Що читає головний редактор Platfor.ma: нон-фікшн, біографії, наукпоп
Фото: колаж "ТиКиїв"
Юрій Марченко — журналіст, автор книжок та ігор, головний редактор Platfor.ma і сценарист United24 зізнається, що через свою професійну діяльність багато читає журналістських та аналітичних матеріалів, залишаючи менше часу на літературу. Ввечері очі вже не витримують навантаження і прагнуть лише відпочинку, хоча поруч завжди є купа книжок, які чекають на свій час.
Юрій поділився з редакцією, як змінилися його читацькі звички, які українські сервіси він використовує, щоб слухати книжки навіть під час повсякденних справ. Та рекомендує аудиторії "ТиКиїв" 6 книг, що варті уваги та прочитання.
Як часто ви читаєте, де і в яких обставинах частіше за все?
Мені по роботі треба читати багато журналістських або аналітичних матеріалів, тому на літературу не завжди вистачає часу й зору — часто ввечері очі відмовляються бачити щось, окрім подушки. Хоча біля ліжка стабільно височіє Джомолунгма книжок, а з будь-якого фестивалю чи барахолки вертаюся з ящиками поповнення.
Тому останнім часом більше слухаю — тим паче з'явилося одразу кілька зручних українських сервісів, наприклад, "Абук" чи Underbooks. Дорога, спортзал, магазин — суперпоєднання, бо одночасно обираєш буряк чи плачеш від безсилля на тренажері й при цьому книжку слухаєш.
Як ви обираєте книжки для читання?
Я люблю науково-популярну літературу, тому легко клюю на всі штуки типу: "Вісім релігій, що панують у світі" чи "Симфонія вуглецю. Вуглець і еволюція майже всього на світі". Ще я за освітою філолог і працюю у сфері сторітелінгу, тому регулярно нагрібаю все на цю тему, щось на кшталт "Походження мови. Як ми навчилися говорити". Власне, нещодавно ці три перераховані й купив. От зараз згадав цей шопінг і знову подумав, що треба все ж знайти час і прочитати, бо цікаво.
Що вам дає читання?
Читання — це взагалі унікальний сплав з експедиції в голову іншої людини, пізнання нового та певної медитативності самого процесу. Зі слуханням книжок, щоправда, третій пункт відвалюється, бо буряк або тренажери заважають. Але нічого.
Цей матеріал створено в партнерстві з подкастом "Не під запис" про PR, слова та сенси. Авторки подкасту — Анна Давиденко, PR-агентка і celebrity marketing менеджерка, та Олександра Погоріла, засновниця агенції стратегічних комунікацій UAGENCY. Епізод подкасту з Юрієм Марченком про мистецтво сторітелінгу, секрети підготовки до інтерв'ю та розвиток журналістики слухайте на платформах Spotify, Apple Podcast, YouTube та ін.
Річард Фейнман, "Та ви жартуєте, містере Фейнман!"
Структура будь-якої глави цієї автобіографії видатного фізика така: Фейнман береться за якусь нову справу, у нього наче не дуже виходить, а потім всі навколо вибухають оваціями й кажуть, що це неймовірно, а він талант. І так — про усе: атомну бомбу, Нобелівську премію, вивчення мов, зваблення жінок, гру на барабанах, малювання, злам сейфів і таке інше.
Чудово бісить. Раджу.
Блейк Снайдер, "Врятуйте кицьку! Як блискавично писати живучі тексти"
Судив книжку по обкладинці й купив, бо вона обіцяла допомогти, ну, буквально "блискавично писати живучі тексти". Але виявилося, що це про кіносценарії, оскільки автор — якраз відомий голлівудський сценарист. Але все одно було досить цікаво поглянути на сторітелінг із цього ракурсу. В першу чергу пораджу, звісно, кіношникам, але й загалом корисно буде й тим, хто має справу з історіями та хоче дізнатись, як їх треба розповідати.
Ніл Ферґюсон, "Цивілізація. Як Захід став успішним"
Прочитав вже другу його книгу після "Еволюції грошей", але третю, мабуть, вже не буду. Бо сам Ферґюсон, звісно, корифей, думки й факти цікаві, але щось мені його стиль нудний. Однак спробувати раджу — все ж дядько епохальний, а самі дослідження грандіозні.
Рон Фрідман, "Розгадка геніальності. Як працює інженерія ідей"
Ще недослухав, але поки наче непогано. Фрідман з тих, хто хапає тебе за шкірки й кричить у лице: "Та ти зможеш, взагалі всі талановиті, якщо діють правильно, давай, дій вже!". Дослухаю — і як почну діяти! Можливо.
Ростислав Семків, "Як писали класики"
Відомий український літературознавець, як і належить відомому українському літературознавцю, написав книжку про літераторів. Фактично це збірка есеїв з біографіями, особливостями творчості видатних людей та їхніми практичними порадами. Прочитаєте — й самі почнете писати, як Агата Крісті, Орвелл чи Умберто Еко. Або як Ростислав Семків.
Олексій Коваленко "Фрукти проти овочів"
Читав цю книжку з цілим букетом, цілим садово-городнім комплексом емоцій. Тому що, по-перше, всередині купа цікавих фактів (вишня — не ягода, помідор — фрукт, гречка — горішок!), розказані при цьому простими словами. По-друге, в Олексія чудовий гумор, у межах якого він навіть монструозні формули генів вплітає в жарти. Але є й "по-третє" — я теж хочу так писати, тому книжку читав з сумішшю захоплення і заздрості. Спробуйте й ви!
