Що читає креативна студія twid: 6 книжок для розвитку критичного мислення та розширення світогляду
Фото: колаж "ТиКиїв"
twid — незалежна креативна студія, що спеціалізується на бренд-стратегіях, комунікаційних кампаніях та розробці web-сайтів для креативних завдань. Серед їхніх клієнтів — Unit.City, Kudriavka, ZIBRA, SET University та десятки інших. Розробки twid отримували Red Dot Awards, а на сайт компанії можна заходити, щоб надихнутися новими нестандартними рішеннями для комунікацій.
Зараз у twid є три партнери, кожен із яких має свою зону відповідальності та експертизи: арт та креатив, стратегія та розвиток бізнесу. Що читати щодня та де черпати наснагу й ідеї для ефективних проєктів, які вражатимуть і будуть актуальними? Для "ТиКиїв" хлопці розповіли про свої останні прочитані книжки та читацькі звички.
Алекс Твіста, засновник, креативний директор
Читаю не так часто, як хотілося б, але намагаюся робити це регулярно. Зазвичай — увечері вдома, а якщо тепло — лежачи в гамаку. Інколи можу прийти на вихідних в студію почитати, бо в нас тут усе для цього адаптовано. Але в будні дні на читання в офісі часу бракує.
Останнім часом мій вибір приходиться на нонфікшн-літературу. З художньої за минулі пів року читав хіба що поезію (сподобався збірник Сергія Рафальського). Також помітив тенденцію, що більшість книжок, які прочитав протягом останніх шести місяців, невеликі за обсягом та часто ілюстровані — підсвідома паралель із типом короткоплинного відеоконтенту, який зараз частіше споживається. Теми: культура, мистецтво, робота з командою, психологія.
Читання дає нові знання, натхнення, розвиває критичне мислення.
Параска Плитка-Горицвіт, "Подолання гравітації"
Книга про дуже самобутню українську мисткиню. Історія її життя та творчості, як і самі роботи, дозволяють із дещо нового боку побачити відтінки нашої культури. Цікаво, що зараз її твори здаються дуже актуальними й ефектними. Мені сподобалося, читаючи про життєвий шлях і практики Параски, знаходити закономірності їхнього вираження в самих роботах. А ще цікаво порівнювати її мистецтво з сьогоденням й уявляти, якою творчість Плитки-Горицвіт могла би бути зараз. Мисткиня більшу частину свого життя прожила в селі Криворівня на Гуцульщині, тож її творчість просочена місцевою культурою.
Також дуже несподівані асоціації виникали з її роботами, побутом і практиками — від Марка Ротко до Веса Андерсона.
Книга буде корисна тим, кого цікавить українська культура й ідентичність.
Oliver Vodeb, Jason Grant, What is postbranding?
Книга з дещо романтизованим баченням трансформації брендингу. В ній автори окреслюють ретроспективу розвитку й взаємодії брендингу та реклами із соціумом. Наводять багато історичних прикладів із різних епох і пропонують форму постбрендингу. Фактично, це про гнучкіші, крафтові, персоналізовані конструкції брендингу, що можуть будувати тісніший зв'язок із людиною. Книга написана доволі складно, ще й англійською, тому часто доводилося користуватися перекладачем. При цьому зручно, що тут зібрано доволі багато візуальних аргументів, які посилюють думку авторів.
Є сенс прочитати тим, хто так чи інакше дотичний до маркетингу.
Олександр Алимов, партнер та business development manager
Я читаю інколи багато, а інколи майже зовсім нічого: залежить від часу та цікавості до книги чи теми дослідження. Але, якщо бути повністю відвертим, питання скоріш у пріоритетах. Загалом я впевнений, що читання книг стало розкішшю для сучасної людини.
Поясню на своєму досвіді. В будь-який момент: коли я кудись йду чи їду, роблю якісь домашні справи, то слухаю політичні, військові чи бізнесові подкасти. Декілька разів на день я слідкую за новинами, читаю аналітичні статті чи інтерв'ю. Якщо рахувати кількість прочитаних слів та додати аудіоконтент, я повністю зайнятий увесь свій можливий вільний час, і знайти місце для книги стає все складніше. Тому для мене єдиний спосіб стабільного читання — це самодисципліна. Виділяти по 20–30 хвилин на день у конкретний повторюваний момент часу, здається, посильним завданням.
