Улюблені маршрути київських бігунів на Подолі, Оболоні, Печерську і не тільки

Київські бігуни розповідають про свої улюблені маршрути. Фото: Getty Images

Для одних біг — спосіб підтримувати форму і тренувати витримку, для інших — можливість побути наодинці з думками, а ще для когось — привід зустрічатися з людьми й бути частиною спільноти.

"ТиКиїв" зібрав п'ять історій бігунів із різних районів міста про те, чому вони виходять на пробіжки, який вигляд мають їхні звичні маршрути та що саме тримає їх у цьому ритмі. А також — їхні улюблені бігові маршрути у столиці.

Микола Спічак, керівник відділу промо та продакшну корпоративних комунікацій у 1+1 media

Про звичку бігати

Я живу на правому березі, в районі Львівської площі. Бігати почав ще з 2014 року, але по-справжньому стабільною частиною мого життя біг став уже після початку повномасштабної війни. Для мене це не лише спорт чи фізична активність, а дуже важливий інструмент антистресу, збереження ментального стану та внутрішньої рівноваги.

Водночас біг дуже змінив моє сприйняття самого руху і свободи пересування. Адже, на превеликий жаль, багато наших людей на тимчасово окупованих територіях, а також наші захисники й захисниці, які боронять державу, не мають цієї базової свободи. Будь-який рух — пробіжку, розминку чи тренування — я давно перестав сприймати як щось само собою зрозуміле. Для мене це велика цінність і привілей сучасного українця під час великої війни.

Я бігаю регулярно 4–6 разів на тиждень. Це можуть бути як короткі ранкові пробіжки на 5–7 км, так і довгі тренування чи підготовка до стартів. Любов до бігу для мене пов'язана не лише зі спортивними результатами. Це дуже чесний спосіб побути наодинці з собою, розвантажити голову, відчути своє тіло і повернутись у нормальний стан навіть після складних новин чи важкого робочого дня.

Також мені подобається, що біг дає відчуття стабільності й дисципліни. Особливо зараз, коли навколо багато турбулентності, така проста звичка дуже допомагає тримати внутрішню опору. І водночас біг для мене — це радість руху, дослідження міста та спільнота людей, які теж люблять прокидатися раніше за Київ.

А ще з квітня цього року я відчув потребу створити власну бігову спільноту. Мене дуже надихнув досвід моїх друзів і колег із районних бігових клубів — зокрема Lypovyi Run Club та ОУУЄЄСС Run Club. Тож зараз у нас є власний Runok Club — ми бігаємо щосереди та щосуботи о 7:00 та 8:00 ранку, як ми самі кажемо — у пошуках магії ранку. Тому завжди раді новим людям і кличемо бігати разом! 

Улюблені маршрути

Мій звичний маршрут починається з Львівської площі й далі веде через Пейзажну алею, Алею художників та Володимирську гірку. Потім, оминаючи "скляний" міст та Арку Свободи українського народу, я вже обираю, якою буде дистанція цього дня. Якщо це коротка пробіжка — повертаюсь назад. Якщо середня, то біжу Парковою дорогою аж до Аскольдової могили. Такий маршрут зазвичай складає близько 10–12 кілометрів.

Якщо є сили й настрій на довший біг, то від арки спускаюсь через Парковий міст і біжу вздовж Труханового острова. Якщо поєднати всі ці частини маршруту — виходить уже повноцінна півмарафонська дистанція на 21–23 кілометри.

І майже завжди, коли є можливість, намагаюсь зупинитись біля Дніпра чи Бабиного озера — або просто перепочити, або скупнутись. Узимку можу навіть зробити коротке моржування в холодній воді й побігти далі.

Особистий біговий рекорд

Наразі маю кілька своїх personal best, які для мене є важливими етапами в бігу. У березні цього року пробіг 10 км за 46 хвилин, а у квітні — півмарафон за 1 годину 40 хвилин. Також минулого жовтня пробіг свій перший повноцінний марафон за 4 години 9 хвилин.

Звісно, всі ці результати хочеться покращувати. Але зараз для мене найцікавіша й найважливіша ціль — знову спробувати свої сили на марафонській дистанції. Якщо все буде добре, буде така можливість і здоров'я, то хотів би знову пробігти марафон уже цього жовтня та спробувати вибігти з 4 годин або хоча б максимально наблизитися до цього результату.

Анастасія Юцевич, технічна інженерка

Про звичку бігати

Я технічна інженерка, працюю в оборонних технологіях, а також займаюся підприємництвом. Зараз я активно займаюся тріатлоном, тому біг для мене є частиною більшої спортивної системи.

Живу в одному з найгучніших районів Києва — на Лук'янівці, ближче до Львівської площі. Найчастіше стартую просто з дому й біжу в бік початку Пейзажної алеї, біля TCP Bar. Саме там мене, мабуть, найчастіше можна зустріти під час пробіжки.

