Нова українська музика: OTOY, BRYKULETS, Tik Tu та інші
Фото: instagram.com/brykulets
Музичний критик Олесь Ніколенко відібрав найкращі свіжі треки тижня від українських виконавців, на які варто звернути увагу та додати до своєї медіатеки. До сьогоднішньої добірки увійшли нові композиції OTOY і BRYKULETS, повернення гурту Tik Tu, експерименти Володимира Дантеса — і не тільки.
OTOY — "Серед стін"
Існує думка, що по-справжньому досвід війни можна відрефлексувати й відтворити в мистецтві лише з часом. Мовляв, потрібно, щоб травми й шрами загоїлися, емоції вщухли — і тоді нібито з'явиться щось осмислене. Нам ця думка видається хибною, адже справжня творчість не має таймерів і дедлайнів. Трушна творчість — це, зазвичай, найкоротший шлях від ідеї до її втілення, без вичікування "правильного" моменту чи перфекціоністського шліфування.
Приблизно так і працює OTOY. Його, як і будь-якого українця, що проживає війну тут і зараз, постійно хитає з одного стану в інший. У його творчості сувора воєнна реальність, злість і темні емоції легко перетікають у, скажімо, "Недовготривалі відносини" — у хорошому сенсі літній, теплий і рефлективний реліз.
Так сталося і з треком "Серед стін" — таким, що навмисно не вигадаєш. Це потрібно було прожити. Одна з найскладніших зим воєнного часу — з екстремальними відключеннями світла, генераторами на кожному кроці й бізнесами на межі виживання — знайшла своє відображення в цій пісні. Слухаючи її, кожен, хто це пережив, зможе відтворити власну карту почуттів. Паралельно з релізом OTOY запустив соціальну ініціативу, в межах якої розповідає історії локальних бізнесів у складні часи — більше про це можна прочитати в нашому інтерв'ю з артистом.
BRYKULETS — "Планета Любов"
Трохи поекспериментувавши у спільному треку з ТНМК "Попаяло", BRYKULETS повертається до свого звичного амплуа — ексцентричного й трохи нахабного героя-коханця — у новій пісні "Планета Любов". Разом із релізом артист випустив кліп, у якому застрибує на популярний нині в українській музиці тренд стилізації під диско-естетику. Гра в ретро поєднується з живою, місцями суржиковою мовою, якою сучасні українські артисти часто користуються, коли хочуть звучати щиро й непідробно.
BRYKULETS навмисне гіперболізує свій образ коханця й демонструє таке кохання, яке більше нагадує одержимість. І це викликає двоякі відчуття. З одного боку, в цей образ не до кінця віриться, і він не зовсім відповідає духу часу. З іншого — українській сцені давно бракувало такого персонажа: артиста, який носить дивні штани й доводить свої почуття майже до абсурду. І що найважливіше — "Планета Любов" звучить упевнено. А отже, BRYKULETS чітко розуміє, що робить, і, ймовірно, знає свою аудиторію краще за музичних критиків.
Tik Tu — "Шпагат"
У цей непростий для української музики час, коли відчувається відтік аудиторії, проєкти закриваються один за одним, а чарти дедалі частіше штурмують треки, згенеровані штучним інтелектом, повернення Tik Tu на сцену тягне чи не на камбек року. Для слухачів цей гурт міцно пов'язаний з 2016 роком — часом тріумфу української інді-сцени, коли один за одним з'являлися справді сильні релізи. Достатньо згадати дебюти Tik Tu, Zapaska, Dakh Daughters, Tape Flakes, Grisly Faye, Sasha Boole та "Один в Каное".
Альбом Shuma для багатьох став синонімом "чистої музичної краси" — музики, яку складно запідозрити в комерційному розрахунку. У камбек-синглі "Шпагат" Tik Tu залишаються вірними собі: це все той самий фірмовий, майже невловимий для раціонального опису звук. "Шпагат" не намагається підлаштуватися під нові правила гри, він існує поза ними, пропонуючи слухачу не формат, а досвід занурення в ту саму чисту, неквапливу й майже крихку красу.
