17 березня в історії Києва: утворення Української Центральної Ради і вихід в ефір першого хіт-параду українських кліпів

Київський міський будинок вчителя, в якому працювала Українська Центральна Рада. Архівне фото: вікіпедія

"ТиКиїв" знайомить тебе з історією нашого міста. Щодня ми розповідаємо, хто з відомих киян народився в цей день та які цікаві події відбулися у столиці в минулому.

17 березня запам'яталося утворенням Української Центральної Ради. Також цього дня в ефір вийшла культова програма "Територія А".

17 березня в Києві народилися і відомі особистості, зокрема, художниця Лариса Барміна, конструктор зенітної артилерії Лев Люльєв, прима-балерина Наталія Мацак та інші.

Детальніше про цей день в історії читай нижче.

Пам'ятні події в Києві 17 березня

• 1861 рік — у всіх церквах Російської імперії, до складу якої входив і Київ, почали зачитувати маніфест "Про дарування кріпосним людям прав стану вільних сільських обивателів і про устрій їхнього побуту". Люди дізналися про скасування кріпацтва.
• 1917 рік — у Києві, на вул. Володимирська, 42, за ініціативи Товариства українських поступовців за участі українських політичних партій, військовиків, робітників, духовенства, кооператорів, студентства, громадських і культурних організацій оголошено про утворення Української Центральної Ради. Головою УЦР заочно обрано Михайла Грушевського, якого тимчасово заступав Володимир Науменко. Товаришами (заступниками) голови призначили Дмитра Антоновича і Дмитра Дорошенка. Згодом УЦР стане парламентом незалежної України.

• 1937 рік — з посади другого секретаря ЦК компартії України зняли Павла Постишева — одного з організаторів Голодомору та противника українізації в УРСР.
• 1969 рік — уродженка Києва Голда Меїр обрана прем'єр-міністром Ізраїлю. Вона стала першою жінкою на цій посаді.

• 1972 рік — у Києві створили Інститут книги та друкарства.
• 1993 рік — Кабінет Міністрів України на чолі з прем'єр-міністром Леонідом Кучмою схвалив декрет "Про довірчі товариства". Невдовзі багато цих трастових компаній зберуть і не повернуть гроші вкладників.
• 1995 рік — Верховна Рада України скасувала посаду президента Криму. Її тоді обіймав проросійський політик-популіст Юрій Мешков.
• 1995 рік — на телеканалі ICTV вперше вийшла в ефір програма "Територія А". Вона стала​ першим телевізійним хіт-парадом українських кліпів. Всі відео, що потрапляли до хіт-параду, були українського виробництва, проте самі пісні бували англійською, французькою чи російською мовами, україномовні кліпи потрапляли до програми без черги. "Територія А" народила цілу хвилю української популярної музики і відкрила українському слухачу Юрка Юрченка, "Скрябін", Ірину Білик, "Фантом 2", "Аква Віта", "Вхід у змінному взутті".

Відомі кияни, які народилися 17 березня

• Надія Суровцова (1896-1985 рр.) — громадська діячка, журналістка, авторка мемуарів, за фахом історикиня. Працювала в Українській Центральній Раді. Була активною діячкою Селянської Спілки, співробітницею київської газети "Трибуна". З 1 грудня 1917 року була призначена на посаду діловода Департаменту в справах біженців при Генеральному Секретарстві внутрішніх справ, де під орудою Володимира Винниченка, Олександра Шульгина і Костя Лоського співпрацювала з вихідцями з Галичини, Січовими Стрільцями — братами Василем і Петром Дідушками, Іваном Чмолою, Євгеном Коновальцем. Під час Гетьманату — співробітниця секретаріату Міністерства закордонних справ. У 1918 році емігрувала до Австрії. Брала участь у роботі жіночих організацій, зокрема Міжнародної жіночої ліги миру і свободи, була делегаткою на конгресах Ліги у Відні, Дрездені, Гаазі, Амстердамі, Парижі та Вашингтоні. У 1925 році переїхала до СРСР. Працювала історикинею в різних установах, співробітницею у системі Головліту, кіноуправлінні, у радіотелеграфному агентстві, у Наркоматі іноземних справ. У 1927 році заарештована органами ГПУ СРСР, засуджена і заслана в табори ГУЛАГ. Звільнена 1954 року. У 1956 році реабілітована, а на початку 1957 року переїхала до Києва як "рівноправна громадянка", згодом переїхала до Умані. Там зібрала унікальні матеріали про парк "Софіївка" та графиню Софію Потоцьку. Усе зібране передала польському історику Єжому Лоєку, а той написав за цими й іншими матеріалами книгу "Історія гарної бітинки. Розповідь про життя Софії Віттової-Потоцької (1760—1822)". Очолювала товариство охорони пам'яток історії та культури, сприяла реставрації місцевого костелу і відкриттю в його приміщенні картинної галереї.

• Лев (Лейб) Люльєв (1908-1985 рр.) — конструктор зенітної артилерії і зенітних керованих ракет. З 1934 року — співробітник дослідно-конструкторського бюро №8 Машинобудівельного заводу ім. М. І. Калініна. Разом з Йосипом Радзиловичем розробив автоматичну зенітну гармату калібру 25 мм ЗІК-25, яка зіграла значну роль на початку німецько-радянської війни. У жовтні 1941 року разом із заводом евакуювався до Свердловська, де призначений заступником головного конструктора підприємства. За його безпосередньої участі восени 1941 року було розроблено та вдосконалено 45- та 85-міліметрові зенітні гармати. Після Другої світової війни залишився із заводом у Свердловську та очолив його. Створив 130-міліметрові стратосферні гармати КС-30, згодом — 152-міліметрову, найпотужнішу на той час, зенітну гармату КМ-52. На початку 1960-х років створив зенітну ракету 3М8 з самохідною пусковою установкою для зенітно-ракетного комплексу "Коло", який з 1964 року протягом двох десятиліть був базовим для ППО сухопутних військ СРСР. КБ Люльєва також розробило ракети для морських комплексів: РПК-2 "Завірюха" — прийнята на озброєння 1969 року, РПК-6 "Водопад" — 1981 року, РПК-7 "Вітер" — 1984 року. Лев Люльєв також брав участь у створенні ракет 3М51 "Альфа", 3М54 "Бірюза", 3М14 "Калібр", "Гранат", 9М38 для ЗРК "Бук" та М-22 "Ураган". У середині 1980-х років доклався до розробки систем С-200 і С-300.

• Ростислав Максимцов (1912-1988 рр.) — звукооператор, член Спілки кінематографістів України. Оформив стрічки "Тарапунька і Штепсель під хмарами", "Зірки на крилах", "НП. Надзвичайна подія", "Спадкоємці", "У мертвій петлі", "Наймичка".
• Лариса Барміна (нар. 1964 р.) — художниця. Працює в галузі станкового живопису і акварелі. Створює пейзажі, натюрморти, портрети. Серед робіт: "Києво-Печерська лавра", "Богородиця", "Свята Андріївська церква. Київ", "Тюльпани моєї бабусі".

• Олег Дідушко (1972-2015 рр.) — солдат Національної гвардії України. Брав участь у Революції Гідності, був поранений на вул. Грушевського. З початком військової агресії росії добровольцем став до лав НГУ. Брав участь у звільненні міста Слов'янськ. Загинув під Дебальцевим. 13 жовтня 2015 року в школі №108 у Голосіївському районі Києва відкрито меморіальну дошку на його честь.

• Олег Луньов (нар. 1973 р.) — художник. Серед його основних творів: "Рогоносець", "Глядачі на виставу не допускаються". Також відомий серіями картин "До і після" (триптихи), "Десерт", "Девченки нашего двора" (портрети знайомих жінок, акторок Києва), "Оглядини".

• Наталія Мацак (нар. 1982 р.) — одна з найвідоміших балерин України, прима Національної опери України, Заслужена артистка України. Відома партіями Нікії і Гамзатті ("Баядерка"), Одетти-Оділії ("Лебедине озеро"), Сифільди ("Сифільда").

Що відзначають 17 березня

Щорічно 17 березня Україна відзначає професійне національне свято — День мобілізаційного працівника. Його мета це висловити вдячність за важливу й відповідальну працю — організацію мобілізації та комплектування військ.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter