Нова українська музика: Kler, Ivan Liulenov, Victoria Niro та інші
Фото: instagram.com/victorianiro.official
Музичний критик Олесь Ніколенко відібрав найцікавіші релізи українських артистів за останні два тижні. До цієї добірки увійшли дует Брикульця та ТНМК, черговий хіт Івана Люлєнова, панк від репера Гоні та інші композиції, які варто послухати.
Kler — "Моє серце"
Конкурентне середовище української попмузики постійно зростає, і всі гравці всередині цієї ліги змушені виконувати ті чи інші трюки, щоб завоювати увагу слухачів. Хтось починає робити акцент на контенті для соцмереж, а є артисти, які просто згадують стару шоубізнесову істину: експериментуй, пробуй щось нове, слідуй за своєю інтуїцією. І якщо інтуїція каже: "Я не хочу щодня записувати TikTok, натомість хочу спробувати себе в новому стилі", — до неї варто прислухатися.
Kler — з-поміж останніх. Вона вже встигла зарекомендувати себе як одну з найяскравіших молодих артисток і напрацювати аудиторію, яку не злякає легке стилістичне оновлення. "Моє серце" — спроба більш рок-н-рольного звучання і відвертішого позиціонування. У цьому сенсі будь-які експерименти — це однозначно плюс: іноді саме невелике стилістичне зміщення дозволяє артисту вийти за межі звичного амплуа і побачити, куди його може завести власна інтуїція.
Brykulets, ТНМК — "Попаяло"
Таке враження, що Брикулець начитався позитивних коментарів на свою адресу й вирішив відкрити слухачам складнішу та темнішу сторону власного образу. У спільному з легендарними ТНМК треку "Попаяло" він матюкається, вголос розмірковує про складність сучасного буття і видає максимально неочікувані — як для свого образу героя-коханця — філософські сентенції.
Участь ТНМК у "Попаяло", нехай і доволі коротка, — також важливий маркер процесу, який зараз активно шириться всередині української музичної індустрії: поступового подолання "прірви поколінь". Якщо раніше топові артисти, які по 15-20 років (а то й більше) перебувають на сцені, переважно спостерігали за новачками з поблажливою усмішкою і дуже рідко брали когось під своє крило, то сьогодні ця ситуація стрімко змінюється. Старі імена дедалі частіше колаборують із новими, зберігаючи тяглість процесу — і це прекрасно.
Ivan Liulenov — "Дівчина у першому ряду"
Здається, музичний продюсер Антон Кукрі поступово перетворюється на українського Timbaland: до нього стоять віртуальні черги, всі хочуть записати з ним трек, а він сидить у студії й клепає хіт за хітом. У новому треку "Дівчина у першому ряду" Кукрі та Іван Люлєнов перетворюють ностальгію за раннім пубертатним коханням на пронизливий рок-блокбастер, який точно варто хоча б раз почути наживо (тим більше, що Люлєнов якраз вирушив у всеукраїнський тур).
І хоча в пресрелізі згадується нірванівський Smells Like Teen Spirit, нам здається, що "Дівчина у першому ряду" радше нагадує Disco 2000 — один із найвідоміших треків бритпоп-легенд Pulp. У ньому Джарвіс Кокер у своїй неперевершеній манері оплакує шкільне кохання і намагається уявити, що сталося з цією людиною тепер. До речі, на "Дівчину у першому ряду" навіщось зняли кліп зі спойлерами до фільму "Інтерстеллар". Але, зрештою, мему з Меттью Макконахі, який ридає, забагато не буває — чому б і ні.
Victoria Niro — "Ало, це хто?"
Калі-Юґа позбавила нас Потапа, який зник із горизонту української музичної сцени та переродився в трагікомічного носія східноєвропейських кліше Slavic Balagan. Але його справа живе — і, судячи з усього, наступницею Потапа стане співачка Victoria Niro, авторка мегахіта "Питань нема". Наступницею — у хорошому сенсі: виконавиця так само вправно й органічно, як Потап у 2000-х (треба віддати йому належне), працює з живою побутовою мовою, якою люди спілкуються телефоном, у месенджерах і на вулиці.
Однак Victoria Niro не просто використовує ці фразочки заради збільшення трафіку чи як стратегію для TikTok. У такий спосіб вона розмірковує на особисті теми, водночас лишаючись зрозумілою широким масам. Це допомагає долати прокляття абстракції, яке дуже довго переслідувало українські поппісні: вони ніби й проникають в серце, але їх важко зрозуміти однозначно. Тут, як уже було сказано, питань нема: "Ало, це хто?" — саркастичний гімн внутрішній свободі.
Віталій Козловський — "Шекспір"
Як казав герой Меттью Макконахі в серіалі "Справжній детектив": Time is a flat circle. Час — плаский, усе постійно повторюється, і події знову й знову повертаються до тих самих точок. Історія української музики теж рухається по колу, іноді дивними траєкторіями. Треки, які колись звучали з кожного телевізора, поступово перетворюються на музейні експонати — і раптом повертаються в новому контексті. Саме це сталося з "Шекспіром" Віталія Козловського — одним із найвідоміших хітів середини 2000-х, який співак вирішив переписати українською мовою.
Оригінальний "Шекспір" був класичним продуктом епохи телешоубізнесу та талант-шоу: трохи пафосу, трохи театральності й максимально прямолінійна, безвідмовна формула романтичної пісні. У новій версії майже нічого не змінюється — і в цьому, як не дивно, головний ефект. Українська мова наче переводить цей трек із розряду старого телехіта в щось схоже на ностальгійний артефакт. Це такий собі жест культурної адаптації: коли пісня з епохи, де українська рідко звучала в мейнстримному попі, раптом отримує нове життя в реальності, де це вже виглядає природно. І саме цей зсув контексту робить "Шекспіра" сьогодні цікавішим, ніж він був у момент свого першого релізу.
KARYOTYPE — "Шорсткий язик"
Справжній ренесанс української інді-сцени останніх років дозволяє любителям цього стилістичного напряму чи не щотижня робити приємні відкриття. Хоча, напевно, не зовсім коректно називати гурт KARYOTYPE "інді" в традиційному сенсі цього слова — якщо мати на увазі закордонну сцену 1990-х років, побудовану на горизонтальних зв'язках антикомерційних митців і музикантів.
KARYOTYPE — цілком комерційно орієнтовані та грають за правилами. І навіть, здається, намацали свою цільову аудиторію — це ранні зумери та міленіали, які навіть похід у кав'ярню під домом перетворюють на вигул стильних речей із гардероба. Трек "Шорсткий язик" присвячений, звісно ж, собаці, адже для цієї публіки домашні улюбленці стали сурогатом дітей, яких вони не поспішають заводити. Втім, це теж своєрідна форма ніжності та піклування. Просто замість колискових — інді-поп, замість дитячих майданчиків — кав'ярні третьої хвилі, а замість розмов про виховання та безсонні ночі — історії про те, як у пса знову шорсткий язик.
Гоня — "Український ідіот"
Гоня випустив пісню, у якій вдається до відвертого панку та прямо цитує легендарний трек і альбом американського гурту Green Day American Idiot. Цей альбом — рок-опера про розгублене покоління молодих американців початку 2000-х, яке росло в атмосфері медійної маніпуляції, політичного цинізму та параної, що охопила суспільство після подій 11 вересня. Про "ідіотів", які поступово втратили відчуття реальності під заспокійливий шепіт телебачення та комфортне ожиріння консьюмеризму.
Гоня переносить цю формулу на український ґрунт і співає вже про "українського ідіота". Це максимально прямолінійний трек для максимально прямолінійних часів: у момент, коли багато питань, які ще не так давно здавалися "неоднозначними", раптом стали доволі однозначними. Однак "український ідіот" — збірний образ певної маси людей — уперто відмовляється це помічати і продовжує патякати в інтернеті так, ніби надворі досі 2010-ті. Саме йому Гоня і пропонує, без особливих церемоній, "закрити свій рот".
