13 лютого в історії Києва: арешт Юлії Тимошенко і народження відомих діячів
Скриншот із відео із зали суду
"ТиКиїв" знайомить тебе з історією нашого міста. Щодня ми розповідаємо, хто з відомих киян народився в цей день та які цікаві події відбулися у столиці в минулому.
13 лютого запам'яталося арештом ексвіцепрем'єр-міністерки України Юлії Тимошенко.
Цього дня у столиці народилися й відомі особистості, зокрема начальник КМВА Сергій Попко, письменник і драматург Богдан Жолдак, керівник генерального штабу Армії УНР Євген Мишковський та інші.
Детальніше про цей день в історії читай нижче.
Пам'ятні події в Києві 13 лютого
- 2001 рік — арешт ексвіцепрем'єр-міністерки України Юлії Тимошенко за контрабанду російського газу в Україну, несплату податків і хабарництво. За декілька тижнів до того її звільнили з посади віцепрем'єрки. Кримінальні справи проти Юлії Тимошенко в січні-лютому 2001 року порушував особисто заступник генпрокурора Микола Обіход за статтями "давання хабара" та "повторне давання хабара" Павлу Лазаренку. Формальною підставою взяття Тимошенко під варту було те, що вона не являлася до слідчого протягом двох днів — 12 та 13 січня 2001 року. Сама Тимошенко пояснювала це хворобою, про яку попереджала представників Генпрокуратури. За офіційною інформацією "Батьківщини", 13 лютого 2001 року Тимошенко пішла до Генпрокуратури, звідки не повернулася. Перед цим представник Генпрокуратури в супроводі лікаря відвідав Тимошенко на дачі, де під час медичного огляду лікар зробив висновок, що вона може бути допитана. Водночас адвокат Тимошенко стверджував, що в останній день на свободі вона хворіла: "Її фактично насильно привезли з дому в приміщення генеральної прокуратури, де згодом арештували". Юлія Тимошенко провела в Лук'янівському СІЗО 43 дні.
Відомі кияни, які народилися 13 лютого
- Євген Мишковський (у деяких джерелах — Мєшковський) (1882-1920 рр.) — український військовий, керівник генерального штабу Армії УНР. У серпні 1914 року, коли розпочалася Перша світова війна, Євген Мишковський подав рапорт, щоб його взяли на фронт в Україну. В листопаді 1914 року його відрядили в піхотну дивізію армії генерала Олексія Брусилова. В листопаді 1914 року за виняткову мужність нагороджений орденом Святого Георгія, у лютому 1915 — орденом Святого Володимира 4-го ступеня з мечами і бантом, у листопаді 1915 року — Георгіївською зброєю. В часи більшовицького розвалу фронту й перетворення армії в некероване стихійне море Мишковському вдавалося втілювати накази командування і тримати фронт. Тільки Мишковський зумів приборкати роз'юшені солдатські маси й організовано привести дивізію до Києва, де її остаточно розформували. Під час перебування військового в Києві Центральна Рада своїм Четвертим Універсалом проголосила незалежність України і розгорнула розбудову української армії. Полковник Мишковський з 10 березня 1918 року працював в українському Генеральному штабі в Києві. Залишився він у штабі й після гетьманського перевороту. Після початку протигетьманського повстання вирушив до Одеси, у Фастові заарештований повстанцями. Звільнений за особистим розпорядженням Симона Петлюри. Від 10 грудня 1918 року — начальник штабу Української Галицької армії. Найвищим досягненням військової кар'єри Євгена Мишковського стала докорінна реорганізація УГА в січні-лютому 1919 року, внаслідок якої вона перетворилася на одну з найкращих у Центрально-Східній Європі. З 20 листопада 1919 року — начальник штабу Дієвої армії УНР. 5 липня 1920 року був смертельно поранений у бою під Чорним Островом, в якому командував українським військом проти кінноти червоноармійців.
- Борис Шац (1922-2002 рр.) — графік, член Спілки радянських письменників України. Працював у галузі станкової та книжкової графіки, плаката. Серед робіт: серія кольорових літографій "Тарас Шевченко", кольорова літографія "Тарас Шевченко в казахів-рибалок", літографія "Вогонь", акварель "Туман на затоці Дніпра". У 1957 році оформив книгу "Коли фортеці не здаються" Сергія Голубова, а також створив ілюстрації до повістей Тараса Шевченка "Наймичка" і "Варнак".
- Сергій Лисецький (1926-2022 рр.) — кінооператор, кінорежисер, Заслужений діяч мистецтв України. Був режисером і оператором фільмів "Прелюдія долі", "Кубанські козаки. А вже літ двісті", "Троїсті музики", "Кобзо моя".
- Богдан Жолдак (1948-2018 рр.) — письменник, сценарист, драматург. Був ведучим щотижневої радіопередачі на першому каналі Національного радіо "Брехи — літературні зустрічі з Богданом Жолдаком". Як драматург створив гопак-оперу "Конотопська відьма" для Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка і п'єсу "Закоханий чорт" для Волинського українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка. За сценаріями Богдана Жолдака знято фільми "Запорожець за Дунаєм", "Відьма", "Козаки йдуть", "Іван та кобила", "Дорога на Січ". У червні 2018 року підтримав відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого в росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.
- Сергій Попко (нар. 1961 р.) — український військовий, генерал-полковник Збройних сил України. У 2016-2019 роках — командувач Сухопутних військ України. З 21 жовтня 2022 року обіймає посаду начальника Київської міської військової адміністрації. Як голова КМВА та співголова Ради оборони Києва є ініціатором рішення про зупинку громадського транспорту в Києві під час повітряних тривог.
Що відзначають 13 лютого
13 лютого відзначають Всесвітній день радіо. Дата його проведення обрана не випадково — саме 13 лютого 1946 року вперше вийшло в ефір "Радіо ООН", станція якого розташовувалася у штаб-квартирі Організації Об'єднаних Націй. Це свято має на меті не лише віддати належне радіо як засобу зв'язку, а й послужити зміцненню співпраці між усіма, хто має стосунок до радіо, а також сприяти ЗМІ в розширенні доступу до інформації та сприянні свободі висловлення поглядів і гендерної рівності на хвилях радіо. Адже у вік цифрових технологій радіо залишається засобом зв'язку та спілкування для найбільшої аудиторії у світі.
Також 13 лютого відзначають День народження світового кіно. Саме цього дня 1895 року брати Люм'єр запатентували перший апарат для отримання рухомого зображення. Фактично це була перша у світі кінокамера.
