"Пташка" з "Азовсталі" прочитала свій вірш-молитву
Фото: ptashka_from_azovstal
Парамедикиня Катерина Поліщук із позивним "Пташка" прочитала свій вірш-молитву на фоні розбитої російської техніки у Києві.
Як зазначає Катерина, цей вірш вона написала у російському полоні. Щоночі та щоранку у тюремних стінах вона читала його як молитву.
Нещодавно дівчина вирішила поділитись віршем та прочитала його на тлі розбитої ворожої техніки на Михайлівській площі.
Це вірш всього мого життя, бо багато написати не могла, і кожне слово – я. Цей вірш пульсує в моїх жилах. Він вібрує в моїх скронях і тече з моїх очей. Він йде в бій зі мною, – прокоментувала Катерина.
Повний текст вірша:
Як леготом шабель розженемо тумани,
І гніту кайданів знікчемніє луна.
Воскреснуть козаки, відродяться гетьмани,
Ареєва меча знов здійметься війна.
І праведна борня розів’ється спокутою,
І предків, і братів ми гибель помстимо.
На зболеній землі врага крові отрутою
Його ж гнилі сліди навіки зітремо,
Зійде вогонь богів гриміннями гармати,
Розсипле зорі іскри одвічний побратим.
Безсмертним не страшні іржаві автомати
Мерзоти, що за мить спотвориться у дим.
Запалені серця, палкі і спраглі сплати
Зіллються в унісон громами канонад.
І ненька стрепенеться зневоленая спати,
Заграє в боротьбі з Донбасу до Карпат.
Наш голос, стогін хвиль, що чайки розрізали,
Наш спів, завзятий клич, що вів повстанців в бій.
Наш ворог – це зерно ординської навали,
Полином, що зростає, хоч як його не сій.
Хай лати не блищать, хай зовсім інший порох,
У бій же нас веде сучасний Святослав.
Та всі її кістьми одну й ту ж землю ворог,
Той ворог, що війну почавши, вже програв.
Невільним буде той, плека хто рабство в серці,
Здобуде волю муж хоробрий у борні.
Співай гучніше, брате, у кривавім герці,
Здобудемо державу, гартовану в огні.