Біг не з'явився в моєму житті раптово — здається, він завжди був десь поруч. У будь-якому місті чи країні ми постійно бачимо людей, які бігають, і до цього ніби не так складно долучитися.

Мій більш усвідомлений старт у бігу стався випадково: я разом із колегами записалася на півмарафон. Завдяки молодим здоровим колінам, адреналіну і не дуже реалістичній оцінці складності задачі я за три місяці підготувалася й пробігла свій перший півмарафон. Після цього зрозуміла, що наступного разу до дистанції треба готуватися системніше.

Зараз біг для мене важливий, бо всі циклічні види спорту дуже медитативні й добре виховують дисципліну. А дисципліна, на мою думку, — один із ключових секретів досягнення будь-якої мети.

Зазвичай я бігаю три рази на тиждень: одне середньоінтенсивне тренування, одні інтервали й одне довге тренування. Довгі пробіжки часто поєдную з біговим клубом — це вже не тільки про спорт, а й про нетворкінг, друзів і певну традицію. Золоте правило — завжди з тренером, який онлайн розподіляє мої навантаження на всі дисципліни.

Улюблені маршрути

Мій улюблений маршрут починається від Пейзажної алеї. Далі я біжу до Національного музею історії України біля Десятинної церкви, спускаюся повз 25 школу до будівлі Міністерства внутрішніх справ, пробігаю Володимирський парк і обов'язково зупиняюся на оглядовому майданчику біля пам'ятника Володимиру Великому.

Дивитися звідти в бік Труханового острова — це мій абсолютний must у будь-яку погоду й пору року. Це один із моїх улюблених краєвидів у Києві.

Потім я спускаюся до пішохідного мосту, біжу повз Європейську площу, опановую біг з перешкодами на Хрещатику і підіймаюся вгору по вулиці Богдана Хмельницького. Іноді повертаюся назад на Пейзажку з району Театральної — повз Золоті ворота, Софію Київську і далі додому.

Окрім цього, дуже люблю бігати на Трухановому острові. Мені здається, там найсмачніше повітря й нагріті теплом ялинки, які нагадують Крим. Там класно не тільки бігати, а й кататися на велосипеді, а після тренування ще й можна покупатися.

Також люблю ВДНГ — там майже немає перепадів висоти й теж дуже хороше повітря. Ще одна класна локація — парк Наталка. Мені здається, у всіх, хто живе на синій гілці метро, є велика перевага в доступі до цих бігових місць.

Ще часто буває так, що я подорожую або їжджу у справах і завжди беру з собою бігові кросівки. Тому бігаю практично в кожному місті, де опиняюся. Для мене це вже звичний спосіб підтримувати регулярність незалежно від локації. А ще це чудова екскурсія містом.

Цілі на ближчий час

Зараз мої цілі вже не лише бігові, бо я адаптуюся до тріатлону і планую у серпні перепливати Босфор. Тому ставлю собі задачі також у плаванні й велоспорті. У комфортному темпі хочу дійти до змагань з тріатлону Ironman, але для мене це більше про процес. Цілі — це наслідок регулярності й дисципліни. А з найближчих планів — наприкінці цього року пробігти марафон.

Віталій Дрозд, тренер з легкої атлетики

Про звичку бігати

Я — тренер з легкої атлетики, засновник тренувального проєкту Drozd Team із професійним тренерським супроводом та викладач Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.

У дитинстві біг був звичною руховою активністю, а вже з 11 років став серйозним заняттям, коли я почав тренуватися під керівництвом тренера. Відтоді біг супроводжує все моє життя  — навіть моя дружина Олена та дев'ятирічний син Владислав також займаються бігом.

Зараз я бігаю чотири рази на тиждень для підтримання фізичної форми та здоров'я. На цьому етапі життя біг має для мене переважно рекреативне значення. Він допомагає переключитися, відновити енергію та впорядкувати думки.

Любов до бігу була зі мною завжди, адже він приносить мені задоволення. Після кожного тренування відчуваю гарний настрій, прилив сил і внутрішню рівновагу.

Улюблені маршрути в місті

Найчастіше я бігаю поруч із будинком — Набережним шосе, від Поштової площі до мосту Патона. Також регулярно проводжу тренування на Трухановому острові.

Та особливе місце в моєму серці посідає Ботанічний сад імені Гришка. Саме там минула значна частина мого дитинства, тому кожне тренування в цій локації викликає приємні спогади та додає натхнення.

Цілі на ближчий час

Сьогодні моя головна мета — залишатися в системі тренувань, підтримувати організм у хорошій фізичній формі, впорядковувати думки та отримувати заряд енергії від бігу.

