Дівчинка з каре: Lida Lee про кар’єру, стан “на межі” та благодійність
Фото: пресслужба Lida Lee
Lida Lee - українська артистка, відкриття року за версією музичної премії "Yuna-2021", учасниця наймасштабніших всеукраїнських телепроектів у інтерв'ю "ТиКиїв" розповіла про свій новий трек "На межі", поділилася чому розпочала новий етап у творчості. А ще прокоментувала благодійну діяльність, а також зізналась із ким із українських зірок хотіла б записати трек та якою ж має бути пісня про столицю в інтрпретації Ліди.
Про трек "На межі"
На межі — це стан, в якому я перебувала і перебуваю зараз. В принципі, мені здається, що кожен українець зараз відчуває себе на межі, на межі можливостей, здібностей, змін, страху. Ми боїмось не саме цього стану, а того, що чекає на нас за цією межею. Адже там щось нове, невідоме і нам страшно. І от я знайшла для себе інструменти, як боротися з цим станом, завдяки спорту, боксу. Виплеснути все і не боятися перейти цю межу на зустріч чомусь новому.
Я якось звернулася з такою ідеєю створити спільний трек до Міші Гайдая. Це талановитий хлопець, який дотичний до багатьох артистів. Я прийшла із запитом зробити сильний трек, не ліричний, тому що я звикла проходити будь-які складні періоди свого життя саме з бойовим настроєм і він накидав музичну ідею, до якої також долучилися випадковим чином Аня Трінчер, яка просто прийшла на студію і там почула, що він щось створює. До неї прийшли ідеї приспіву, а потім вже разом з Kateryna Biehu ми почали писати текст. Не можу сказати, що вона так раз два і з’явилась. Ми працювали над нею плідно. Я неймовірно щаслива бачити і чути наш результат.
Спочатку ця пісня була іншого сенсу. Це була певна провокація, виклик від сильної жінки до чоловіка, чи ти натиснеш на цей курок, чи зможеш привернути на себе увагу. Але з часом я зрозуміла, що ця пісня більш про мене. І тут вже зовсім інша межа, моя власна межа. Зйомки кліпу проходили в Одесі. Так вже склалося, що всі кліпи мої знімаються в Одесі, я дуже рада цьому, бо люблю це місто. Режисером став Юрій Чайка з талановитою своєю командою “WY20 Production”. Ми знімали усю ніч.
Я думала, та що там такого, подумаєш зйомки вночі, але насправді це супер складно та виснажливо. Це такий новий класний досвід для мене, бо ми знімали без перерви. Все було побудовано на мені одній, окрім дівчини-дублера, яка грала мою темну сторону, під час сцени з фехтуванням. Тільки я і мої різні стани та прояви “на межі”. Скажу чесно, що це була одна з моїх найскладніших відеоробіт. Тим паче, що хореографію нам ставила талановита Аліна Babana, вона поєднала різні танцювальні стилі, з якими я до цього не була знайома. Було складно перевтілитись у щось нове, але це теж певний виклик для мене, а чи зможу я з цим впоратись, той самий стан “на межі”.
Про зміну кордонів під час війни
З війною мої внутрішні кордони змінилися. Мені було складно сказати “ні”. Якщо я бачила людину, якій потрібна допомога, то я завжди старалась допомогти, іноді це у збиток собі. Навчилась ще більше цінувати час. Зрозуміла, що якщо справа не шкодить моєму ресурсу і з цього буде результат, то кажу “так”, якщо це погано вплине на мене, тоді відмовляюсь. І не відчуваю провини. Напевно, стала ще більш строга в робочих моментах. Кожна нова людина, яка приходить в команду, то для мене це так, ніби приймаєш в сім’ю. Зараз я більш розмежовую роботу та дружбу. Щоб не порушувати кордони, варто одразу їх проговорити та визначити у будь-чому: чи то робота, чи дружба, чи то стосунки, себе самого. Важливо їх дотримуватись.
Про новий етап у творчості
Пісня “Прокидайся” вона стала початком чогось нового. Адже дуже довгий час у людей складався певний стереотип “дівчинки з каре” зі стервозною зовнішністю, яку продюсують, у якої є багаті залицяльники, спонсори. Але це все неправда. Я завжди йшла досить нелегким шляхом, мені ніколи нічого не давалось легко. І я за це дякую, з кожним днем все більше люблю і приймаю цей шлях. І мені захотілось показати себе справжню, свою внутрішню дитину, яка так само чогось боїться, має цілі, мрії, який може бешкетувати, вийти за якісь певні межі.
У цій роботі я не показала себе, але показала своє внутрішнє маленьке “я”, що повністю відобразило ту саму мою внутрішню дитину. Так, я на шляху змін. Не можу сказати, що вони даються мені дуже легко. Це іноді дуже болюча трансформація, коли ти дивишся на себе в дзеркало і відповідаєш на всі свої питання. І звісно ж це відображається на музиці, бо я творча особистість, і коли щось змінюється в житті, то це трансформується і на музику, і на зовнішність.
Тому, випустивши свою внутрішню дитину, я вивела себе до нових станів, а саме стану “на межі”. Коли ти дійсно прагнеш змін і готовий до цього. Зараз я нарешті відчуваю себе максимально вільною.
У цій пісні йдеться про те, що не треба забувати про себе справжнього. Про цей стан легкості, коли ми щось робимо без думок про наслідки. Просто щось робиш щиро, можливо це і погано, нікому не відомо. Тут більше про те, що дорослі часто підлаштовуються під обставини, під сьогоднішній день, хочемо догодити і забуваємо про ту легкість, яка нам дана з самого початку. Коли ти чогось хочеш і як впертий баранчик добиваєшся цього. Це більше про стан щирості, те, чого нам не вистачає дорослим.
Про команду
Насправді я зрозуміла що мені у житті дуже щастить на людей, які зустрічаються на моєму шляху. Моя команда не така й велика, як здається, але це особливі люди. Якщо говоримо про музичну команду, то це Антон Турчин (TRCHN), Роман Дудник. Ми разом пишемо і створюємо все те, що ви чуєте останній рік точно. Талановиті люди, які готові руйнувати всі стереотипи в музиці та ламати шаблони.
У попередній композицій до нас також доєдналась Тетяна Набурович, яка допомагала писати текст.
Про хейт і критику
Я абсолютно спокійно реагую на хейтерів і критику дуже люблю. Але варто вказати, що саме конструктивну критику люблю, адже вона допомагає рости, бачити думку зі сторони. Якщо ця критика необгрунтована, то можу трохи повозмущатись, але зрештою розумію, що є люди, яким би тільки написати щось погане. Тому, якщо їм від цього стане легше, то хай пишуть.
Якби не кар'єра співачки, то...?
Я завжди хотіла відкрити свою танцювальну школу, щоб навчати дітей танцям. Це була моя дитяча мрія стати танцівницею. Згодом, коли відкрила свої вокальні здібності, то зрозуміла, що хочу бути артисткою та можу вдало поєднувати спів і танці.
Про натхнення та внутрішню силу
Нещодавно призналась собі і своїй команді перед прем’єрою нашого треку “На межі”, що я сама дійшла до тієї точки на межі, де змогла собі правдиво відповісти на те, що вигоріла. І оцей весь час активної роботи, я дійшла до цього стану. Це було важко зрозуміти, признатись собі в цьому. Як і багато українців я зараз на межі: вигорання, переформування того, як я можу себе мотивувати і мотивувати інших. Тому я ще знаходжусь в пошуці, але найбільше, що зараз дає мені сил — це виступи перед військовими. Я не думала, що можу саме в цьому знайти таку відраду.
Нещодавно виступавши перед залізничниками, рятувальниками, перед захисниками на Харківщині та Донеччині, відчувши ту енергетику, яку передають хлопці, я дуже сильно зарядилась і зрозуміла, що зараз ми всі живемо одним днем і варто робити все тут і зараз. Ніколи не задумувалась над тим, щоб щось кинути.
Були моменти падінь та злетів, було коли опускались руки, але просто отак в один момент взяти і все кинути — ніколи. Адже я не маю права зраджувати своїм мріям та підвести людей, які вірять в мене зараз.
Із ким із відомих артистів мрієш про співпрацю?
З українських скоріш за все це — Артем Пивоваров, Льоша Позитив, Андрій Хливнюк та Юлія Саніна.
Про волонтерський штаб
Частина моєї команди з Вінниці і коли ми туди приїхали, то познайомились з хлопцями, які відшивали плитоноски для військових. Але вони орієнтувались тільки на вінницьких військових, тому ми запропонували збільшити потужності. Зробили штаб ще більшим, залучили туди багато швей і вже допомагали не тільки вінничанам, а відправляли плитоноски у гарячі точки.
Це був складний, але важливий період у моїй благодійній діяльності. Цей штаб проіснував десь 4 місяці, ми надали допомогу більше ніж 2 000 військовим. Складно було спочатку розібратись у всьому і навіть були люди, які намагались завадити нашій роботі. Потім я відчула, що хочу повертатись до Києва і вже влітку повернулась, і почалась трішки інша благодійна діяльність. Це — благодійні концерти, поїздки до наших військових, виступи для дітей, які повернулись з окупованих територій. Зараз ми багато закриваємо зборів і продовжуємо нашу благодійну серію вар’єте, куди завжди запрошуємо наших військових.
На перших концертах були повернені з полону наші захисники Азовсталі, там я познайомилась з Катериною Пташкою. Музика зараз — це про підтримку та натхнення. Тому я продовжую виступати та своєю творчістю допомагати й підтримувати, як військових так і цивільних.
Про особисту трансформацію
Знаю, що після війни буде складно. Можливо, навіть складніше, ніж зараз. Але ми маємо бути ще більш сильними та згуртованими, щоб з цим впоратись. Особисто я змінила свої пріоритети в житті та перестала бігти, як це було раніше. Я роблю висновки більш зважено, наступні кроки більш зважено, але все так само палко мрію. Також стала більше часу приділяти не тільки кар’єрі, а й своєму внутрішньому світу та сім’ї. Думаю, що в кожного з нас помінялись цінності та пріоритети.
Ми почали жити кожним днем, бо знаємо його ціну. Ми більше думаємо про рідних та друзів, ми перестали жити матеріальним і почали цінувати кожну мить.
Кого з молодих виконавців зараз слухаєш?
Дуже цікаво зараз спостерігати за тим, як в нас народжується дуже багато класних молодих артистів. З такого, що я слухаю, то це ENLEO. У мене в плейлисті завжди було багато англомовної музики, бо я нею надихаюсь.
Про перехід на українську
Я перейшла на українську, бо відчувала відповідальність перед аудиторією, яка за мною стежить. Цим я хотіла їх змотивувати, що це не так складно і дуже потрібно. Також я перестала боятись щось перекрутити, некоректно сказати, адже наша українська мова дуже багата і милозвучна. Тому раніше було соромно, що у мене малий словниковий запас, але зараз з кожним днем вдосконалююсь і вивчаю нові цікаві слова. Це було моїм свідомим рішенням, а ому радити щось тут не дуже доречно, проте побажаю кожному відчути цей поштовх, щоб перейти на українську та почати нею спілкуватись. Не бійтесь та пробуйте, у вас все вийде.
Про пісню про Київ
Якби мені довелось написати пісню про столицю, вона була б 100% у стилістиці сінт поп, але з можливо дуже ліричним текстом поєднуючи те, що я дуже люблю це місто і маю багато спогадів. Це в першу чергу мій дім. І Київ він з багатою історією, але й водночас сучасне, модерне, драйвове. Тому пісня про столицю має бути дуже сучасною, але з глибоким текстом, який наштовхуватиме на ностальгію і повністю відображатиме атмосферу того, як я відчувала його протягом всього життя.
Поради артистам-початківцям
Головне — це не боятись. Пробувати себе, різні стилі, образи, експериментувати. Ми усі зараз на рівні, кордони для креативу відкриті. І насправді нам дуже потрібна нова якісна українська музика. Тому я впевнена, що кожен знайде свого слухача.
