Зірки українського балету: Тетяна Таякіна — київське дитинство і всесвітнє визнання
Фото: колаж "ТиКиїв", архів Київського академічного театру опери і балету
Спеціально для "ТиКиїв" екссолістка Національної опери та радниця директора з міжнародних відносин Київського державного фахового хореографічного коледжу Ольга Морозенко розповідає про зірок українського балету. Перша з таких історій — про Тетяну Таякіну.
Тетяна Таякіна — зірка українського балету, партії якої стали легендами, а педагогічний талант сформував ціле покоління зірок українського балету. Її ім’я не тільки залишається в історії української хореографії та у памʼяті колег по сцені, учнів і глядачів. У 2024 році Київський державний фаховий хореографічний коледж був названий на її честь — як памʼятний знак за внесок у розвиток української балетної освіти.
Перші кроки в балеті
Мати Тетяни працювала продавчинею, батько — водієм, і залишити дівчинку вдома часто не було з ким. Аби донька була під наглядом дорослих, одного дня мама привела її до Палацу піонерів у Києві. Тоді вона ще не усвідомлювала, що саме в цей день доля її доньки визначиться назавжди. Перший педагог Тетяни, Ліна Олександрівна Кримська, одразу побачила в ній потенціал і зрозуміла: дівчинці судилося бути балериною.
Хореографічне училище стало другим домом Тетяни. Вона вчилася у найкращих балетних викладачів того часу: Ольги Попової, Варвари Мей, Федора Баклана, Оксани Мухи. Кожен їхній урок був не лише про техніку, а й про характер, про те, що балет — це не просто мистецтво, а стиль мислення та життя.
Уперше вона виступила на сцені Київської опери як артистка кордебалету. Згодом був перший сольний вихід у партії Сванільди в "Коппелії", який став її зірковим стартом. І що символічно: перший крок у великому балеті вона зробила разом зі своїм наставником — Федором Бакланом.
Зірковий дует на сцені та в житті
Коли Тетяні було 12 років, вона вперше зустріла Валерія Ковтуна — її майбутнього партнера по сцені та у житті. Вона була ученицею Київського державного фахового хореографічного коледжу, який зараз носить її імʼя. Він уже був зіркою Київського балету. Але вже тоді їхні долі зустрілися, чекаючи на свій час.
Коли Тетяна стала примою-балериною опери, вони спробували станцювати разом. Перші партнерські підтримки та синергія рухів були на диво синхронними, майже ідеальними. Вони розуміли одне одного без слів, їхня пластика говорила за них. Коли Валерій підтримував Тетяну в повітрі, здавалося, що вона не просто танцює, а літає, перетворюючи звичні рухи на поезію танцю.
Так стався дует Таякіна-Ковтун, який своїм талантом підкорював сцени всього світу: Великої Британії, Франції, Італії, Японії, США та інших країн. Поступово на дует почали звертати увагу не тільки міжнародні глядачі, а й відомі мистецтвознавці, критики, видання та світський бомонд. Та, попри це, пара ніколи не хворіла на зіркову хворобу, а залишалася вірною своєму шляху та майстерності, яку вони завжди відточували у багатьох партіях — Ромео і Джульєтти, Альберта й Жізелі та інших. У цьому їм завжди допомагали їхня внутрішня спорідненість та вміння спільно розв'язувати всі проблеми та виклики.
Завдяки своїй працьовитості та таланту Тетяна Таякіна і Валерій Ковтун стали рольовими моделями артистів балету і справжньою візитівкою Київського балету.
Формула таланту та майстерності
Тетяна Олексіївна вже з перших років у балеті відрізнялася від інших залізною дисципліною, самовідданістю та глибоким розумінням мистецтва. За її успіхом завжди стояла величезна робота та бездоганність у кожній деталі.
Тетяна Таякіна зачаровувала не лише технікою. Вона мала рідкісне вміння передавати цілу гаму почуттів одним лише рухом руки, поглядом, легким нахилом голови. Вона могла бути ніжною Мавкою, пристрасною Кітрі, величною Нікією, трагічною Жізеллю. Її Одетта була уособленням чистоти, а Оділія — демонстрацією темної, майже магічної сили.
Фінальний уклін
У 38 років Тетяна Таякіна востаннє вийшла на сцену, виконуючи партію Флоріни у "Сплячій красуні". Завіса опустилася, публіка аплодувала стоячи, а вона вже знала, що її час на сцені завершився.
Відтоді вона стала педагогом, керівником хореографічного коледжу, яким керувала протягом 20 років. І так само як колись її навчали найкращі, вона передавала свій досвід і любов до балету іншим. Тетяна Олексіївна виховала ціле покоління зірок балету — Катерину Кухар, Наталю Мацак, Ольгу Голицю, Дениса Матвієнка, Анастасію Шевченко, Катерину Ханюкову, Станіслава Ольшанського та інших, сформувавши не тільки їхню техніку, а й відчуття сцени, розуміння музики та глибину образу.
Сьогодні, за ініціативи Катерини Кухар, української балерини та директорки Київського державного фахового хореографічного коледжу, ім’я Тетяни Таякіної носить коледж, у якому вона створила власну систему навчання. Це не просто школа балету — це відображення усіх знань і досвіду, набутих за роки виступів відомих артистів українського балету, і зокрема Тетяни Олексіївни.
Великою мрією Тетяни Таякіної було створення власної балетної постановки для хореографічного училища, яку діти могли б презентувати в Україні та за кордоном.
Цей задум був реалізований вже після її смерті, у 2024 році: на сцені Національної опери учні та студенти коледжу танцювали "Коппелію" — дитячу виставу про лялькове кохання, у якій дорослі можуть знайти дуже знайомі та близькі їм сенси. Знаково, що саме "Коппелія" була першим балетом, де Тетяна Таякіна виконала свою першу сольну партію — і зараз її шлях та творчі здобутки досі живуть у виступах інших артистів балету, залишаючи глядачам нові враження та захоплення від танцю.
Читай також: Прима-балерина Катерина Кухар пише мемуари