В мене є список у Trello, в який постійно кидаю книги, які варто прочитати. Зазвичай це рекомендації друзів чи публічних людей, до думки яких я прислуховуюся.
Для мене читання дає глибоке занурення в тему чи сюжет. Набагато глибше, ніж кіно, статті чи подкасти. Прочитана цікава книга — окрема подорож, що залишає відбиток на достатньо тривалий час. Також це тренування фокусу, який зараз дуже страждає через постійне перенесення уваги.
Іван Багряний, "Тигролови"
Мені дуже сподобалася ця історія про хлопця, який тікає з радянського концтабору на Далекому Сході й знаходить прихисток у сім'ї українських переселенців, що ловлять тигрів. Книга розповідає про його боротьбу за свободу від радянської влади й дружбу з новою родиною. Трагічна історія, але дуже надихає.
Лоренс Ріс, "Гітлер і Сталін. Тирани і Друга світова війна"
Ця книга про життя двох диктаторів досліджує, як їхні жорстокі рішення й амбіції вплинули на мільйони людей і змінили хід історії. Вона показує, як ці тирани використовували страх і насильство для досягнення своїх цілей, і до яких наслідків це призвело в усьому світі. Методи, які вони використовували: пропаганда, цинічна маніпуляція, насильство — дуже схожі з тим, що коїть зараз російська влада.
Ці книги рекомендую всім українцям, які хочуть завдяки історичним паралелям краще зрозуміти, що відбувається зараз, і чому росія наш вічний ворог.
Максим Ілюхін, партнер, стратегічний директор
Зазвичай я читаю щодня. Для мене це важлива й гарна звичка одночасно, бо це і про задоволення, і про користь для нейропластичності мозку. Інколи дозволяю собі читати мало, бо не вірю в силу примусу щодо формування таких звичок, а часом за вечір долаю сотні сторінок. Цей процес дуже залежить від загальної завантаженості, вільного часу та контексту. Читаю я переважно вдома: вранці чи ввечері.
Здебільшого вибираю видання, послуговуючись тим, що бачу чи чую у своєму інформаційному просторі, також слідкую за оновленнями улюблених чи цікавих мені авторів. Часто, почуту цікаву думку чи теорію, далі починаю розкручувати: а де це було сказано, в якому контексті, хто стоїть за цими словами? Так виходжу на цікавих авторів і фіксую собі в окремий список, що хочу прочитати. Робочу літературу знаходити простіше, художню — складніше.
Читання — життєво необхідна для мозку активність. Це і про нейропластичність, і про пам'ять, і про загальну ерудицію, і про вміння фокусуватися.
Рюноске Акутаґава, "Брама Расьомон"
Ця збірка новел — класика японської літератури. Без перебільшення, для мене Акутаґава — геніальний новеліст. Читаючи, розумієш, що в такій, здавалося б, культурно далекій країні насправді дуже багато спільного з нами контексту, переживань персонажів, емоцій.
Чудова книга, повна поведінкових і психоемоційних інсайтів, які дуже поглиблюють розуміння людських вчинків у різних контекстах. Підійде будь-якій людині, що працює з подібними матеріями.
Сімона де Бовуар, "Друга стать"
Я навчаюся і є членом Української школи політичних студій: на одному із занять під час нашої останньої сесії ми обговорювали пару Жана-Поля Сартра й Сімони де Бовуар. Зокрема, її фундаментальну роботу "Друга стать", яка фактично є першою великою філософською роботою, що присвячена фемінізму та ролі жінки в суспільстві й історії.
Не найпростіша книга: інколи доводиться повертатися на декілька сторінок назад і перечитувати знову, бо губиться думка. На такі праці потрібен час і сили, тож якщо ти зараз дуже заклопотаний, то краще відкласти цю книгу на потім, але обов'язково до неї повернутися. Зізнаюся чесно: вона в мене зараз якраз на паузі.
Рекомендую усім людям, адже це книга не професійного спрямування, а така, що збагачує розум і трансформує ставлення до багатьох вже звичних речей. Бути освіченим і мати широкий світогляд — круто!
