Нова українська музика: Олег Скрипка, хейтспіч, Паліндром та інші
На фото: Олег Скрипка
Музичний критик Олесь Ніколенко продовжує досліджувати нові треки українських виконавців та розповідати про найцікавіші з них. У сьогоднішньому огляді — новий мініальбом Сергія Жадана, постапокаліптичний трек Паліндрома, свіжа робота Олега Скрипки — і не тільки.
Паліндром — "Ніщо"
Українські артисти дуже часто співають про любов і кохання. Мабуть, це наскрізна тема сучасної української музики загалом. Паліндром у своєму новому синглі "Ніщо" також говорить про кохання, але, здається, вперше робить це на тлі постапокаліптичного пейзажу, в якому зникають люди. І, як не дивно, саме в такий спосіб йому вдається точніше передати силу й важливість цього почуття: "коли нікому любити — планета стає пустелею", — як формулює сам артист.
Це, до речі, дуже показовий трек у контексті можливостей і амбіцій Паліндрома. Його досі часто хибно інтерпретують як "репера", але злий і в'їдливий речитатив на кшталт "Бензину", про який ми писали раніше, — лише один з його агрегатних станів. Інша грань творчості Паліндрома — пісні, в яких він намагається вислизнути з антропоцентричної пастки й подивитися на всесвіт, у якому ми живемо, з ширшої перспективи. Ця лінія тягнеться ще від дебютного альбому (зокрема треку "По воді") і лишається ключовою для розуміння повної палітри артиста.
Сергій Жадан, Юрій Гуржи, Мар'яна Садовська, ХОССП — "Берт_Брехт"
Це вже четверта платівка, випущена в межах колаборації Сергія Жадана та музиканта Юрія Гуржи. На жаль, цей проєкт значно рідше потрапляє в поле зору мас-медіа й привертає менше уваги, ніж, скажімо, альбоми гурту "Жадан і Собаки". Втім, саме тут прихована цінність для слухачів, які втомилися від суто комерційно орієнтованої логіки українського шоубізнесу та шукають у музиці інтелектуальну напругу й форму.
На мініальбомі "Шостий псалом" музиканти звертаються до спадщини Бертольта Брехта — одного з ключових німецьких авторів XX століття. П'ять текстів Брехта в перекладі Жадана, один авторський вірш і характерний музичний супровід, виконаний у стилях сінті-свінгу й танго з домішками хардбопу та духовного джазу, формують роботу, що існує поза часовими та жанровими трендами.
хейтспіч — "МПЗД!"
Злий та саркастичний маніфест про макроекономічні процеси в державі, який насправді зображає перекіс цінностей у воєнній реальності. Зображення максимально контрастне та пряме (за що гурт і люблять), без алегорій та складних образів: "Піхотинцю — нагородна лопата / Ми піднімаємо зарплати депутатам / Грамота і подяка солдату / Але законотворцю треба гідна оплата".
Своєю чергою гурт часто критикують саме за те, що їхня політична мова така сама, умовно кажучи, як у часи Майдану та перших альбомів гурту "Жадан і Собаки". Однак хейтспіч все ж таки балансують, втримуючись на тонкому канаті між музикою та політагіткою — адже кому потрібні гнівні пости з Facebook чи Threads у музичному форматі? Гурт підтримує критичний градус напруги в суспільстві та як мінімум фіксує нерв моменту. І цього достатньо.
Renie Cares — "Реінкарнація"
"Реінкарнація" позначає нову фазу інді-гурту Renie Cares — тихішу, камернішу й значно інтимнішу. Засновниця проєкту Іра Панчук окреслює цей рух як відхід від звичної пісенної форми в бік театральності та музичних оповідей, де важливі не ідеальна фактура, а живі нерівності, потертості й тріщини. Трек звучить як фрагмент більшої історії, в якій слухач опиняється всередині стану, а не спостерігає його збоку.
Важливо й те, що "Реінкарнація" з'явилася в межах грантової програми музичної платформи "На її основі". Ця ініціатива вже стала помітною точкою опори для української незалежної сцени, особливо зараз, коли виживання часто залежить від наявних ресурсів та можливості просто продовжувати працювати. У цьому сенсі трек Renie Cares виглядає не як компромісний результат підтримки, а як логічне й чесне продовження авторського шляху.
BOTASHE — "З тобою"
BOTASHE — львівський хіп-хоп гурт, заснований учасниками творчого об'єднання "Братське Коло": Білим Бо, Тасею та Шершнем. Колектив вирізняється послідовністю й впізнаваним почерком — це ліричний, мелодійний реп із побутовими замальовками та деталями, в яких легко впізнати себе. Як у сольних роботах, так і в спільних треках, зокрема в новій пісні "З тобою", музикантам вдається тримати цей фірмовий стиль, що й забезпечив їм стабільну аудиторію та гарні показники на стримінгових платформах.
З огляду на плодовитість і сталість "Братського кола", сьогодні навіть дивно, що про них досі мало говорять у медіа. Адже колектив існував ще задовго до появи, скажімо, KALUSH, і продовжує тримати форму навіть після того, як ті звернули в бік попмузики. Це той випадок, коли тиха стабільність виявляється значно витривалішою за гучний хайп.
Олег Скрипка, "Воплі Відоплясова" — "Болеро"
Олег Скрипка разом із "Воплі Відоплясова" повертаються після тривалої паузи із новим треком "Болеро". Хоч композиція була створена ще до початку повномасштабної війни, її офіційна прем'єра відбулася саме зараз. Музиканти позиціюють "Болеро" не як звичайну пісню, а як концептуальний ритуал, де переплелися мексиканська містика, рок-енергія, танцювальний пульс та глибокий філософський сенс.
Гурт описує композицію як "заклинання руху" та "музичний ритуал переходу", у якому бойова напруга трансформується у світлу енергію, а романтичні мотиви набувають відчуття вічності. В основу звучання лягли враження від подорожей Мексикою та натхнення від AC/DC і Red Hot Chili Peppers, що дозволило колективу продовжити власну традицію експериментів із жанрами та формами музики.
To Eternity — Point of View (feat. Jwaltzz)
Даніель Отуоньє представив другий сингл Point of View з майбутнього мініальбому. Музично трек звучить легко, у стилі інді-рок, але уважне прослуховування дозволяє помітити нотки тривоги та внутрішнього неспокою.
У записі взяв участь американський артист Джеймс Волцак, який виконав англомовні партії. Поєднання української та англійської мов у композиції створює контраст двох рівнів переживання: англійські куплети передають тихий внутрішній монолог, а українські — пряме та емоційне звернення з рішучістю й готовністю слідувати за почуттям.
Читай також: "Ми знімали в паузах між тривогами": Alina Pash — про кліп Kyiv, символізм столиці та колаборацію з Apashe