Що треба знати про фільм "20 днів у Маріуполі": розповідає режисер

Кадр із фільму "20 днів у Маріуполі". Фото: Arthouse Traffic

Документальний фільм "20 днів у Маріуполі" вийшов у національний прокат 31 серпня. Це одна з головних українських прем'єр цього місяця та всього року.  

Стрічка є режисерським дебютом воєнного кореспондента, фотографа та відеографа Мстислава Чернова. З 24 лютого 2022-го разом із командою українських журналістів американського інформагентства Associated Press він документував облогу Маріуполя російськими військами.

Чернов і його колеги були єдиними міжнародними репортерами, які працювали в місті під час повномасштабного вторгнення. Впродовж 20 днів вони фіксували воєнні злочини росіян. У кадр потрапили, зокрема, гуманітарна катастрофа, масові поховання, бомбардування пологового будинку, робота лікарів. 

Частину матеріалу Чернову вдалося надіслати в редакцію, ще коли він перебував у Маріуполі. Інші 30 годин відео він із колегами вивіз під час виїзду з окупованого міста. На основі відзнятих кадрів режисер створив стрічку разом із командою американської телепрограми Frontline. 

Світова прем'єра відбулася в січні цього року на головному американському фестивалі незалежного кіно "Санденс". Там фільм здобув приз глядачів у програмі світової документалістики. 

У червні стрічку відзначили ключовими нагородами міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA - головним призом конкурсу "Docu/Україна" та призом глядацьких симпатій. 

Нині фільм має 100% позитивних рецензій кінокритиків на сайті Rotten Tomatoes та рейтинг глядачів 8,5 на IMDb.

Також цьогоріч Мстислав Чернов, фотограф Євген Малолєтка та журналістка Василіса Степаненко отримали Пулітцерівську премію в номінації "За служіння суспільству". 

Більше про "20 днів у Маріуполі" режисер Мстислав Чернов розповів під час публічного обговорення після української прем'єри на Docudays UA у столичному кінотеатрі "Жовтень".

Про готовність знімати повномасштабне вторгнення

Ми передчували, що станеться щось трагічне. Усі попередні вісім років ми розуміли, що є шлях ескалації, і рано чи пізно ця навала впаде на нас, а Маріуполь буде під ударом. 

23 лютого 2022-го я говорив редактору, що завтра почнеться. Казав, що нам потрібно вирушити в Маріуполь, бо його швидко оточать і ми більше не зможемо туди потрапити й розказати, що відбувається. Саме тоді вже було це рішення — поїхати й залишатися там. 

Єдине, що могло змінитися, — це час перебування в місті. Мені здається, ми могли би триматися ще. Якби залишилися трохи довше, то зняли б удари по драмтеатру та басейну "Нептун", а також інші злочини росіян.

Але так сталося, що за 20 днів ми поїхали звідти, бо неможливо було продовжувати працювати. Хоча ми розглядали таку можливість. Наприклад, те, що нам доведеться зрештою ховатися десь на "Азовсталі", якщо не виїдемо.  

Про початок роботи в Маріуполі

Пам'ятаю перший день, коли ми приїхали до Маріуполя. Місцеві мешканці запитували нас, що буде. Гадали, що ми, журналісти, знаємо більше.

Я казав: "Їдьте з міста, його зруйнують — це точно". Люди вважали, що такого не станеться. Але ж я знав, що російська федерація робить з усіма містами, які не може взяти. 

Ми всі розуміли, що українські війська будуть боротися за кожен будинок і кожен сантиметр нашої землі. Тож я усвідомлював, що станеться з містом. Але вже пізніше що я міг сказати? Потрібно було заспокоювати людей. Тож говорив, щоб сиділи в підвалі. Одну жінку запевняв, що росіяни не будуть стріляти по цивільних. Хоча й не вірив у це.

Про завдання журналістів

Під час таких напружених трагічних подій буває важко зорієнтуватися в усіх деталях та отримати інформацію про людей. Але ми намагалися й досі це робимо.

Знайшли багато жителів, які потрапляли в кадр протягом тих 20 днів, але не всіх. Продовжуємо шукати кожного, кого ви бачите на екрані. Це частина відповідальної журналістики — знайти, зрозуміти, допомогти. 

Так само наша мета — потроху, по крихтах встановити історію Маріуполя в умовах російського вторгнення. Ми зберемо її та заповнимо всі прогалини.

Про особливість російсько-української війни

Я вже знімав п'ять чи шість війн. Те, що було в Маріуполі, а зараз відбувається в Бахмуті та інших українських містах на передовій, — це найжахливіше, що я бачив. 

Але унікальність нашої війни ще й у тому, що вона знята більше, ніж будь-які інші. Важливо, що є так багато кадрів — свідчень воєнних злочинів. Це значить, що всі ті, хто їх вчиняють, будуть знати, що ніщо не залишиться невідомим. Рано чи пізно вони відповідатимуть перед законом. І це ще одне із завдань журналістики: дати ворогам зрозуміти, що так і буде. 

Про баланс між допомогою та фільмуванням

Це фантастично, коли під час війни кожен знає, що йому робити і виконує свою роботу. Ми всі стаємо як один організм.

Пошук балансу відбувається інтуїтивно. Слава Богу, що є лікарі та інші фахівці. Якщо ти як журналіст бачиш, що поруч є кваліфіковані люди, які можуть допомогти, то продовжуєш знімати. Але коли комусь потрібна допомога і нікого немає поруч — допомагаєш саме ти. Наприклад, ми носили ноші з пораненими, розносили суп по лікарні, тому що потрібні були руки.

Коли я знімав десь в Іраку, Афганістані чи Сирії, було хоч трохи легше триматися на відстані. А тут неможливо.

Про аудиторію фільму

Ми створювали фільм для міжнародної аудиторії. Щоб за кордоном зрозуміли, що відбувається, побачили масштаби руйнувань і страждань.

Ще хотілося, щоб іноземці усвідомили нашу щирість, тому я показував усіх людей. Бачу, що глядачі довіряють. Важливо, щоб ми як журналісти робили все, аби не втратити цю довіру. 

Також це частково розповідь про війну для моїх доньок, які зараз біженки, як і багато інших сімей. Коли прийде час — вони все знатимуть. Я з ними говорю не напряму, але це кіно і для них.

Про нинішню діяльність

Нині весь мій час, коли не представляю фільм міжнародній аудиторії, йде на те, щоб перебувати на передовій разом з іншими українськими документалістами та продовжувати все фіксувати. Не маю часу, щоб зупинитися й робити щось інше. Але почав писати книжку про Маріуполь. Якою вона буде — поки що не можу сказати.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter