Що читає Максим Нефьодов: нон-фікшн про штучні мови, інопланетні колонії, мінералогію та побут астронавтів
Фото: колаж "ТиКиїв"
Максим Нефьодов — інвестбанкір, у минулому відомий як керівник Держмитслужби та перший заступник міністра економіки, зараз — співзасновник громадської організації "Технології Прогресу", яку він разом із партнерами заснував у травні 2022-го. Організація сфокусована на проєктах відбудови України та подолання наслідків агресії російської федерації, розвитку інститутів громадянського суспільства та громад.
Макс розповідає для "ТиКиїв" про свої читацькі ритуали та рекомендує 6 прочитаних (і прослуханих) книжок. Всі ці книги — англійською, але за посиланнями ви можете придбати електронну версію для kindle.
Про звички читання
Як правило, я книжки слухаю під час бігу — пробігаю десь 30-35 км щотижня, тобто виходить десь книжка за 2-3 тижні, залежно від розміру. Це відволікає від думок: "і нащо мені ці спортивні страждання". Окрім цього, біг — ледь не єдиний час, коли можна зосередитись і твою увагу не відвертають робочі повідомлення, пошта, дитина, собака, сигнали повітряної тривоги тощо. Ще слухаю, коли їду в машині в інше місто. В папері читаю набагато менше — може, 2-3 книжки за рік, здебільшого влітку, коли можна зачинитись на балконі з келихом вина.
Про вибір книжок
Зазвичай я вибираю щось із бестселерів, які рекомендують у соцмережах, або топові книжки з тем, які хочеться дослідити, або авторів, яких точно знаю. Буває, що кидаю після перших 10-15 сторінок, дуже дратує стандартний стиль затягнутих бізнес-книжок, коли три думки викладають на 300 сторінок. Я активно користуюсь Audible, там рейтингам майже завжди можна довіряти: якщо у книжки тисячі позитивних відгуків, вона буде, як мінімум, норм.
Я читаю зазвичай нон-фікшн: для мене це можливість відволіктись і дослідити тему, в якій взагалі не розбираєшся. Тоді тобі справді відкривається цілий світ, конденсовані знання і здобутки тисяч розумних людей впродовж сторіч. Я люблю книжки з фізики високих енергій, космології, лінгвістики, біології, історії. Занурення в теми, далекі від роботи й щоденних інтересів, перемикає думки та уяву, дозволяє трохи скинути щоденний стрес і негатив.
David J. Peterson, "The Art of Language Invention"
Книга про мистецтво (чи все-таки науку) вигадування штучних мов і спільноту людей, які цим займаються — "конлангерів". Від найпершої відомої нам Lingua Ignota, авторства Св. Хільдегарди у 12 сторіччі до сучасних проєктів Дотракійською чи Іллірійською, створених для серіалу Гра Престолів. Власне, книга написана автором оцих останніх, яких зробив це своєю професією.
Мені сподобалось, що в книзі зображено погляд на лінгвістику з позиції "що може бути", а також коротко розказано, наскільки різноманітними можуть бути навіть природні мови — мінімум голосних букв або максимум родів, або про те, як специфіка наголосу може зробити несхожими навіть однакові слова. Також дуже цікаві експерименти із зовсім неприродними мовами — наприклад, мовою, якою могли б спілкуватись прибульці, що не говорять, а показують знаки пачкою щупальців.
Цю книгу рекомендував би людям, які хочуть щось дізнатись про лінгвістику з нуля.
Kelly and Zach Weinersmith, "A City on Mars"
Автори відомого вебкоміксу написали гумористичну, але дуже зарозумілу книгу про технічні, юридичні, політичні, медичні перешкоди заснуванню колоній на різних планетах та супутниках Сонячної системи, з акцентом на Марс, звісно. Ти дізнаєшся про трешові випадки в космосі, недружню поведінку великих держав щодо доступу до екстратериторіальних ресурсів, неочікувані успіхи в поділі дна світового океану, а також наскільки недружнім є космос. Якщо ти очікуєш, що дітей або хоча б онуків можна буде відправити подалі на Марс — не варто плекати надію.
Цю книгу рекомендував би людям, які обурюються риторикою Ілона Маска щодо нападу росії на Україну.
Patrick Nunn, "The Edge of Memory"
Автор досліджує неочікувану тему: наскільки гарно передаються між поколіннями усні оповідання і наскільки далеко ми можемо зазирнути в дописемні часи. Його гіпотеза, вірогідно, більш ніж на 10 тисяч років. В Австралії усні оповідання аборигенів із сотень різноманітних місць, племен і мовних сімей зберігають на диво точні описи географії місць, які наразі покриті морями й океаном, але в часи піка льодовикового похолодання були суходолом (оскільки рівень моря був на багато десятків метрів нижче).
Книга ламає уявлення про людей, до яких традиційна наука ставиться часто без великої уваги, бо вони не залишили по собі мармурових статуй та писемності на папірусах.
Цю книгу рекомендував би людям, яких не лякає довге перерахування висот і глибин, методів вимірювання коливань рівня моря і щоденників австралійських першопрохідців.
Randall Munroe, "What If? 2"
Чергова книжка ще одного автора, ще більш відомого вебкоміксу, яка серйозно відповідає на дуже дивні запитання. Чи можна спуститись з Місяця на Землю пожежною жердиною? Наскільки охолоне Земля, якщо всі одночасно відкриють дверцята холодильників? Що трапиться з вами, якщо пригнути в гейзер? А якщо взятись за гвинт гелікоптера, коли він злітає? Скільки треба голубів, аби підняти людину на дах будинку? Ця книжка — класичний приклад того, що найдивніші питання часто мають дуже неочікувані відповіді й вимагають багато знань, аби дати відповідь.
Цю книгу рекомендував би людям, які хочуть переконатись, що фізика і математика — це весело. І ні, на жаль, голуби не можуть підняти людину на дах будинку, навіть якщо їх буде десятки тисяч і зробити їм спеціальні костюми із гачками та натренувати зграями підкидати тебе по пів метра вгору…
Paul J. Steinhardt, "The Second Kind of Impossible"
Назва книги — цитата знаменитого фізика Річарда Фейнмана, на лекції якого був автор. А сама книга — про теоретичне відкриття, дослідження, створення, а потім пошук квазікристалів — речовини із псевдоперіодичним упорядкуванням атомів, неповторюваним, але невипадковим.
Якщо вас не лякає, а навпаки, зацікавив цей опис — ця книга для вас. Особисто я, крім дивної подорожі в темні закутки мінералогії, був дуже здивований описом того, як працює ринок мінералів і їх колекціонерів, історіями про контрабандистів та фанатиків, полювання на метеорити та дивних радянських вчених.
Автору книги не дісталась Нобелівська премія за це відкриття (її отримав у 2011-му Ден Шехтман), але він таки знайшов той самий потрібний мінерал!
Andy Weir, "Project Hail Mary"
Єдина фікшн-книга, яку я читав за останній рік. Автор бестселера "Марсіанин" (за яким знятий дуже непоганий фільм з Метом Деймоном у головній ролі), "Артеміди" (єдиної відомої мені науково-фантастичної книги, де головну роль грає зварювання) написав черговий роман.
І знову здебыльшого в жанрі промислової фантастики, де з величезною любовʼю і деталями описується побут астронавта і мільйон дрібних технічних деталей. Сюжет простий: людина рятує світ від апокаліпсиса, але найцікавіше — від якого і як саме. Як заведено у Вейра, все це просякнуто оптимізмом фантастики 1960-х та залишає приємний післясмак.
Цю книгу рекомендував би людям, які шукають фантастику без лазерних мечів, драконів та гіперспейс-стрибків.
