Гурт Kalush Orchestra розпався? Пояснюють солісти Олег Псюк та Тимофій Музичук

Фото: пресслужба Kalush Orchestra

Як пояснив "ТиКиїв" соліст Kalush Orchestra, Олег Псюк, гурт розпався на декілька творчих проєктів, але навіть не всі фани це помітили. Ми поговорили з іншим солістом та мультиінструменталістом Тимофієм Музичуком про майбутнє Kalush Orchestra, творче дорослішання, перехід до ліричних пісень і трішки про особисте… 

Тимофію, наприкінці минулого року відбувся експериментальний мінітур Kalush Orchestra у Польщі без Олега Псюка. Як ви виступали без нього?

Ми використовували різні стилі, тому вирішили провести експеримент і зі складом гурту, і людям дуже сподобалося. Нам довелося вчити партії Олега, дещо переробляти пісні, додавати більше автентики, зрештою, я, Саша Таб і КИЛИММЕН навчилися читати реп. Вийшло круто. 

Подейкують, що за кордоном публіка перестала цікавитись Україною, а українці менше донатять. Це правда? 

Справді відчувається, що увага до України вже зменшилася. Але ми на своїх концертах у різних країнах стараємося більше розказувати, нагадувати закордонним ЗМІ, що війна в Україні триває. І досі потрібна допомога, необхідні донати. На наші концерти за кордоном приходять переважно українці, бо для них почути українські пісні, поспівати наші хіти — це ковток свіжого українського повітря. А також для їхніх друзів, яким цікаве Євробачення. 

Після перемоги на Євробаченні багато хто говорив, що ця нагорода дісталася гурту Kalush Orchestra лише через те, що в Україні війна. Мовляв, були сильніші виконавці. Що скажеш на це?

Так, дійсно, були такі розмови, але якщо поглянути на статистику букмекерів після нашого національного відбору, то ми ще до конкурсу були на п'ятому місці. І це свідчить про те, що європейцям пісня Stefania дуже "зайшла". 

У травні розпочнеться великий тур Україною. Як триває підготовка до нього?

Так, цей тур буде розділено на кілька частин, і ми плануємо близько 50 концертів. Протягом двох років виїжджаємо з концертами за кордон і вже звикли до 20-30 концертів на місяць. Ми хлопці працьовиті. (Усміхається.) Наразі активно готуємо програму, куди увійдуть, зокрема, й нові пісні "Це любов" і "Янголом". Будуть нові костюми, нові образи. Гурт дещо трансформується — тепер у нас три солісти: Олег Псюк, я і Саша Таб.

Помітно, що реформується й формат пісень. Ви тепер вирішили зробити акцент на ліричних композиціях? 

З наших останніх пісень ви можете зрозуміти, що гурт дорослішає, ми вже серйозніші. Тексти стають глибшими, в музиці стало менше етніки, натомість більше вокалу. Гадаю, від цього ми тільки виграємо, у нас додасться аудиторія. Тому, сподіваємося, що людям сподобається наш експеримент й новий стиль. 

Хто зараз пише музику для гурту Kalush Orchestra?

Соліст гурту — Олег Псюк, наш продюсер — Іван Клименко. А над музикою переважно працюють продюсер Стас Чорний або Антон Чілібі. І я або Саша Таб. 

Ти плануєш випустити сольний трек. У якому стилі він буде і чи є в тебе думки розпочати сольну кар'єру?

Сподіваюся, трек вийде найближчим часом. Зі стилем я ще не визначився. Пишу поки демки у різних стилях. Там буде трохи фольку, музику створять цікаві інструменти… Хочеться, щоб люди розрізняли інструменти, чули саме українські — дудку, трембіту чи сопілку. Оскільки, здебільшого, публіка знає лише про сопілку. Навіть на тилинку, що звучить у пісні Stefania, теж часто говорять, що це сопілка. Доводиться постійно виправляти, що це тилинка. 

Про сольну кар'єру мені ще рано думати, бо навіть перший трек ще не вийшов, я не знаю, яким буде фідбек аудиторії.

Я мрію, щоб гурт Kalush Orchestra отримав "Ґреммі"

Нам відомо, що ти наразі у стосунках. Чи не ревнує тебе твоя дівчина до прихильниць?

У стосунках ми вже більш ніж рік. Вона знала на що йде. Каже, що не ревнує.

Тебе називають сопілкарем. А якими музичними інструментами ти ще добре володієш?

У мене навіть у дипломі написано, що я сопілкар. Закінчив Волинський коледж культури і мистецтв за класом "народні інструменти". А згодом і Київський університет культури та мистецтв за класом "фольклор". Саме там усього за п'ять років я навчився співати (до того взагалі не співав), паралельно займався на сопілці в Олеся Журавчака, а також вивчав різні народні інструменти. Тому мені так хочеться випустити пісню, де я і граю, і співаю. 

Скількома музичними інструментами володію — навіть ніколи не рахував! Мелодика, волинка, сопілка… Протягом п'яти років вчився грати на баяні, у Луцьку опанував фортепіано. Деякий час пробував на бандурі грати, але її важко носити, як і баян, тому я вибрав сопілку. У мене взагалі вся родина музична. Мама — вчителька бандури у музичній школі, а у бабусі був фольклорний ансамбль, тож від самого дитинства я ходив у музичну школу. Ще змалку мені хотілося опанувати якийсь новий інструмент, відшукати нові тембри, звучання. 

Твій молодший брат Назар зараз служить у війську. Як часто бачитесь? 

Востаннє ми бачилися напередодні Нового року, коли Назар приїздив додому на декілька днів. Цю зустріч для нас влаштувала мама. Він не знав, що я приїду, це був сюрприз для нас обох.

До речі, минулого місяця у мене був день народження. Я влаштував збір і зміг зібрати на банку 26 тис. грн, думав, куди саме краще віддати ці кошти. Якраз тоді подзвонив брат із проханням зібрати на генератор через якийсь фонд. Тож я віддав ці кошти йому, і його бригада придбала собі необхідний генератор. Така добра справа у день народження... 

"Оскар" в України вже є, тепер черга за "Ґреммі". В одному зі своїх інтерв'ю ти розповідав, що мрієш про цю нагороду. 

Звісно, я хочу "Ґреммі", але ж це я говорив про гурт. (Усміхається.) Якщо ми йдемо вперед, то будемо старатися створити саме таку пісню, що знайде відгук в аудиторії та суддів премії. Все залежить від того, чи побачимо ми в цій пісні потенціал для перемоги. 

Яку музику ти слухаєш? Ким із молодих виконавців захоплюєшся?

З українських новинок я для себе на цьогорічному нацвідборі на Євробачення відкрив гурт YAGÓDY. Поки що ніяк не потраплю на їхній концерт. А ще слухаю Ot Vinta!, The Doox, гурт "Карна", "Курбаси".  

Серед закордонних виконавців надихаюсь творчістю Stromae, румунського хіп-хоп-гурту Subcarpați й піснями гурту Oratnitza.

Деякі критики кажуть, що нині на нашому музичному ринку забагато фольку...

Був такий період, коли фольклору ніхто ніде не чув. Наприклад, GO-A існують понад 10 років, і хто про них чув, поки вони не пішли на Євробачення? Ми всі пригадуємо часи, коли фольклору взагалі не було в трендах — лише одна попса! Там постійно Потап і Настя були, ну, ви розумієте... Зараз стало більше українського. Слухаймо українське, робімо українське!

Колись я думав, що не залишуся жити в Києві

Ти з маленького села Пісочне, що на Волині. Чи спілкуєшся сьогодні із земляками?

Так, звісно, маю друзів і в Києві, і вдома, в рідному селі. 11 березня я повернувся з Пісочного, де був два тижні. Зараз повністю переїхав до Києва, орендував житло. До початку повномасштабної війни я постійно жив у Києві, вперше переїхав сюди ще у 2012-му. 

Що для тебе Київ?

Мені дуже подобається це місто. Воно красиве, тут дуже багато можливостей, тому я сюди й приїхав. Спочатку мені було трохи забагато цього столичного кіпішу. Навіть хотів універ кидати, бо було складно. Тоді мені більше подобалося в Луцьку жити, бо там звичніше. Але потім, все стало на свої місця. А особливо після того, як я побував у інших містах, а потім і в Нью-Йорку. Пам'ятаю свої емоції: "Це що, Таймс-Сквер?! Та не може бути!" 

Якби твій друг (подруга) вперше завітали до Києва, куди б ти їх повів? 

Пройтися від "Арсенальної" до монумента "Батьківщина-Мати" — там напрочуд гарні краєвиди. Якраз нещодавно мої друзі приїжджали до Києва, і ми саме так і зробили, а потім поїхали на Хрещатик. З Хрещатика прогулялися до Арки, потім Пішохідним мостом, звідти у парк і спустилися на Контрактову площу через Андріївський узвіз.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter