BAH.ROMA: "Через пісні я можу закохати людей у мову"
Фото: пресслужба BAH.ROMA
Днями вийшов кліп на українську версію пісні гурту BAH.ROMA "На глубине", яку фронтмен гурту Роман Бахарєв написав ще у 2015-му. Тоді він став відомим завдяки серіалу "Київ вдень і вночі". Ми поговорили з Романом про творчість, благодійні ініціативи і трішки про особисте...
Романе, 25 грудня ти відзначив 43-річчя. Як відсвяткував?
Я зібрав близьких друзів, тих, з ким робив спільні проєкти впродовж цього року, і подякував їм. Розділив цей момент із найближчими.
Чи підбиваєш ти підсумки за рік в день народження? Що було, що буде, чим серце заспокоїться…
По-різному, але наприкінці року я зазвичай думаю про те, що мені вдалося зробити й де б я міг зробити щось краще. Іноді я задоволений собою і результатами, але буває і навпаки. Цього року я непогано впорався з викликами й багато працював. Напевно, можу похвалити себе.
Вітаємо з релізом треку "На глибині". Чому українська версія цього хіта 2015 року з’явилася лише зараз?
Мені набагато цікавіше створювати нове, ніж переробляти старе. Перекладати пісні я не планував взагалі. Та ідея прийшла спонтанно. Я запропонував своїй аудиторії допомогти мені закрити збір на мільйон гривень для 12-ї бригади спецпризначення "Азов", і натомість пообіцяв перекласти пісню, про адаптацію якої мене просили сотні людей в соцмережах. Так і сталося в серпні цього року: ми закрили збір, і мені довелося тримати слово. І тепер "На глибині" звучить українською і посідає перше місце в YouTube-трендах.
У пісні зʼявилося нове життя, і ми зробили класну справу. Це маленьке підтвердження того, що разом ми сила!
Ця пісня була саундтреком серіалу "Київ вдень і вночі". Чи набула вона нових сенсів зараз?
Ну звісно! По-перше, у мене таке враження, що вона завжди була українською. А по-друге, вона звучить проникливіше й відповідає сьогоденню.
Це ти про глибину фатального кохання співаєш? Чи там є ще якісь підтексти?
Чесно кажучи, мені не подобається пояснювати сенси пісень. Я шукаю їх у чужих піснях і знаходжу свої. Тут так само — люди чують і домальовують свої особисті сенси й підтексти. Музику не завжди треба пояснювати: іноді її достатньо просто відчувати.
Розкажи, де твоя донечка. Ви часто спілкуєтесь?
Це абсолютна болюча тема для мене. Через війну Фаїна живе в іншій країні. Так, я спокійніший через те, що вона в безпеці, але мені її дуже не вистачає. А спілкуємось ми весь час, тільки це не може замінити живого спілкування.
Коли останнього разу ти казав "Кохаю"?
Сьогодні. І щодня.
Тобі потрібна муза, щоб надихатися?
Радше ні. Хоч я і не можу назвати себе дисциплінованою людиною, але коли йдеться про створення музичних творів, тут підхід такий: я сідаю за інструмент і працюю. Музу можна чекати й шукати роками та нічого не створювати, перебуваючи в очікуванні. Або чекати натхнення. Я вважаю, що це маячня. Якщо в тебе є талант, то маєш викарбовувати його щоденною роботою над собою.
Як ти зараз визначаєш свій музичний стиль? Як він еволюціонував із моменту заснування гурту 2009 року?
Мені б не хотілося заганяти себе в межі якогось конкретного стилю. Я експериментую і цікавлюсь всім, що пов’язано з музикою. Це суміш всього, що подобається, чим надихаюсь і що із цього врешті-решт виходить.
BAH.ROMA — це наразі твій сольний проєкт із сесійними музикантами?
БАХарєв РОМАн — це я і мій музичний проєкт. Зараз я здебільшого створюю музику самостійно, але іноді до створення долучаю своїх друзів, талановитих музикантів. З кимось це сесійна робота, з кимось ми разом граємо концерти. Але позиціоную себе зараз як сольний виконавець.
Твою ініціативу зі збором мільйона гривень для фонду Azov One в обмін на переклад пісні активно підтримали слухачі. Але чи це не означає, що без всілякого ентертейнменту збори на армію робити стає все складніше?
Так, це не новина: збори даються непросто, і доводиться вигадувати "плюшки", щоб заохочувати аудиторію донатити. Але це свого роду виклик — ти вдаєшся до креативу, і коли це відгукується людям, є й результат.
Якою ти бачиш зараз свою місію як артиста та громадянина?
Намагаюся щодня робити речі, які допомагають війську. Насамперед це збори: комунікація зі спільнотою перед їхніми запусками.
Ми формуємо команду, робимо дизайн обкладинок і починаємо збори, і так по колу. Це той мінімум, який ми можемо робити тут і зараз. Щодо моєї артистичної діяльності, то вона поділена на багато різних функцій. Я намагаюся підтримувати хлопців і дівчат у шпиталях після поранень, у реабілітаційних центрах або маю відрядження з "Культурним Десантом" ближче до фронту, і там ми займаємось морально-психологічною підтримкою військових. Ще один напрямок — робота з молоддю на деокупованих територіях. Я бачу, що через пісні можу закохати людей у мову. Це одна з моїх місій.
Чи залишився в тебе хтось із близьких та друзів у рідному Чистяковому та Донецьку, які зараз під окупацією?
З рідних там немає вже нікого. Батьки у 2014 році поїхали звідти. Там досі залишаються деякі знайомі мого юнацтва, однак ми майже не спілкуємося. Хоча можу сказати точно, що деякі з них понад десять років мріють про повернення до України!
Твоя композиція "Квітень" стала саундтреком до фільму "Буча". Чи склалися у вас із режисером стрічки Станіславом Тіуновим дружні стосунки, окрім професійних?
Ми зі Стасом дуже багато часу провели разом, коли я створював музику до фільму. Цей проєкт зайняв у мене майже рік, і в якийсь момент я став частиною команди. Я вдячний Стасу за цей досвід і довіру до мого таланту. Ми стали доволі близькими, і, думаю, навчилися чомусь один в одного.
Які в тебе враження від цього фільму?
Відверто кажучи, не можу сказати, що це мій фільм, але з впевненістю можу стверджувати, що він важливий. Я намагався робити так, щоб моя музика підкреслювала певні сцени в стрічці й робила їх виразними. За свою роботу я відповідаю і вважаю, що добре впорався. Сподіваюсь, що Станіслав мене покличе ще, коли зніматиме наступний фільм.
Як ти проводиш вільний час, коли не займаєшся музикою?
По-різному. Геть по-різному. Мені подобається гуляти містом у навушниках або просто байдикувати вдома. Коли тепло, можу зіграти в бадмінтон — мені дуже подобається ця гра. Я граю в спідмінтон (там важчі ракетки та швидкісний воланчик).
Де тебе можна найчастіше зустріти в Києві?
Може, на вулиці Січових Стрільців або на Подолі, куди заведуть нас наші шляхи. Десь точно побачимось!..
