійтися в одній точці.

Монтаж на майданчику починається приблизно за три тижні до події. У цей період команда майже живе на локації, бо щодня з'являються нові завдання та зміни.

Підготовка театральної частини ще довша. Спочатку виникає задум, потім історія та персонажі. Далі шукаємо акторів, працюємо над сценарієм, костюмами, декораціями, світлом і звуком. Але по-справжньому все починає складатися вже під час репетицій.

Найскладніше те, що не все можна перевірити заздалегідь. Іноді лише під час самої події стає зрозуміло, як спрацює сцена й відреагують гості.

У якийсь момент майже завжди здається, що ми задумали надто багато. Але потім бачиш, скільки людей уже доклали до цього сил, і розумієш, що залишається просто йти далі й довести все до кінця.

Що для вас означає "Вирій"?

Для нас "Вирій" — це можливість зібрати в одному місці все, над чим команда працює протягом цілого року, й побачити, як музика, театр, простір та образи гостей стають однією історією.

Торік ми побачили, наскільки особисто люди сприймають цю подію. Під час театральної частини гості обговорювали, на традиції якого регіону спирається той чи інший етюд, згадували своє дитинство та місця, звідки вони родом. Саме такі реакції для нас найважливіші.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter