Що читає амбасадорка українського балету Ольга Морозенко: книжки про українську культуру та сучасна проза
Фото: колаж "ТиКиїв"
Ольга Морозенко — популяризаторка балету та радниця директора з міжнародних відносин Київського державного фахового хореографічного коледжу ім. Тетяни Таякіної. За майже 100 років існування цей заклад випустив цілу плеяду зірок українського балету й досі продовжує формувати нове покоління артистів. Ольга також є випускницею коледжу і наразі займається відновленням своєї Alma mater, роботою з партнерами й організацією участі учнів і студентів у міжнародних конкурсах.
Близько 12 років Ольга Морозенко була артисткою, а згодом солісткою Національної опери. Зараз вона навчає балету дітей та дорослих у власному просторі "Балеруша" і популяризує цей вид сценічного мистецтва, організовуючи відкриті діалоги Ballet Talk за участі найяскравіших представників українського балету.
З редакцією "ТиКиїв" Ольга ділиться рекомендаціями щодо книг, які вразили її за останній рік.
Про звичку читання
Я завжди любила читати паперові книги — відчувати їхню приємну важкість у руках, гортати сторінки, бути віч-на-віч з новою історією. Зараз, враховуючи насичений ритм життя, роботу в коледжі, уроки в балетному просторі, зустрічі та перемовини, я віддаю перевагу аудіокнигам, які слухаю в дорозі або під час приготування вечері. Проте й досі мій особистий вид терапії — купувати паперові книги. Коли вдається знайти вільний час, із радістю беру книгу до рук та відкриваю для себе нові світи.
Про вибір книжок
Наразі я віддаю перевагу українській літературі — як сучасній, так і класичній. Особливо приємно усвідомлювати, що майже всі рекомендації книг від близьких і знайомих — саме українських авторів. З ними я згадую сюжети давно прочитаних творів, або ж дізнаюсь про те, що давно хотіла пізнати. І якщо я маю вибір — прочитати книгу закордонного чи українського автора, я оберу українського.
Серж Лифар, "Роки жнив"
Автобіографія та мемуари одного з найвідоміших танцівників та балетмейстерів ХХ століття, світової зірки та киянина Сержа Лифаря. У цій книзі він створює життєпис Києва — від часів Першої світової війни, революції та більшовицького терору до власної еміграції у Париж. Дух часу та місце головного героя у творі відображають згадки Лифаря про київське дитинство та юність, любов до родини й вибір свободи на фоні політичних потрясінь.
Валер'ян Підмогильний, "Місто"
Класика української літератури, яка підкорила мене своєю актуальністю. Вибір людини, життєві уроки та духовні кризи виявляються дуже циклічними, коли читаєш "Місто". Головний герой цього роману, Степан, відкриває нам найтемніші закутки своєї душі та вчинки, які сподобаються не кожному, а також Київ 1920-х років, такий же прекрасний, як і сто років потому.
Віра Агеєва, "За лаштунками імперії"
У цій збірці есеїв Віра Агеєва талановито декомпозує українську літературу останніх 250 років, аналізує нашу ідентичність та боротьбу за неї, переосмислює нашу історію через призму життя та творчості українських авторів. Вона дає нам можливість досліджувати глибини свого, рефлексувати та усвідомлювати унікальність нашої культури.
Не найлегша книга для сприйняття, але особливо важлива — про те, що болить, і те, що дуже важливо знати в наші часи.
Євгенія Кузнєцова, "Спитайте Мієчку"
Це книга про занурення у те давнє та особисте, що колись сформувало тебе. Вона про різні жіночі долі, тягар відповідальності за рішення, про минуле, теперішнє та майбутнє, які зустрічаються в одній точці та наповнюють тебе чимось дуже теплим та рідним.
Мене ця книга змогла повернути в будинок бабусі у Кіровоградській області, де минуло все моє дитинство: там я ходила на річку, на город, ловила рибу й так щиро та по-дитячому любила життя. Це історія, яка може торкнутися кожного з нас, кожної душі, бо ми всі живемо певними спогадами.
Євгенія Кузнєцова, "Драбина"
Відчуття втрати власного дому, не ідеального, але найдорожчого, простота повсякдення, переплетіння людських життів і близькість переживань — про все це розповідає "Драбина", з тонким гумором та іронією.
Історія головного героя Толіка, який купив будинок в Іспанії за тисячі кілометрів від родини, про сім'ю, яка приїхала до нього, втікаючи від війни, про конфлікт поколінь та помідори тітки, висаджені у фонтані. Дещо сумний, але життєствердний сюжет — як нагадування про те, що близько всім нам.
Дізнайся також: Що читає дослідниця їжі Аврора Огородник.
