За що давали Нобелівську премію з літератури останні 10 років
Колаж: "ТиКиїв"
Премії привертають увагу суспільства до важливих тем та підсвічують актуальні проблеми, надихають на зміни. Багато фільмів-переможціі премії "Оскар" ми бачили, а от чи читаємо ми так само Нобелівських лауреатів? Чи знаємо, за що вони отримали найвищу нагороду з літератури? А які твори переможців Нобелівської премії доступні в українському перекладі?
Нобелівську премію з літератури присуджують за "найбільш видатні твори в напрямку ідеалізму, мистецьку бездоганність та рідкісну комбінацію властивостей сердечності та розуму". До 2023-го Нобелівський комітет вручив 116 нагород з літератури — лауреатами стали 120 письменників: серед них 103 чоловіків і 17 жінок.
Цікаво, що гендерний розрив вирівнюється: вже 4 жінки з 10, починаючи з 2014-го стали переможницями: Світлана Алексієвич (2015), Ольга Токарчук (2018), Луїза Ґлік (2020) та Ані Ерно (2022).
Розповідаємо детально: кому ж дали "нобелівку" з літератури за останнє десятиріччя, за які саме видатні досягнення та рекомендуємо їхні українські переклади (невтішний спойлер — їх дуже мало).
2023: Юн Фоссе
Юн Фоссе, норвезький автор, отримав Нобелівську премію "за те, що у своїх творах він наділяє голосом тих, хто зазвичай не має права говорити". Відомий своїм унікальним стилем, письменник розробив те, що зараз називають "мінімалізмом Фоссе" — стиль, схожий на літургійну прозу або молитву, з великою кількістю повторень та доволі простою лексикою.
Чоловік прийняв католицизм у зрілому віці, що допомогло йому подолати панічні атаки та важку алкогольну залежність. Він навіть переклав Біблію новонорвезькою мовою — настільки глибоко перейнявся новою вірою.
Його романи перекладені багатьма основними мовами світу, а у 2007 році британське видання The Daily Telegraph назвало його "живим генієм".
Найвідоміший його твір "Септологія" (2019) — напівавтобіографічний роман-монолог про митця, який зустрічає другу версію самого себе. Книга налічує 1250 сторінок і написана одним реченням, без жодної крапки.
На момент отримання Нобелівської премії йому було 64 роки. Пише новонорвезькою мовою.
Єдиний переклад українською Фоссе знайшли у видання "Всесвіт".
2022: Анні Ерно
Анні Ерно присудили Нобелівську премію "за сміливість і клінічну гостроту, з якою вона розкриває коріння, відчуженість і колективні обмеження особистої пам'яті". Кожен з її романів — відверта розповідь про певний період життя. Вона описує свої стосунки з колишнім чоловіком, підлітковий вік, лікування від раку, пережитий аборт.
Ерно не вважає себе письменницею в класичному розумінні, натомість каже, що вона "етнолог самої себе". Її книжки — "щось між літературою, соціологією та історією", а її письмо — "автосоціобіографічне".
Найвідоміші твори: "Жінка" (1987) — історія матері, "Проста пристрасть" (1992) — про позашлюбну інтрижку і "Роки" (2008) — об'ємна автобіографія, написана через призму історичних подій.
Під час вручення премії Анні Ерно було 82 роки. Вона пише французькою.
Купити книгу Анні Ерно "Майдан. Жінка"
2021: Абдулразак Гурна
Абдулразак Гурна — танзанійський письменник, вчений і критик африканської літератури. Отримав Нобелівську премію "за безкомпромісне та співчутливе проникнення в наслідки колоніалізму та долю біженців у прірві між культурами та континентами". Його творчість сфокусована на питаннях ідентичності, вигнання та втрати, майже кожен твір — про боротьбу за особисту та колективну ідентичність в умовах постколоніального світу.
Гурна вважає себе дослідником людських доль у перехідні періоди історії. Його книги часто порушують теми конфліктів між традиційними цінностями та сучасними реаліями, звертаються до тем соціології, історії та політики.
Найвідоміші твори Гурни: "Рай" (1994) про життя молодого хлопця в колоніальній Східній Африці, "Біля моря" (2001) про біженця, який шукає притулку у Великій Британії, "Життя пілігрима" (2011), що розповідає історію людини, яка повертається додому після довгих років вигнання.
На момент вручення премії Абдулразаку Гурні було 73 роки. Він пише англійською.
Купити книгу "Пам'ять. Про відбуття"
2020: Луїза Ґлік
Американська поетка Луїза Ґлік отримала "нобелівку" "за її безпомилковий поетичний голос, що своєю суворою красою робить індивідуальне існування універсальним". Її творчість зосереджена на темах родини, самотності та внутрішнього світу людини.
Поетичний стиль Ґлік — мінімалізм, точність та емоційність. Луїза Ґлік вважає, що її поезія є містком між індивідуальними переживаннями та універсальними темами, що робить її вірші зрозумілими для різних поколінь.
Найвідоміші збірки: "Дикий ірис"(1992), який отримав Пулітцерівську премію і досліджує теми природи та людських взаємин через призму саду, "Арарат" (1990) про втрату та сімейні стосунки та "Нічна віга" (2014) про старість і смерть.
На момент вручення премії Луїзі Ґлік було 77 років. Пішла з життя вона у жовтні 2023 року в 80-річному віці. Писала англійською мовою.
Вірші в українському перекладі можна прочитати тут та тут.
2019: Петер Гандке
Петер Гандке, австрійський письменник, отримав премію за "впливову творчість, яка з мовною майстерністю досліджує периферію та специфіку людського досвіду".
Гандке відомий своєю схильністю до провокативних тем і образів, які часто порушують норми суспільної моралі та традиційних літературних конвенцій. Його твори часто викликають обговорення та суперечки в літературних колах і не тільки.
Серед найпопулярніших творів Гандке: "Шершні" (1966) — роман, який відкриває його кар'єру, "Страх воротаря перед одинадцятиметровим" (1970) про психологічний внутрішній світ героя, який стикається зі своїми страхами й комплексами, "Повільне повернення додому" (1979) — на теми пам'яті, ідентичності та зміни.
На момент отримання Нобелівської премії у 2019 році Петеру Гандке було 76 років. Він пише німецькою.
З опублікованого на українську тільки вірші за посиланням.
2018: Ольга Токарчук
Ольга Токарчук, польська письменниця з українським корінням, отримала Нобелівську премію з літератури за 2018 рік. Відзначена за "уяву оповідачки, яка з енциклопедичною пристрастю представляє перетин кордонів як форму життя". Авторку також назвали "провідним польським прозаїком свого покоління".
"Токарчук ніколи не розглядає реальність як щось стабільне чи вічне. Вона конструює свої романи в напрузі між культурними протилежностями; природа проти культури, розум проти божевілля, чоловік проти жінки, дім проти відчуження", — йдеться в рішенні Нобелівського комітету.
Токарчук — одна з найбільш перекладених на українську авторок та добре відома українським книголюбам. Українською перекладені її книжки "Бігуни", "Правік та інші часи", "Мандрівка людей книги", "Гра на багатьох барабанчиках", "Останні історії", "Веди свій плуг понад кістками мертвих".
До речі, у 2018 році Нобелівську премію з літератури не вручали, бо її торкнувся секс-скандал. В його центрі опинився французький фотограф Жан-Клод Арно — чоловік шведської поетеси Катаріни Фростенсон, яка є членкинею Нобелівської академії з 1992 року. Тоді 18 жінок звинуватили фотографа в сексуальних домаганнях, а деякі епізоди харасменту, за словами жертв, відбувалися в приміщеннях академії. Премію з літератури за 2018 рiк присудили у 2019.
2017: Кадзуо Ішіґуро
Кадзуо Ішіґуро, японсько-британський письменник, визнаний за те, що "у своїх повістях потужної емоційної сили відкриває безодню під нашим ілюзорним відчуттям зв'язку зі світом".
Унікальність творчості Ішіґуро полягає в його здатності створювати інтимні наративи, що досліджують теми пам'яті, традицій, втрати й пошуку ідентичності. Його стиль — поєднання класичної літературної оповіді з глибокими психологічними портретами своїх персонажів.
2016-го вийшов український переклад його "Не відпускай мене", виконаний письменницею Софією Андрухович.
Відомі твори: "Залишені спогади" (1989) — історія героя, який намагається згадати своє минуле в умовах амнезії, "Людина, яка підіймала дівчат" (2005) про мораль, суспільні норми та відповідальність, "Не відпускай мене" (2005) про школярів, що намагаються бути щасливими та невинними у світі, що постійно змінюється.
На момент отримання Нобелівської премії у 2017 році Кадзуо Ішіґуро було 62 роки. Він пише англійською.
2016: Боб Ділан
Боб Ділан, американський музикант, поет і композитор, Нобелівську премію отримав за "створення нових поетичних виражень в рамках великої американської пісенної традиції" і за його вклад у культурну спадщину, зокрема за здатність використовувати мову музики для вираження глибоких поетичних ідей.
Відомий як єдиний (не)письменник, що отримав цю нагороду. А ще Боб Ділан відмовився провести свою Нобелівську лекцію, що є традиційною умовою отримання медалі та 8 мільйонів крон (900 тисяч доларів), але зробив це пізніше, через три місяці, на закритому заході.
Боб Ділан прославився своїм унікальним музичним стилем, текстами, що несуть глибокий сенс, і соціальним активізмом. Його творчість охоплює широкий спектр тем, включаючи політику, релігію, любов та взаємостосунки.
На момент отримання премії Боб Ділану було 75 років.
2015: Світлана Алексієвич
Світлана Алексієвич, відома білоруська письменниця, журналістка, стала лауреаткою у 2015 році за її вагомий внесок у літературну творчість, яка "для свідомості поєднує сучасне документальне розслідування і літературне мистецтво". Народилася вона в Україні, її мати — українка.
Її називають "хронікеркою страждань свого часу" за те, що творчість глибоко досліджує людські долі та історії під час соціальних криз і конфліктів. Радянська критика не любила Алексієвич за "натуралізм", "пацифізм" та "розвінчування героїчного образу радянської жінки".
Відома своїм унікальним методом "поліфонічного" письма: вона збирає інтерв'ю з людьми, які пережили певні історичні події й об'єднує їхні голоси в одне художнє полотно. Її теми: Друга світова війна, Чорнобиль, часи "Перебудови".
Найвідоміші твори Світлани Алексієвич: "Час секонд-хенд" (1984) про життя людей в СРСР під час перебудови, "Чорнобильська молитва: Хроніка майбутнього" (1997) — історії очевидців та учасників аварії на Чорнобильській АЕС, "У війни не жіноче обличчя" (1985) про жінок, які воювали у Другій світовій війні.
На момент отримання премії Світлані Алексієвич було 67 років. Вона пише російською мовою.
Купити книгу "У війни не жіноче обличчя"
2014: Патрік Модіано
Патрік Модіано, французький письменник, отримав Нобелівську премію з літератури у 2014 році за "художній геній, що об'єднує романтизм історії з пошуком особистої ідентичності".
Він відомий своєю унікальною манерою письма, яка поєднує в собі ліризм і детективну напругу. Здебільшого використовує мотиви розгадування загадкових життєвих історій, заглиблення у минуле та розбудовування психологічних портретів персонажів. Він відомий своїм чуттєвим і невимушеним стилем письма, який дозволяє читачам відчути атмосферу міст у різних історичних епохах.
Найвідоміші: "La Place de l'Étoile" (1968) — дебютний роман про атмосферу Парижа під час Другої світової війни, "Missing Person" (1978) про чоловіка, який втратив пам'ять і намагається відновити свою ідентичність.
На момент отримання премії Патріку Модіано було 69 років. Він пише французькою.
Купити книгу "У кафе втраченої молодості"
