Радянські килими, електрики та лялька в шпагаті: якою вийшла опера "Казки Гофмана" в постановці Івана Уривського
Режисер-хітмейкер Іван Уривський, відомий за виставами "Конотопська відьма" і "Макбет" у Театрі ім. І. Франка, останнім часом взявся за оперу. В липні у Львівській опері вийшла його постановка за твором Бориса Лятошинського "Золотий обруч", а 31 жовтня в Національній опері відбулася прем'єра "Казок Гофмана" на музику Жана Оффенбаха.
Як Іван Уривський переосмислив та осучаснив класичний сюжет, навіщо хор робить селфі на сцені та якою вийшла опера — читай далі.
Про що вистава?
В основу опери французького композитора Жака Оффенбаха лягли три новели німецького письменника Ернста Теодора Гофмана: "Пісочна людина", "Казка про втрачене зображення" і "Радник Креспель".
На відміну від новел, головним героєм опери виступає саме Гофман. За сюжетом постановки, він збирається разом із друзями у винному льоху й згадує свої любовні пригоди. Його нинішня кохана — артистка Стелла, в якій поєдналися образи усіх попередніх: механічної ляльки Олімпії, куртизанки Джульєтти й співачки Антонії. Стеллу переслідує радник Ліндорф, який уособлює всіх ворогів Гофмана. А поруч із героєм завжди присутня у різних втіленнях Муза поезії, яка чатує, щоб юнак не загубив свій талант.
У Київському оперному театрі оперу "Казки Гофмана" вперше поставили більш як століття тому — у сезоні 1908-1909. Потім були постановки 1913 та 1927 років. У жовтні 2021-го в Національній опері України відбулася прем'єра концертного виконання "Казок Гофмана". І от тепер, у 2025 році, вона вийшла в повноцінному та осучасненому вигляді в постановці Івана Уривського.
Уривський давно зізнавався, що мріяв поставити на театральній сцені якийсь із творів Гофмана, але все було не до того. Втілити мрію режисеру допоміг художній керівник оперного відділу Нацопери Анатолій Солов'яненко, запросивши його здійснити постановку опери Жана Оффенбаха. Кажуть, довго Іван не думав — погодився миттєво й запросив до роботи художника-постановника Петра Богомазова, в тандемі з яким творить останні роки, й дизайнерку костюмів Дарію Білу, що співпрацює з балетом Freedom.
До речі, до музики режисер теж має стосунок: в юності він грав у рідному Кривому Розі на бас-гітарі у рок-гурті. Проте в одному з інтерв'ю Іван зізнався, що читати клавір поки не навчився.
Дію опери Уривський переніс у наш час, а місцем для неї обрав музейний простір, де виставлені три живі інсталяції — Петро Богомазов побудував на сцені повноцінний павільйон, що імітує простір музею сучасного мистецтва, а суфлерську будку-равлика замінив на просту білу скриню.
Перша інсталяція, яку показують в цьому просторі — сюжет про ляльку Олімпію (її партію в різних складах співають Ольга Фомічова та Анастасія Довбіус). Друга інсталяція — історія куртизанки Джульєтти (Вікторія Ченська, Тетяна Ганіна). Третя — історія юної співачки Антонії (Ліля Гревцова, Анастасія Поважная). Глядачами виставки режисер зробив артистів хору, яких змусив не лише ходити сценою, а й опанувати спеціально створену для вистави пластику.
І позаяк "Казки Гофмана" були свого часу не лише комічною оперою, а й сатирою на певні соціальні явища, сатиричну частину режисер залишив, але переніс її на явища нашого часу. Наприклад, той самий хор, спостерігаючи за подіями, що розгортаються в інсталяціях, можуть у найдраматичніший момент зробити на фоні головних героїв селфі.
До речі, пластику мали вивчити не лише хористи, а й солісти: майже вперше з артистами постійно працювала хореографка Ксенія Іваненко, і завданням солістів було вивчити не лише свої партії, а й сценічні рухи — і це, звісно, трошки ускладнювало процес. До того ж, за словами солістів, у режисера було для них дуже багато завдань і вимог, які від репетиції до репетиції трошки змінювалися.
Власні рекорди Уривського
Цього разу Уривський вперше працював із такою кількістю артистів: бо до опери залучені 15 солістів, 70 хористів і стільки ж оркестрантів. Та й таких довгих постановок — на три години з двома антрактами — режисер раніше не робив. Водночас на прохання Уривського виставу ще й скоротили — проте, за словами диригента-постановника Миколи Дядюри, не сильно, щоб "текст, написаний композитором, був цілком представлений".
"Для мене опера — це щось нове взагалі в моєму житті. І я вчуся це робити", — зізнається Іван Уривський.
Партію головного героя, Гофмана, співають в різних складах Олександр Нікіфоров і Дмитро Іванченко, а його Музу й водночас чоловічу роль, Нікляуса, грає оперна дива Анжеліна Швачка.
"Хоч Нікляус написаний як чоловік, але я жінка, — каже співачка. — Ми трошки скоротили матеріал, я зараз не муза Гофмана, але я жінка, яка його витягує з усіх халеп — його гіпнотерапевт, психолог, психотерапевт. Я єдиний, мабуть, позитивний персонаж, який намагається всіх помирити".
Ще одна чи то персонажка, чи то персонаж — Голос матері Антонії (Тетяна Пімінова, Алла Позняк, Наталя Кисла) і водночас смерть, що прийшла забрати Антонію.
Для цієї ролі Дарія Біла створила довгу сукню із золотими лелітками та головне вбрання з довгим пір'ям.
На сукню в Дар'ї пішло понад 10 метрів тканини, а виготовили її в ательє власного бренду художниці.
Можна було й більше
Побачиш ти на сцені й електриків, що порпаються з електрощитком, й чоловіка у футболці із надписом METALLICA, який голиться перед кривим дзеркалом. А у третій дії на стінах висять радянські килими, у кімнаті стоїть ліжко на металевих ніжках, стіл накритий клейонкою, а один із персонажів дивиться телевізор.
Ляльку Олімпію на сцену доставляють у дерев'яному ящику. Вона прасує сорочку коханому, а потім раптом починає стріляти в усіх підряд, навіть у диригента. І сідає на шпагат — а фактично на шпагат сідає виконавиця цієї ролі. Щоправда, солістка Нацопери Оксана Фомічова цю вправу вже робила, співаючи в концертному варіанті "Казок Гофмана". Дізнавшись про це, Іван Уривський сказав: "А, ви сідаєте на шпагат? Ну, то сідайте!"
Куртизанка Джульєтта з'являється перед глядачем у вагончику із надписом "Джульєтта. 100 євро година". А в найдраматичніший момент третьої дії, під час арії Гофмана й Антонії, на столі закипає чайник.
Проте Іван Уривський зізнається, що міг би розгулятися й більше, та із поваги до оперних канонів стримував себе: "Я дуже обережно підходив до постановки: в цій концепції можна було трошки накрутити, але я собі вибудував такий плавний вхід в оперу, тому тут все досить пристойно".
Звісно, все це краще побачити й почути самому. Але квитки на прем'єрні покази розкупили майже одразу, та й на 2 грудня вільних місць вже немає. Тож, щоб побачити цю оперу вже у наступному році, купити квитки доведеться заздалегідь. Щось підказує, що потрапити на "Казки Гофмана" буде складніше, ніж на "Конотопську відьму".
Читай також: "Це космос! Як пройшла прем'єра фільму "Ти — космос", і чому його обов'язково треба дивитися"