Що читає директорка Українського центру охорони здоров'я: книги про вагітність та батьківство
Фото: колаж "ТиКиїв"
Ірина Немирович — співзасновниця фонду "Таблеточки", директорка Українського центру охорони здоров'я, громадська активістка й експертка з менеджменту у сфері охорони здоров'я. Вона була гендиректоркою зі стратегічного планування та євроінтеграції МОЗ, де координувала міжнародні проєкти, залучивши до України мільйони доларів технічної допомоги.
Майже три роки тому Ірина стала мамою і відтоді веде свій блог про материнство. Для "ТиКиїв" вона підготувала добірку книжок для батьків про вагітність, виховання та розуміння того, як працює мозок дитини.
Про звичку читання
До початку повномасштабного вторгнення та мого материнства, які майже збіглися в часі, читання для мене було нерозривно пов'язане з подорожами. Кожна подорож — це мінімум 2–3 прочитані історії. Так за рік набиралося до 30–35 книг.
Але війна та материнство суттєво змінили цей ритм. Спершу читання майже зникло — не було ні ресурсу, ні можливості зосередитися на тексті. Довелося повертати цю звичку поступово, в іншому форматі. Паперові книги поступилися місцем аудіо, а замість художньої літератури чи саморозвитку я дедалі частіше обираю ті книжки, які допомагають втриматися на плаву в процесі виховання нової людини.
Про вибір книжок
Вже понад десять років я керую масштабними проєктами у сфері охорони здоров'я і звикла, що все підпорядковано чітким алгоритмам: доказові протоколи, дослідження, настанови... Хтось до тебе вже все продумав, систематизував і дав зрозумілі інструкції — що робити, щоб отримати певний результат із прогнозованою ймовірністю.
Але у темі дітей все виявилося зовсім не так. Емпіричні дослідження, ретроспективні спостереження, безліч теорій, які часто суперечать одна одній. На кожне запитання отримуєш десятки варіантів відповіді — і жодного остаточного "правильного" рішення. Перший час мене це дуже фруструвало.
Єдиний спосіб розібратися у тому — читати. Багато і з різних джерел. Я занурювалася в книжки, щоб знайти той стиль батьківства, який буде мені відгукуватися і допоможе вибудувати свої принципи взаємодії з дитиною.
Ось декілька книг, які допомогли мені найбільше.
Серія книг Емілі Остер про вагітність, перший рік життя, тодлерство тощо
Ця серія — справжня знахідка для трішки душних батьків, які хочуть дослідити кожен аспект батьківства та приймати рішення усвідомлено. Емілі Остер — економістка, а її підхід до книжок суттєво відрізняється від більшості інших авторів на цю тему. Вона не дає готових відповідей і не нав'язує "єдиний правильний" шлях. Натомість вона розкладає перед читачем аргументи, показує наявні дослідження, пояснює наслідки різних рішень і… залишає вибір за вами.
Це книги без ярликів і категоричних тверджень, але з фактами, цифрами та логікою. Саме з ними я приймала рішення про те, вживати алкоголь під час вагітності чи ні, скільки чашок кави буде ок для мене, чи давати немовляті пустушку, — і ще десятки питань, які у мамських спільнотах часто стають полем для найгарячіших баталій.
Кому рекомендую: усім батькам, які хочуть приймати рішення усвідомлено, а не просто орієнтуватися на чужі думки чи популярні міфи.
Джон Медіна, "Правила розвитку мозку дитини"
Цю книгу ідеально прочитати ще під час вагітності — щоб відчепитися від дитини ще до її народження. Джон Медіна доступно й доказово пояснює, чому немає сенсу вирощувати геніїв із пелюшок. Він розвінчує популярні міфи про ранній розвиток, слухання класичної музики в животику мами, картки Домана та інші подібні методи. Замість цього книга допомагає зрозуміти, що справді впливає на розвиток мозку малюка і як створити для нього здорове середовище.
Окремий розділ у книзі — просто must-read для всіх татусів (я від свого чоловіка не відходила, поки він його не прочитав!). У ньому йдеться про те, що найкраще, що батько може зробити для майбутнього інтелекту й успішності своєї дитини, — це шалено любити її маму, підтримувати її, допомагати, бути поруч на шляху батьківства.
Кому рекомендую: майбутнім і теперішнім батькам, які не хочуть піддаватися на маркетингові трюки, а обирають зрозуміти, як насправді працює мозок дитини і що дійсно має значення.
Деніел Сіґел, Тіна Пейн Брайсон, "Виховання з розумом. 12 революційних стратегій всебічного розвитку мозку вашої дитини"
Ця книга допомогла мені зрозуміти, як виховувати не слухняну дитину, а таку, яка вміє чути й розуміти себе (і як при цьому батькам зберегти здоровий глузд у процесі). Автори доступно пояснюють, як працює дитячий мозок, чому малеча іноді вибухає емоціями та як навчити дитину саморегуляції.
Деніел Сіґел і Тіна Брайсон пропонують 12 практичних стратегій — ви можете спробувати їх у дії й обрати ті, що вам найбільше відгукнуться. Вони описують механізми розвитку емоційного інтелекту, які формують у дитини навички, необхідні для життя у складному й динамічному світі.
Рекомендую всім батькам, які хочуть допомогти своїм дітям не просто "поводитися добре", а навчитися розуміти себе, керувати емоціями та будувати здорові стосунки. Особливо корисна тим, у кого малюки часто влаштовують істерики або важко перемикаються між емоційними станами.
Е. Джин Айрес, "Дитина і сенсорна інтеграція"
Всесвіт видав нам із чоловіком дуже темпераментну дитину з певними "фішечками" (поки син маленький, точний діагноз встановлювати рано, але працювати з поведінковими особливостями вже можна). Після кількох відвідувань психіатрів та занять із сенсорними психологами я зрозуміла, що хочу більше розібратися сама в деяких поведінкових патернах та реакціях, які є у нашого малюка.
Ця книга відкрила для мене цілий світ сенсорної інтеграції. З неї можна зрозуміти, чому дитина не любить яскраве світло, лякається певних звуків, чому постійно щось гризе, бігає, уникає тактильного контакту або, навпаки, вимагає його постійно (і це може бути дуууже дискомфортно для батьків). Я дізналася, що все це не просто "особливості", а сигнали про те, як мозок обробляє сенсорну інформацію.
Рекомендую батькам, які хочуть краще розуміти поведінку своєї дитини та допомогти їй адаптуватися до навколишнього світу. Особливо корисна, якщо у малюка є труднощі з концентрацією, гіперчутливість або, навпаки, брак реакцій на подразники.