Дарина Канцедал, комунікаційна менеджерка

Про звичку бігати

Усе моє життя можна назвати бігом за чимось чи кудись. На роботі, в ALLSTARSIT, опікуюся внутрішніми та зовнішніми комунікаціями, після неї велику частину часу приділяю благодійним заходам "СТРІХА", ще з подругою роблю гайди для Kyiv Calling і загалом по життю легко вписуюся в різні тусовки, куди тільки покличуть. Живу на Подолі, тому інколи різні двіжухи знаходять мене буквально дорогою додому. Думаю, ця любов до спільнот і тусовок стала моїм квиточком до бігу.

Моя колишня керівниця запросила мене долучитися до Lypovyi Run Club. Я часто бачила їхні сторіз з усміхненими людьми й вирішила спробувати. Це була моя перша пробіжка — одразу 8 км. Я не готувалася і тоді навіть не думала, що пробіжу всю дистанцію.

Я мала упередження, що це не моє, бо бігати ніколи не подобалось. Спойлер — і досі не подобається. Мені подобаються люди, які бігають. Думаю, це і тримає мене в ранкових пробіжках. Я б сама ніколи так над собою не знущалася. Мені зайшло ком'юніті Липового, а щоб бачитися з ними частіше — треба бігати. От і почала — крізь піт, недосип і "я більше не можу". Ще круто, що багато учасників перетинаються між різними клубами.

З весни не пропускаю пробіжки з клубом ОУУЄЄСС run club від Мишка Бірченка. Вони щоп'ятниці о 8:15, починаються від кав'ярні "Каштан" — це зараз моя улюблена спільнота. Виходить, що раз на тиждень я бігаю стабільно. У середньому — дві пробіжки, буває три.

Додаткові пробіжки трапляються з друзями — ми маємо чат, щоб разом бігати на Подолі. Наш маршрут починається від кав'ярні First Point й тягнеться майже до Паркового мосту біля Труханова острова і назад. 

Ще є Runok Club від Миколи Спічака — щосереди о 7:00 і щосуботи о 8:00. Це мої найраніші пробіжки.

Улюблені маршрути в місті

Найліпші пробіжки у мене трапляються маршрутом ОУУЄЄСС run club — від "Каштану" до "скляного" мосту і назад Пейзажною алеєю. Зранку особливо приємно бачити ключові краєвиди міста — небагато людей, усі тільки прокидаються, від сонця спершу мружишся, а потім помічаєш, що усмішка не сходить з обличчя. Це ідеальний старт дня.

Інший мій улюблений маршрут на 5 км з друзями на Подолі. Ми називаємося Duck Running Club, бо добігаємо до річки, щоб подивитися на качок. Трошки зупиняємося і стартуємо знову. Подобається бігти вздовж води, адже відчуваєш себе по-особливому вільно.

Особистий біговий рекорд

Мій рекорд стався з Move Club. Вони щовівторка бігають від кафе "Трішки Більше" — можна обрати 6 або 10 км. Я планувала пробігти 6 км, думала здатися на 4 км, а потім, поки обирала поворот, на якому відпаду від групи, то вже і 10 км подужала. 

Я загалом не женуся за цифрами. Буває прикольно якесь кругле число набігати, але це разова акція. Насправді хочеться пробігти півмарафон. Думаю, я готова до нього вже зараз. Час реєструватися на пробіжку в Одесі та підбивати колег долучитися.

Галина Бехтер, фрілансерка та волонтерка

Про звичку бігати

Зараз я живу на Софіївській Борщагівці, а бігати почала кілька років тому, але тоді не могла пробігти навіть кілометр. Було важко, бігати не подобалось, тому вистачило мене всього на пару місяців.

Повернулась до бігу восени торік, коли почала підтягувати свою фізичну форму. Поступово збільшувала дистанції, з часом навчилась навіть отримувати задоволення від бігу. Спочатку дійшла до 3 км, потім — до 5 км. А нещодавно у травні я взяла участь у марафоні в Києві, де пробігла 5 км. І вже за кілька тижнів після цього пробігла 8,5 км — причому в кайф, а не з останніх сил.

Зазвичай я намагаюся бігати 2–3 рази на тиждень. Використовую цей час, щоб розвантажити голову: просто біжу, слухаю музику і лишаю всі проблеми поза маршрутом. Також біг допомагає мені впоратись із напругою, яка накопичується в тілі, й тривожними станами.

Улюблені маршрути

Зазвичай бігаю в Софіївській Борщагівці або Вишневому. У мене немає сталого маршруту — подобається вже на ходу вирішувати, куди прямуватиму.

Я ставлю собі умовну мету в кілометрах, але вже в процесі відчуваю, чи варто зупинитись раніше, чи навпаки — бігти набагато більше, ніж планувала.

Особистий біговий рекорд

Якщо говорити про дистанцію — це 8,5 км. Якщо про швидкість — 5 км на марафоні за 26:46 хвилин.

Але моя головна мета — не бігова. Я хочу бути витривалою, бо готуюсь мобілізуватись до війська, тож ця навичка мені знадобиться.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter