Обрати за обкладинкою: як оформлюють книжки українські видавництва
Фото: Getty Images
Кажуть, що книгу не варто судити за обкладинкою. Але саме вона першою зустрічає читача, спонукає взяти видання в руки — або ж пройти повз. Що ж визначає ідеальну обкладинку? Про це розповідають дизайнерка "Видавництва 21" Анна Стьопіна, співзасновниця видавництва "Видавництво" Лілія Омельяненко та головна редакторка видавництва ARTBOOKS Марія Курочкіна.
Матеріал підготовлений за підтримки третього фестивалю "Книжкова країна", який відбудеться 24–27 квітня у Києві на ВДНГ. У програмі заплановано понад 300 подій: презентації книжок, зустрічі з авторами, майстеркласи, дискусії, відкриті засідання книжкових клубів та багато іншого.
Анна Стьопіна книжкова дизайнерка з 2014 року (Видавництво 21, Meridian Czernowitz, Discursus, Vivat, Harvard Library of Ukrainian Literature)На дизайнерські рішення передусім впливає настрій самої книги. Те, який основний емоційний меседж вона доносить. Що має відчути майбутній читач, коли бере книгу до рук. Кольорова гама, насиченість, характер шрифтів, тактильність: усе це — засоби впливу на читацькі органи чуття, якими орудує дизайнер.
А ось тренди — річ дивна та мінлива, яку я у своїй роботі загалом стараюся ігнорувати. Стиль, підхід і засоби в ідеалі має диктувати зміст книги. Якщо ж на першому місці — очікування ринку, то вся магія втрачається. Навряд у такому випадку хтось знайде дизайнера у Facebook і напише лист-подяку за влучний образ до улюбленої книги, бо відчує, що він малювався саме для неї.
Різниця між оформленням художньої та нон-фікшн літератури — у прямолінійності. Художнім творам ближча мова метафор — водночас нон-фікшн апелює до прямих образів та фотореалістичності. Втім, завжди й усюди є місце несподіваним рішенням, які можуть привернути увагу читача значно ефективніше. Якщо дизайнер трішки панк, то просуватиме такі версії видавцеві — навіть якщо напрям оформлення був чітко визначений заздалегідь (Усміхається.)
У роботі над обкладинкою найскладнішим є процес трансформації ідеї у візуал — тут може статися що завгодно. Я б описала це так: головний образ може змінитися до невпізнаваності, закрутити вихором і вилетіти через вікно, щоб назад приплисти на кораблі (Усміхається.) Словом, увесь потік ідей треба стійко витримати, структурувати й зрештою досягнути фінального результату.
Малювання однієї ілюстрації зазвичай охоплює від доби до тижня. А повний цикл — від двох тижнів до двох місяців. Втім, у творчій роботі час — категорія умовна.
Загалом робочий процес я б описала так:
- читання → хмара ідей → пересипання ночі (двох-трьох) з цією хмарою → вибір однієї ідеї;
- спроба втілення → успіх/невдача → можливе повернення до попередніх етапів, доки не буде знайдене те, що потрібно;
- відмальовка → приміряння на макет;
- тестування на фокус-групі → обґрунтування та дискусія з командою → доопрацювання/зміни/доповнення;
- підготовка до друку → сатісфекшн.
До штучного інтелекту я ставлюся як до інструмента — одного з багатьох. Класно залучати його на етапі формування ідеї: наприклад, блендити між собою окремі чисті візуальні образи. З цього може вийти щось дивне, дурне та неадекватне... Або ж це може наштовхнути на крутий нетривіальний візуал, який можна потім розвинути на обкладинці. Нових технологій не варто боятися — мудріше їх опановувати.
Лілія Омельяненко співзасновниця видавництва "Видавництво"За останні 10 років український книжковий дизайн пройшов величезний шлях із деколонізації та відмови як від російських елементів дизайну, так і російських практик в артдиректорстві. Натомість значно активніше залучаються роботи українських каліграфів, ілюстрації українських художників тощо. Зокрема в нашому видавництві є практика працювати зі шрифтами, створеними провідними українськими шрифтовиками на наше замовлення.
Цивілізований підхід як до оформлення книжок, так і стосунків з їх творцями перестав бути рідкістю. В українських видавництвах почали з'являтися артдиректори, відповідальні за ведення художнього складника видавництва. Поменшало стокових робіт, фотобашів, низькоякісного оформлення загалом.
Однак загального розуміння потреби ґрунтовного підходу до якісного книжкового оформлення досі бракує. Навіть конкурс із книжкового дизайну, що проводить Книжковий Арсенал, обслуговує вкрай вузьку естетичну нішу.
Віднедавна додалося й повсюдне використання ілюстрацій ШІ, які видають несмак і бажання економити у деяких видавців. Наше видавництво не розглядає і не приймає роботи, втілені із залученням штучного інтелекту — це прописано і в договорах.
Рецепт вдалої ілюстрації — у вдалому виборі ілюстратора. Якщо стилістично людина потрапляє в настрій, то процес роботи над ілюстрацією стає технічною формальністю. Не менш важливо розуміти, чи відповідатиме книжка очікуванням читача: чи достатньо вона преміальна, якщо йдеться про подарунковий сегмент, чи не відлякає батьків від купівлі, якщо вона дитяча.
Ми можемо вважати себе щасливою нацією, адже ілюстраторів міжнародного рівня — як молодих, так і досвідчених — у нас нині багато. Тому знайти потрібну стилістику, яка підпадатиме під настрій книжки, відносно легко. У нашому видавництві алгоритм такий: ми відбираємо кандидатуру, ставимо їй технічне завдання, в якому прописуємо, що і як хотіли б отримати, даємо референси, називаємо терміни й технічні вимоги. Якщо все добре — підписуємо договір.
Зазвичай ми просимо підготувати два-три ескізи найпростіших ілюстрацій, щоби вловити ідею. Тоді разом з автором (якщо це авторська книжка) вибираємо найвдаліший ескіз, вносимо правки та побажання. Після цього просимо зробити контур ілюстрації з високою деталізацією всіх елементів. І якщо на цьому етапі все влаштовує — чекаємо на колоризовану версію, яка зазвичай правок не потребує.
Стандартно на одну кольорову ілюстрацію ми пропонуємо тиждень часу. Якщо робота буде готова раніше — не заперечуємо. (Усміхається.) Оформлення книжки з ілюстрованою обкладинкою та п’ятьма ілюстраціями може зайняти півтора місяця — зазвичай ці процеси відбуваються паралельно із підготовкою тексту видання.
Вдала обкладинка — це коли автор(ка) говорить, що кращого оформлення для своєї книжки годі й уявити. Коли друкарня показує тестові аркуші й пише: "Ми зазвичай такого не кажемо, але тут уся друкарня прибігла дивитися на цю красу". А читачі виокремлюють на полиці в книгарні саме наше видання. Словом, обкладинка працює тоді, коли ми дивимося на неї й відчуваємо щастя.
Марія Курочкіна головна редакторка видавництва ARTBOOKSГарне оформлення здатне перетворити книжку на артоб'єкт: є навіть окрема категорія читачів, які купують книжки суто за обкладинками. Ми в ARTBOOKS маємо активний фідбек від читачів, які регулярно діляться своїми враженнями про дизайн наших обкладинок у соцмережах. Час від часу ми навіть залучаємо цю аудиторію і пропонуємо їй вплинути на дизайн майбутнього видання.
Здебільшого обкладинка має відповідати жанровим очікуванням та чіпляти цільову аудиторію. Для цього відповідальна редакторка самостійно або разом з художнім редактором розробляє ТЗ для ілюстратора чи дизайнера.
Завдання обкладинки художньої книжки — заінтригувати читача, тоді як нонфік-обкладинка має бути максимально зрозумілою і давати відчуття надійної поради. Дизайн обкладинок нонфіку максимально раціональний — на противагу фікшну, де графічні елементи можуть нести суто декоративну функцію.
В обкладинок художніх книжок — ширші можливості. Тут можна використовувати більш розмаїту палітру та яскраві образи, декоративні та класичні шрифти. З погляду типографіки, "художка" теж різноманітніша. Трапляються декоративні шрифти або летеринг (дизайн кожної літери створюється окремо і жоден не повторюється), читабельність поступається грайливості та фантазії.
У нонфіку ж на обкладинці більше текстів, будуть використані прості й читабельні сучасні шрифти. Назва може бути довшою, часто містити, окрім заголовка, ще й підзаголовок, буде вказана кваліфікація автора.
Існують певні прийоми, які використовуються для книжок того чи іншого жанру. Більшість обкладинок горорів та трилерів виконані у темних тонах, а на обкладинки романтичних історій часто виносять зображення пари головних героїв. Книжка про фінанси чи популярну науку буде відрізнятися від автобіографії. Документалістика часто має монохрому гаму або використовує метод колорблокінгу — використання контрастних кольорів та поєднань відтінків.
Мені подобається, коли обкладинка небанальна, як-от у мемуарах актриси Дженнетт Маккерді "Я рада, що моя мама померла". Болісні спогади про дитинство та складні стосунки з найближчою людиною приховані під життєрадісною жовто-рожевою обкладинкою. І це говорить читачеві про те, що героїня змогла подолати непрості виклики долі та стала натхненням для багатьох людей.
Штучний інтелект у дизайні — тема... контроверсійна (Усміхається.) З одного боку, ми в ARTBOOKS ще ні разу не залучали ШІ до створення обкладинок. З іншого — я не виключаю, що рано чи пізно це може статися.
Звісно, в жодному разі не йдеться про використання для обкладинок цілком згенерованих зображень. Але можна собі уявити залучення ШІ як інструменту для пошуку референсів або помічника у виконанні рутинних завдань. Світ швидко змінюється, і хотілося б знайти формулу, за якою ШІ стане союзником для ілюстраторів та дизайнерів, а не конкурентом.
