Фільми з Києвом у головній ролі
Фото: Кадри з фільмів
Історія матері-одиначки; хлопця, який хоче розпочати нове життя за кордоном; жінку, що опікується квітковою галереєю... На перший погляд, між цими історіями немає нічого спільного. Однак усі вони створені, щоб занурити глядача в атмосферу особливого міста. Ми підготували добірку повнометражних фільмів та короткометражок, у яких Київ – один з головних героїв.
Стоп-Земля (реж. Катерина Горностай, 2021)
Автобіографічна історія про пізнання свого внутрішнього світу. 16-річна Маша вчиться у звичайній київській школі в 11-а класі. Не почуватися дивно та відсторонено серед однокласників їй допомагають близькі друзі Яна та Сеня, по-своєму переживаючи напружену шкільну буденність. Окрім майбутніх екзаменів, вийти із зони комфорту Машу змушує закоханість в однокласника Сашка. Вона розуміє, що коли не наважиться спитати – ніколи не дізнається, чи ці почуття взаємні. У серпні 2021 року на Одеському міжнародному кінофестивалі стрічка отримала головну нагороду – гран-прі.
Ми почали розробляти фільм в кінці 2016 року. Сценарій більшою мірою був заснований на шкільному житті зразка 2000-х, але потім адаптований до сучасності. Тому "Стоп-Земля" – це певний сплав ностальгії мого покоління й актуального життя сучасного підлітка, приправлений ідеалістичними рішеннями, як-от українська музика та мова, що лунають з усіх сторін, – розповіла в одному з інтерв’ю режисерка стрічки Катерина Горностай.
UKRAINE. Pretty Cool Place (реж. Люк Хаксхем, 2021)
Новозеландський режисер Люк Хаксхем взявся руйнувати голлівудські стереотипи про Україну. Це своєрідна пародія на те, як увесь світ уявляє собі Україну. У ролику можна побачити кадри з подій Революції Гідності, визначні пам'ятки Києва, а також кадри з фільмів "Збройовий барон" та "Індіана Джонс і Королівство кришталевого черепа". UKRAINE. Pretty Cool Place присвячено друзям режисера та спогадам про його подорож до Києва.
Не все буде добре (реж. Адріан Пірву, Гелена Максьом, 2020)
Адріан народився у 1986-му, коли сталася Чорнобильська аварія. Його мати завжди вірила: те, що він наполовину сліпий і має глаукому, пов’язано з її візитом до України на шостому місяці вагітності. Зараз Адріану майже 30 – він самот2ній і не має у житті мети. Він вирушає до України, щоб зняти фільм про людей, що постраждали від Чорнобиля, та, можливо, знайти якийсь спосіб, що допоможе йому почуватися краще. Стрічка отримала нагороду Міжнародної федерації кінокритиків FIPRESCI Award в Румунії, а також три нагороди на Одеському міжнародному кінофестивалі у 2020 році.
Прощавай, Головін (реж. Мат’ю Ґрімар, 2019)
Фільм-переможець Одеського кінофестивалю. Дія відбувається на тлі багатоповерхівок Троєщини. Головний герой короткометражки Ян Головін веде розмову сам із собою. Смерть батька стала для нього шансом розпочати нове життя за межами рідної країни. Як попрощатися із сестрою? Та чи зможе він залишити позаду все і розпочати нове життя? У головних ролях – Олександр Рудинський та Дарія Плахтій.
В радості, і тільки в радості (реж. Марина Рощина, 2018)
Психологічна драма про молоду самотню матір, яка закохується в хлопця. Однак вона не наважується розповісти головну таємницю, що в неї є маленький син. Стосунки стрімко розвиваються, і зізнатися їй все важче. Перед нею постає вибір між особистим життям і відповідальністю за дитину. Київ у цьому фільмі особливий – живий і контрастний. Режисерка протиставляє два життя головної героїні. Перше, безтурботне, – на Рейтарській, і друге – на вулиці Азербайджанській, де вона, перш за все, мама зі своїми буденними проблемами. Метро "Дарниця" тут є містком між двома життями Каті. У 2018 році стрічку визнали найкращим українським короткометражним фільмом Одеського кінофестивалю.
Історія Зимового саду (реж. Семен Мозговий, 2018)
Найкращий український документальний фільм на Docudays UA. Стрічка розповідає про хранительку квіткової галереї на київській ВДНГ. Вже 45 років Валентина Вороніна доглядає колекцію екзотичних рослин і оранжерею. Час виходу на пенсію невблаганно наближається, але прохання керівництва скласти повноваження шокує жінку. Валентина Миколаївна протестує, адже боїться, що рослини без неї загинуть. Та схоже, що її сад живе за власними законами.
Герой мого часу (реж. Тоня Ноябрьова, 2018)
Жорик приїхав підкорювати столицю. У його планах – елітні заклади, дорогі бутики, модні виставки, але поки що він ледь зводить кінці з кінцями. Жорик шукає роботу та мріє побудувати стосунки, адже йому дуже сподобалася дівчина із заможної сім'ї. Чи вдасться Жорику знайти омріяний "соціальний ліфт", якщо навіть ліфт у будинку не можна полагодити?
Петрівка-реквієм (реж. Катерина Возниця, 2018)
Анімація, на створення якої режисерку надихнуло перейменування станції метро "Петрівка" на "Почайну", після якого всі оголошення про зупинки в потягах переозвучив новий диктор. Київ тут – місце для подій та сенсів, які режисерка іронічно втілила в пригодах дезорієнтованого героя в умовах стихійної декомунізації. На екрані відчувається знайома кожному киянину розгубленість через нові назви та звуки замість звичних.
Стрімголов (реж. Марина Степанська, 2017)
Музикант Антон повертається до рідної України після двох років навчання у Швейцарії. Тут, під Києвом, він лікується від алкогольної залежності. Його дідусь вирішує вивезти хлопця в село, подалі від спокус великого міста. Тим часом Катя, яка винаймає квартиру на Троєщині, намагається знайти себе і розпочати нову сторінку життя у Берліні. Несподівано долі героїв перевертає випадкова зустріч.
Колишні (реж. Олена Москальчук, Дмитро Бурко, 2015)
Книжковий ринок "Петрівка" – місце, куди зносять старі, непотрібні книжки. Продавці цього ринку – люди "старого гарту", які досі сприймають книгу як своєрідну валюту.
