Що читає дослідниця щастя Алла Клименко: 5 книжок про відпускання
Фото: колаж "ТиКиїв"
Алла Клименко — дослідниця щастя, психологиня, експертка з позитивної психології, авторка та засновниця проєкту Upgrade, вивчає щастя понад 12 років, а її програми пройшли більше ніж 300 тисяч людей. Алла займається щастям надзвичайно серйозно: вона здобула ступінь магістра з позитивної психології MAPP (Master of Applied Positive Psychology) в університеті UPenn, USA та ступінь магістра щастя (MA in Happiness Studies) в Centenary University, USA, є резиденткою та Board Member Всесвітнього саміту зі щастя (WOHASU).
Для "ТиКиїв" Алла підготувала добірку з книжок про відпускання.
Про звичку читання
Я дуже люблю читати й намагаюся робити це хоча б три рази на тиждень. Найчастіше беру до рук книжку в ті дні, коли влаштовую собі невелику паузу в роботі — для перезавантаження, натхнення чи просто тиші. Обожнюю читати в польотах або під час діджитал-детоксу — коли повністю відмовляюся від соцмереж. Під час останнього цифрового детоксу я прочитала вісім книжок — до речі, усі на одну тему — відпускання.
Читання дає мені натхнення. Це спосіб доторкнутися до мислення, до глибини, до творчості іншої людини. Це можливість увійти в її всесвіт. Я вважаю, що нам дуже пощастило жити в час, коли ми маємо таку розкіш — бути в діалозі з геніальністю інших людей, хоч і на відстані.
Про вибір книжок
Дуже часто я вибираю книги інтуїтивно. Просто відчуваю: "Оце — моє". Можу побачити обкладинку в улюбленому книжковому магазині, почути згадку в розмові чи отримати в подарунок — і зрозуміти, що це знак. Люблю дослухатися до рекомендацій друзів. Іноді обираю книжку під внутрішній запит або тему місяця, яку досліджую — самовираження, відновлення, радість життя тощо.
Mel Robbins, "The Let Them Theory"
Ця книжка — про внутрішню свободу. Про дуже важливу і глибоку ідею: дозволь іншим бути такими, якими вони є. А собі — бути собою. Вона про те, наскільки звільняє усвідомлення, що ми не можемо контролювати дії інших людей.
І коли ми відпускаємо цей контроль, то знижуємо рівень напруги у стосунках — і, найголовніше, звільняємо простір для власного благополуччя та турботи про себе.
Книжка дуже точно описує феномен, який часто залишається в тіні: ми вступаємо у стосунки не з реальною людиною, а з її потенціалом. Ми тримаємося за надію, що "вони зміняться", "почнуть розуміти", "оцінять". Але щойно ми застосовуємо "Let Them Theory", ми перестаємо жити в ілюзії. Ми бачимо людину такою, якою вона є — і з цієї ясності народжуються нові вибори. Це дозволяє будувати здорові, реалістичні стосунки й діяти з позиції сили, а не очікування.
Рекомендую усім, хто втомився від перфекціонізму, знецінення, постійних роздумів про те, що про них думають інші. Тим, хто хоче жити легше, щасливіше й нарешті створити багато внутрішнього простору для себе.
Christian van Nieuwerburgh, Robert Biswas-Diener, "Radical Listening: The Art of True Connection"
Це книжка, яку написав і подарував мені мій друг Роберт. "Радикальне слухання" — це новий підхід до комунікації, де слухання стає не просто навичкою, а актом глибокої присутності.
Автори описують шість ключових навичок, які формують цей підхід:
- Noticing — помічання: бути повністю присутнім і уважним до людини.
- Quietening — заспокоєння: вміння вимикати внутрішній шум, щоб по-справжньому чути.
- Accepting — прийняття: відкласти оцінки й дати простір для всього, що звучить.
- Acknowledging — визнання: дати людині відчути, що її чують, що вона має значення.
- Questioning — глибокі, уважні запитання, що допомагають відкривати суть.
- Interjecting — змістовні й доречні коментарі, які підтримують діалог.
- Справжнє слухання — це не про те, щоб чекати своєї черги відповісти. Це про те, щоб бути з людиною, слухати не головою, а серцем.
Це книжка про співпереживання, довіру і присутність, які змінюють якість стосунків на всіх рівнях. Рекомендую тим, хто вчиться бути в діалозі не лише словами, а присутністю. Тим, хто прагне глибини, розуміння і зв’язку.
Ashley Neese, "Permission to Rest: Revolutionary Practices for Healing, Empowerment, and Collective Care"
Ця книжка мене зачепила вже з назви. Мабуть, мені дійсно був потрібен дозвіл на відпочинок. Вона стала для мене нагадуванням, що відпочинок — це не винагорода за те, що ти гарно попрацював, а життєва необхідність.
Це не про пасивність і не про лінь. Навпаки — це про внутрішню активність, про оновлення, повернення до себе і своїх відчуттів. У книжці дуже глибоко розкрито те, чому нам так складно відпочивати.
Є кілька основних бар’єрів, і кожен із них впізнаваний:
- Addiction to busyness. Ми так звикли бути зайнятими, що сприймаємо це як норму. Зупинитися страшно. Іноді — навіть соромно.
- Внутрішнє відчуття провини. Нам незручно взяти паузу. Ми вважаємо, що відпочинок треба "заробити".
- Діджитал-залежність. Пристрої постійно тримають нас "на зв’язку", ми боїмося пропустити щось важливе, і в результаті не можемо вимкнутися.
- І, звичайно, fawn response — глибока реакція, коли ми намагаємося бути зручними для всіх. Постійно догоджати, погоджуватися, бути хорошими.
Але в цій гонитві ми втрачаємо себе і перестаємо відчувати, що нам дійсно потрібно. І відпочинок стає недоступною розкішшю.
Це книжка-дозвіл. Якщо ти чекав дозволу зупинитися й відпочити — ось він.
Rick Rubin, "The Creative Act: A Way of Being"
Ця книжка, мабуть, стане моєю настільною. Вона не стільки про мистецтво, скільки про мистецтво як життя — і мистецтво жити. Рубін розглядає творчість не як дію, а як стан, спосіб буття у світі.
Він каже: творчість приходить тоді, коли ти уважний, коли є тиша, коли ти дозволяєш чомусь більшому проявитися через себе. Не ти створюєш, а створюється через тебе.
Мені дуже близька ідея, що створювати — це бути провідником, а не автором. Ще одна важлива думка — про обмеження. Рубін пише, що ліміти — у часі, ресурсах, форматі — не заважають, а навпаки, пробуджують уяву. Обмеження можуть стати джерелом найглибших ідей.
І, напевно, найцілісніша суть цієї книжки — це нагадування, що кожен із нас — творець. І як тільки ми дозволимо творчості пройти крізь нас — ми самі себе здивуємо.
Рекомендую усім, хто творить, шукає натхнення, хоче бути у контакті з чимось більшим, ніж ми самі.
Drew Rozell, "Let It Go"
Книжка про те, наскільки важливо вміти здатися тому, що відбувається в житті, але не з позиції поразки, а з позиції довіри. Це коли ти перестаєш чинити опір життю, наче воно проти тебе — і починаєш рухатися разом із ним. Ти перестаєш контролювати — і починаєш співпрацювати. І це змінює абсолютно все.
У книжці багато простих, але потужних ідей про те, як і чому варто відпускати.
Одна з них — відпустити потребу знати "як". Коли ми занадто чіпляємося за "як це має бути", ми створюємо напругу. А коли відпускаємо — з’являється простір для несподіваного і кращого, ніж ми уявляли.
Ще одна дуже глибока думка — не прив’язуватися до результату. Це не про байдужість, а про готовність прийняти будь-який розвиток подій. Якщо ти чогось дуже хочеш — і воно не стається, ти не ламаєшся. Бо в тобі вже є внутрішня стабільність і довіра. Ти відкритий до дива, але не живеш залежно від нього.
Рекомендую тим, хто хоче відпустити минуле, контроль, страхи, прив’язаність до результату. Тим, хто хоче навчитися не триматися, а відпускати.
