Застереження для суспільства: 5 причин подивитися антиутопію "Довга хода"
Фото: "Довга Хода"
На кіноекранах України 11 вересня покажуть екранізацію роману-антиутопії Стівена Кінга "Довга хода". Фільм був знятий режисером "Голодних ігор" Френсісом Лоуренсом.
ТиКиїв визначив п'ять причин, чому варто подивитися цю стрічку, яку вже називають однією з кращих екранізацій Стівена Кінга — рівня "Зеленої милі" та "Втечі з Шоушенка". Рейтинг фільму на Rotten Tomatoes за результатами перших відгуків наразі становить цілих 93% "свіжості".
Історія надлюдської витривалості
"Довга хода" — найперший роман Стівена Кінга, який він написав наприкінці 1960-х років, коли ще був студентом, а видав у 1979 році під псевдонімом Річард Бахман.
Події відбуваються в збіднілій післявоєнній Америці, де правлять військові деспоти. Там щороку відбуваються моторошні змагання, за якими стежить вся нація: 100 юнаків (в екранізації кількість скоротили до 50) повинні йти, доки не впадуть, зі швидкістю щонайменше три милі на годину (4,83 кілометри на годину год — в екранізації це змінили на прохання самого автора).
Якщо учасники з будь-якої причини навіть мить сповільнять темп, то отримують попередження. Після трьох попереджень їх розстрілюють, а вижити може лише один учасник. Переможець отримає неймовірні багатства та виконання будь-якого бажання.
Змагання під наглядом безжального Майора є втіленням принципу "кожен сам за себе". Хлопець, на ім'я Рей Ґарраті прибуває на стартову лінію, знаючи правила. Він та інші учасники відкривають для себе силу дружби, розриваючись між запеклим бажанням перемогти і бажанням зберегти своїх друзів.
Коли я вперше прочитав "Довгу ходу" Стівена Кінга понад двадцять років тому, щось у її простоті — група молодих чоловіків, які йдуть, — здалося мені водночас жахливим і глибоко людським, — пригадав Лоуренс.
Він поділився, що протягом багатьох років постійно повертався до неї в думках, розмірковуючи про екранізацію історії. Одного дня режисер проходив повз цю книгу і задумався, а вже через кілька годин отримав телефонний дзвінок від продюсера Ройя Лі із запитанням, чи не зацікавлений він у режисурі.
Відомо, що екранізувати "Довгу ходу" намагалися неодноразово — ще у 1998 році стрічку мав зняти майстер жахів Джордж А. Ромеро, але не склалося. У 2007 році права на екранізацію отримав Френк Дарабонт — один з улюблених режисерів Кінга, який зняв "Зелену милю" та "Втечу з Шоушенка", однак він також не реалізував проєкт.
У 2018 році за справу взявся режисер Андре Овредал, але теж нічого не вийшло. А згодом режисер Френсіс Лоуренс все ж зміг екранізувати роман.
Найбільше в "Довгій ході" я люблю інтимність історії, що розгортається на тлі цього грандіозного змагання. Ми поруч із хлопцями на кожному кроці, розділяючи їхнє виснаження, страх і швидкоплинні моменти надії. Це рідкісна можливість зняти фільм, який здається водночас епічним і особистим, де напруга виникає не лише через високі ставки, але й через стосунки, що розвиваються на цьому шляху, — зауважив режисер.
Фокус на персонажах, яким співчуваєш
У центрі сюжету — двоє молодих хлопців, Рей Ґарраті та Піт МакВріса, між якими виникає справжня міцна дружба. Лоуренс вважає, що саме це є серцем історії.
У фільмі Рея зіграв син видатного актора Філіпа Сеймура Гоффмана Купер Гоффман, який раніше мав головну роль у стрічціПола Томаса Андерсона "Лакрична піца" й отримав за неї номінацію на "Золотому глобусі". На його думку, Хода є метафорою самого життя.
Від народження ви починаєте свою власну Довгу ходу, і, продовжуючи йти, ви знаходите хороших друзів і робите все можливе, щоб тримати тих, кого любите, якомога ближче. Ви намагаєтеся ніколи не відпускати їх. Але зрештою Довга хода закінчується для всіх. Це —людська доля, — прокоментував він.
А Пітера МакВріса зіграв Девід Джонссон, який став відомим завдяки ролями в серіалі HBO "Індустрія" та фільмі "Чужий: Ромулус". Він є лауреатом престижної відзнаки BAFTA "Зірка, що сходить" у 2025 році. За словами актора, він відразу відчув спорідненість із "заразним оптимізмом Пітера та його рідкісною здатністю бачити ширшу картину".
Що мене справді зацікавило, так це те, що у Піта залишилися всі ці якості попри його важке минуле. Дослідження його особистості та того, як він зберіг свою віру, було схоже на пошук радості в цьому темному світі, — додав Джонссон.
Продюсер Рой Лі наголосив, що режисер побачив у кожному з цих акторів те, що "ніхто інший, можливо, не побачив би, доки вони не були в ролі".
Несподіваний антагоніст
Засновником Ходи та грізним виконавцем правил Майором став легендарний Люк Скайвокер із "Зоряних війн" і амбасадор UNITED24 Марк Гемілл. Його герой — наче надприродна фігура, що нависає над долями учасників.
Я ніколи не грав нікого подібного, але саме це й привабило мене як актора. Матеріал здавався жахливим, похмурим і дуже далеким від моєї зони комфорту, — сказав він.
Водночас актор був переконаний, що ця історія сподобається його двом синам. А на думку Френсіса Лоуренса, Марк Гемілл кинув виклик стереотипам, граючи цю роль.
Були інші актори, яких ми могли б обрати, і які, вочевидь, типажем підходили на роль Майора. Але в нових фільмах франшизи "Зоряні війни" у старіючого Люка Скайвокера є втома від усього, яку я хотів бачити й у Майора. І Марк дав її йому, — наголосив Лоуренс.
Унікальні знімання
Ідейною позицією режисера фільму було знімати в хронологічному порядку. За його задумом, завдяки цьому актори еволюціонуватимуть разом зі своїми героями, і глядачі в режимі "реального часу" можуть спостерігати, як змінюються і руйнуються їхні тіла від незупинної ходьби десятків миль на день, як плутаються їхні думки, але міцнішає дух.
З самого початку було зрозуміло, що ми не можемо приховувати нічого, розповідаючи цю напружену історію. І ми знали, що цей фільм потрібно було знімати зовсім інакше, ніж будь-який інший, який робили раніше, — зазначив він.
Тому, коли лунає стартовий постріл і хлопці починають йти, знімальній команді потрібно було рухатися разом із ними до останнього кроку. Лоуренс разом із досвідченою командою кінематографістів винайшли повністю мобільний процес знімання.
Вони ретельно розробили маршрут, який займав приблизно три чверті милі (1,2 кілометри) для кожного дубля. Це вимагало використання спеціальних електричних візків для камер, фургонів супроводу та автобусів для команди, аби везти відділи гриму та гардеробу.
Був величезний караван транспортних засобів, який вирушав на кожен дубль, — пригадав режисер. Лоуренс.
Також ще кілька операторів просто йшли поруч з акторами весь маршрут. Разом уся команда страждала від спеки, вологості, комах, мозолів та глибокої втоми.
За сюжетом учасники Ходи перетинають "серце" Америки, пейзаж перед їхніми очима змінюється — від пишних лісів, блакитних озер, пасторальних полів та знакових сталевих мостів до покинутих міст, безлюдних закусочних, церковних цвинтарів та містечок, сповнених людей із кам’яними обличчями виживальників. Зйомки відбувалися влітку 2024 року в Манітобі, Канада.
Актуальність і сучасність
"Довга хода" — це історія поза часом, неможливо точно визначити, в який період відбуваються події. За словами режисера, єдиний орієнтир — за два десятиліття після якоїсь жахливої війни, а країна перебуває у глибокій фінансовій депресії. Це і є причиною того, що люди готові взяти участь у цих жорстоких змаганнях.
Лоуренс вважає, що історія, написала десятиліття тому, є актуальною і зараз: причому як для США, так і для світу загалом.
"Довга хода" зображує таку Америку, в якій людям не залишилося іншого вибору, ніж ризикувати своїм життям, щоб спробувати забезпечити краще майбутнє, заплатити за дах над головою або мати їжу.
Роман Кінга спочатку був написаний, як алегорія на війну у В'єтнамі, але відчувається настільки ж актуальним у 2025 році.
Моя мета з цим фільмом — вшанувати те, що робить роман Кінга таким потужним досвідом: незабутні персонажі, невпинний темп і незручні питання, які він ставить — про те, хто ми є і що ми цінуємо. Я хочу, щоб глядачі виходили з кінотеатру, думаючи не лише про те, що вони побачили, але й про світ, частиною якого вони є, — підсумував Лоуренс.