Volodymyr Dantes — "треба йти"
Гітарні акорди в "треба йти" викликають чіткі асоціації з британським альтернативним рок-гуртом Placebo і водночас подив — це справді той самий Дантес, якого ми знали раніше? Схоже, артист втомився від власного попбагажу й різко рушив уперед — у новий образ і, що важливіше, у нові теми. Замість безпечних пісень про кохання (ними часто грішать топартисти, яким є що втрачати) він пропонує драматичний реалізм і заходить на напівтабуйовану для української сцени територію — тему подружньої зради.
Фактично "треба йти" — рідкісний для нашої попмузики погляд на адюльтер з боку чоловіка, з яким зраджують. У нього теж є почуття — і це якраз та перспектива, яку зазвичай ігнорують. Саме цим пісня інтригує й водночас викликає внутрішній дискомфорт: слухачу пропонують не засуджувати й не виправдовувати, а прожити цю ситуацію разом із героєм. У підсумку Дантес робить те, на що не всі наважуються: виходить із зони комфорту й доводить, що за знайомим образом може стояти артист, здатний говорити складніше й чесніше.
lesfleures, badactress — "Знову"
Звісно ж, шукати дух часу варто не в треках українських артистів топсегменту, а серед нових імен — таких, як lesfleures та badactress. Вони об'єдналися в дуеті на треку "Знову", який звучить ніби останній день стосунків. Або, якщо користуватися сучасною термінологією, — це історія про природу "тимчасунків" (situationships).
І головне тут — не сама історія, а її циклічність. "Знову" працює як заїжджена платівка: ті самі сценарії, ті самі помилки, ті самі повернення в точку, з якої, здавалося б, уже вирвалися. Трек фіксує порожнечу й внутрішній шум — стан, коли ти ніби рухаєшся, щось робиш, з кимось зустрічаєшся, але насправді просто тікаєш від себе. І саме ця чесна фіксація емоційної розмитості робить "Знову" настільки впізнаваним. Це не про велике кохання і не про драму розриву, а про виснажливий простір між ними, де все повторюється, і ніхто до кінця не знає, навіщо.
paashee — "Мала"
"Мала" від paashee — це дивний гібрид сучасного саунду й відверто нафталінових естрадних інтонацій, які ніби випадково пережили кілька епох і опинилися в новому продакшені. За формою, це легкий, майже ігровий трек про банальну історію невзаємності, але поданий із тією самою простакуватою прямолінійністю, яка колись домінувала в попмузиці. Це вайби, умовно кажучи, Ten O'Clock Postman гурту Secret Service, тільки тепер замість листів і дзвінків — лайки й ігнор у месенджерах. У цьому є певний шарм, але водночас і відчуття, що ти це вже десь чув — просто в іншій обгортці.
Найцікавіше в "Малій" — саме цей контраст: новий звук намагається осучаснити стару емоцію, але повністю витягнути її з минулого не виходить. Трек звучить як свідоме або несвідоме повернення до естрадної традиції з її гіперпростими образами й трохи наївною драматургією. І поки одні сприймуть це як легкий, ностальгійний вайб, інші — як крок назад. Судячи з кількості стримів і переглядів треків paashee, перші все ж домінують, а на ностальгію зараз, як ніколи, є попит: відкотитися назад завжди зручніше й безпечніше.
Білий Бо — "Худі"
"Худі" — це саме той випадок, коли максимально проста ідея раптом влучає точніше, ніж якісь складні конструкції. Білий Бо будує трек навколо побутової деталі — залишеного одягу — і перетворює її на носій емоції, пам'яті й присутності. Тут немає надриву чи драматичних кульмінацій, але є щось важливіше — теплий, майже тілесний вайб близькості, який працює краще за будь-які гучні обіцянки. "Худі" звучить як тиха підтримка: для тих, хто переживає розлуку, самотність або просто складний період.
У цьому і є фірмовий почерк Білого Бо — прості пісні, але не спрощені. Вони не намагаються виглядати глибшими, ніж є, але завдяки чесності й точності деталей раптом зачіпають сильніше, ніж багато "серйозних" треків з навороченим продакшеном.
