Що читає письменниця: 6 книжок Катерини Бабкіної для дітей та дорослих
Фото: колаж "ТиКиїв"
Катерина Бабкіна — письменниця, поетеса, перекладачка та сценаристка, її книжки перекладені на іврит, польською, німецькою, англійською, шведською, французькою, чеською, іспанською, румунською, сербською та китайською мовами. У 2021 вона отримала Центральноєвропейську літературну премію Angelus за польський переклад книжки "Мій дід танцював краще за всіх", а у 2022 її новела для дітей "Шапочка і кит" вийшла друком у найбільшому у світі видавництві Penguin Random House.
Для "ТиКиїв" Катерина підготувала добірку із 6 останніх прочитаних книжок та розповіла, що дає їй цей процес.
Про звичку читання та вибір книжок
Уже два роки ми з донькою живемо в Лондоні (якщо вас це тригерить чи бісить — це ок, бо мене це теж дуже бісить і тригерить; я обрала безпеку для своєї доньки, і це нормально, навіть якщо ви зробили інший вибір; і ваш, і мій вибір валідний, навіть попри те, що вони різні), тому читаю я в основному в поїздах і автобусах, і ще часом в гарячій ванні.
Читання вирівнює мене, сповільнює і центрує: рефлексуючи над чужими думками чи історіями, я фокусуюся на своєму голосі та центрі тяжіння. І ще — я просто дуже це люблю.
Уже впродовж певного часу я відчувала потребу краще взнати країну, де ми тимчасово перебуваємо (до того, як потрапити сюди через війну, я ніколи не була у Великій Британії). Тому останнім часом читаю те, що дасть об'ємніше уявлення — чому ця країна, це місце таке, яким воно є, і дозволить краще зрозуміти людей і їх уклад життя тут.
А.С. Баєтт, "Книга для дітей"
Закінчується Вікторіанська й розгортається Едвардіанська епоха. Формується багато в чому актуальний дотепер вектор розвитку суспільства, патерни взаємодій, літературний канон... Письменниця Олів Веллвуд живе своє краще життя — належачи до робочого класу, вона змогла "ступити вгору і вийти" заміж за красеня з доброї сім'ї. У них дім, сад, родинні традиції, багато сексу (з різними людьми) і чудових дітей (від різних людей), ведуть повно дискусій про літературу й мистецтво.
І навіть якщо щось не так, то поруч завжди шляхетні вчинки, великі гроші, геніальні сучасники та порцеляна Паліссі. А потім настає Перша світова і стає зрозуміло, наскільки це все було наївне і крихке.
Ознайомитись рекомендую всім, а особливо тим, кого цікавить історія Великої Британії, порцеляна та гончарство, і хто любить вікторіанські романи (це сучасний текст, отже, квазівікторіанський). Якщо читати в оригіналі, ще й дуже красива мова й особливо виразний синтаксис.
Майкл Бонд, "Ведмежа на ім'я Падінгтон"
Всі бачили фільм, але, якщо чесно, це зовсім не те. Немає у стрічці діалогу з таксистом ("А за липкого ведмедя — ще вдвічі дорожче!") і такої милої пасивної агресії та скепсису пані Пташки. Оригінальний текст 1958 року — це скарб.
Читати, якщо тобі 3 чи 4, як моїй доньці, якщо ти прибулець у Лондоні, якщо любиш мармелад, ведмедів, і якщо хочеш простого людського, чогось світлого і доброго, але не солодкавого, а дуже по-британськи реалістичного, з гіркуватістю.
Phillip Larkin, The Complete Poems або The North Ship (чи будь-яка інша його поетична книжка)
Перекладів Ларкіна українською майже не існує. Для мене це абсолютно позбавлено логіки, адже українська мова — одна з небагатьох, що впоралася з осучасненням силабо-тонічного вірша (я забула попередити, це поезія). Ларкін пише римовану поезію, чого, крім нього і Г'ю Одена, в 1950-х чи 1960-х англійською уже майже ніхто не робив, комбіновані тексти, поєднуючи римовану силабо-тоніку і вільний вірш. Поет пише про війну, про любов і смерть та про те, що вони роблять із нами, чи ми з ними.
Доки я не потрапила сюди, я про нього чула десь краєм вуха і знала один його текст, але чесно буде сказати: текст любила, а автора не пам'ятала. А тут якось, куди не поткнися — Ларкін, і він всесвіт просто.
Якщо чесно, я планую щось перекласти, якщо вже ніхто дотепер цього не зробив.
Для тих, хто вміє бути вразливим й читати поезію. Смакувати її, розуміти та пускати ранити, щоб потім склеювати себе знову трошки по-новому.
Daniel Finkelstein, Hitler, Stalin, Mum and Dad: A Sunday Times Bestselling Family Memoir of Miraculous Survival
Ця книжка незабаром вийде українською у видавництві Книголав, і я навіть попросила автора, друга мого друга, написати окрему передмову для українського видання. Це важливо, він точно має, що нам сказати.
Батько Дані народився у Львові в заможній родині польських євреїв і через заслання, Гулаг та багато інших, не більш приємних, пригод, опинився врешті в Лондоні завдяки освіті, інтелекту і просто нелюдському бажанню батьків зберегти життя свого єдиного сина. Там він зустрів маму Дані, котра народилася в Німеччині в родині фанатичного борця з нацизмом і освіченої та діяльної лідерки спільноти, втекла з родиною до Амстердаму, вчилася в одному класі з Анною Франк і через Берген-Бельзен, Аушвіц та Нью-Йорк теж опинилася в Лондоні.
У Лондоні багато таких єврейських родин, це суттєва частина його історії. Для мене водночас важливі ще два моменти в цій книжці — по-перше, це суттєва частина і нашої історії теж, котру ми ще не відрефлексували та не проговорили. По-друге — оце виживання, переживання подій, настільки страшних і нищівних — і потім продовження життя, мистецтво жити, відчувати й робити щось, маючи досвід, після якого здається неможливим вціліти, — дуже зараз, здається, важлива для нас парадигма.
Серія детективів про Корморана Страйка, Роберт Ґалбрейт (Джоан Роулінг)
Я не люблю детективи, але цей ветеран з ампутацією та ПТСР, який від самої думки про те, що йому треба скористатися Лондонським метро (воно за інклюзивністю, на жаль, на мінус двадцятому рівні), корчиться і хоче випити, — класний. Та й історії сконструйовані так, що тримають тебе від початку до кінця.
Там всього саме стільки, скільки треба — любовної лінії, драми, крові, війни, сучасного Лондона з його багаторівневим класованим суспільством, домашнього насилля, неможливості людей зрозуміти одне одного, екстравагантних персонажів, і десь за тим всім хтось когось убив, і Корморан з Робіном феєрично виявляють — хто, кого і чому?
Раджу, якщо тобі цікаво, як воно в Лондоні. Ну, і якщо любиш детективи.
Michael Peel, What Everyone Knows About Britain* (*Except The British)
Майкл багато років був закордонним кореспондентом і часто стикався зі стереотипами щодо Британії. У книзі він досліджує національну свідомість з перспективи відстані, щоб простежити, як британці віддалились від ключових істин про себе.
Більше поки не скажу, лише почала.
