Гурт Ziferblat: "Ми не любимо бути другими"

Фото: Ростислав Ріпка

Попри те, що на Євробаченні цього року Україну представляли Jerry Heil & alyona alyona, справжнім відкриттям Національного відбору на Євробачення став київський гурт Ziferblat. Професійне журі віддало хлопцям перше місце, а за підсумком голосів журі й глядачів — вони стали другими. Проте народну любов здобули й вже дали декілька сольних концертів у столиці. "ТиКиїв" зустрівся з учасниками гурту, щоб познайомитися з ними краще!

Хлопці, мало хто знає, що ваша кар'єра почалася з реклами пельменів. Ви вже тоді зрозуміли, що шоубізнес — це ваше?

Валя: Нас там було троє, але без Фєді. (Усміхається.) Насправді я просто зіграв першого і третього брата в цій рекламі, це монтаж:) Хоч нас тоді постійно питали: "У вас що, правда, є третій брат-близнюк?"

Ми тоді не думали про "шоубізнес". Ми просто любимо музику і робимо її так, як нам подобається.

Якщо серйозно, з якого віку ви вирішили прямувати на велику сцену, якими були ваші амбіції? 

Валя: Про музичну кар'єру я почав замислюватись десь із 15 років, але це були просто мрії грати в гурті. Популярність — річ дуже відносна. Я не вважаю, що ми й зараз сильно популярні. Все відбувається природно. Зрозуміло, що ми амбітні люди, але й викручувати себе, робити щось, що нам не притаманно, тільки для того, щоб отримати ще більшу славу, не будемо.

Фєдя: З раннього дитинства я займався музикою і просто вірив у те, що це стане справою мого життя. Але чітке усвідомлення того, що я хочу грати на великій сцені, прийшло десь у 13 років, і потроху я почав втілювати це в реальність.

Творчість у нас завжди на першому місці, а популярність — штука дуже відносна: сьогодні вона є, завтра — ні.

Даня: Не думав тоді ні про що. Але увага людей подобалась.

Музичне дитинство

Хто ви за спеціальностями? Чи наполягали ваші батьки на здобутті "серйозної" освіти?

Валя: "Наполягали" — це не зовсім те слово, яке я б використовував щодо своїх батьків. Так, тато хотів, щоб я займався правом, я вступив до Інституту міжнародних відносин. Але здебільшого це були муки. Не дуже хочеться згадувати цей період.

Фєдя: Батьки вірили в мій вибір і підтримували його. Вища освіта в мене музична, і ніхто не пропонував мені вступати на спеціальність за іншим профілем.

Даня: Ніхто ні на чому не наполягав. Сказали здобути вищу освіту (читай — не байдикувати). Сказано — зроблено. І забули про це. Але я радий, що закінчив історичний факультет університету ім. Шевченка: атмосфера там була прекрасна.

Батьки якось вплинули на ваше захоплення музикою?

Фєдя: Мої батьки — художники, з раннього дитинства я крутився в колі творчих людей і поглинав, як губка, всю цю атмосферу.

Перше знайомство з барабанами в мене відбулося в 5 років у батька в майстерні — це і стало спусковим гачком мого захоплення музикою. За формування смаку я дуже вдячний мамі з татом.

Валя: Так. Мама з дитинства слухала вдома різну альтернативну музику. Її другий чоловік теж непогано в музиці розбирався. Моя бабуся навіть трошки викладала сольфеджіо. Тому так, якийсь вплив вони мали, але не настільки вагомий, наскільки може здатись.

Даня: Батьки мали величезний вплив. Особливо бабуся, бо з нею я багато годин міг обговорювати класичну музику: вона все знала й могла мене зрозуміти. Це найважливіше. Бабуся б пишалася нами!

А зараз батьки вами пишаються?

Валя: Я не знаю. Ми не так часто спілкуємось із батьками, і це не та тема, яка мене цікавить у розмові з ними. Мені не дуже було потрібне схвалення батьків, коли в нас нічого не виходило, не дуже потрібне й зараз. Але вони допомагали. На певному етапі фінансово — це важливо. Я дуже люблю і ціную своїх батьків. Вважаю, вони були добрими до нас, попри все. Життя складне, їм було важко, нам було важко. Я радий, що вони живі й здорові — цього достатньо.

Даня: Сподіваюся, що так. Отримувати похвалу від найближчих людей — завжди окрема приємність. Здається, в якийсь момент ми точно змогли переконати тата й маму ставитись до нас серйозно як до музичного явища.

Фєдя: Завжди підтримували й пишалися, зараз теж. Починаючи з перших концертів у 6 років, де я грав на флейті, закінчуючи великими концертами зараз.

А чим ви заробляли, доки не стали заробляти музикою?

Фєдя: Якраз нічим, окрім музики, я не заробляв. З 18 років почав сесійно писати барабани в студії для різних артистів, грати на концертах, потім додалося викладання.

Валя: Та ми й зараз працюємо, окрім Дані. Я працюю в продажах, Фєдя викладає гру на барабанах.

Даня: Я перестав працювати в наймі з травня — до того 8 років гарував в офісах. Не знаю, чи це вчасне рішення. Але треба було піти. Робота дисциплінувала, але впливала на мене деструктивно.

Ранок після Нацвідбору

Відкриттям для широкого загалу ви стали після цьогорічного відбору на Євробачення. Але ж ви намагалися пробитися на Нацвідбір і торік, і потрапили лише в лонгліст. Одразу тоді вирішили, що спробуєте ще?

Валя: Участь торік — це імпровізація, трошки зроблена самими представниками Нацвідбору. Повномасштабне вторгнення тільки почалося, важко було зібрати до купи багато пісень для конкурсу. Тож пропонували всім "молодим", як мені здається. Наша пісня була геть "повз касу". Наступного року ми вже зробили композицію під конкурс.

А після успіху цього року спробуєте ще, щоб перемогти?

Валя: Хочеться не пробувати, а зробити це. Але не будемо наперед загадувати. Потрібна пісня. Ми не фабрика, на жаль. Чи на щастя.

Вас часто питають, чи не розчаровані ви тим, що не перемогли в Нацвідборі. А чи очікували ви взагалі на такий успіх?

Валя: Ніхто в гурті по життю не любить займати друге місце. (Усміхається.) Але ми програли. Програли з сильним відривом. Тож нам залишається це прийняти, — не бачу проблеми. Чи очікували ми на такий успіх? Складне питання. У нас був план, що ми робитимемо. І ми більш-менш йшли за ним. Чи задоволені ми в цілому результатом? Гадаю, що так.

Ранок після Нацвідбору став для вас тим ранком, коли, як то кажуть, "ви прокинулися відомими"? 

Валя: Наступного ранку я почистив зуби, помився й пішов випити какао в кав'ярні біля дому. Можливо, прозвучить дивно: ввечері того ж дня, коли оголошували результати, я вже сидів на Оболоні в кафе, де всі навколо обговорювали Нацвідбір. Було смішно: "Я тут, ось, подивіться, сиджу поряд із вами. Ви ще півтори години тому дивились на мене по телевізору, а зараз не помічаєте впритул". Але після Нацвідбору в нас з'явився фан-клуб. Я вважаю фанатів частково нашою сім'єю. Дуже радий, що вони є! 

Фєдя: В мене стало більше підписників в Instagram. Напевно, це все. (Усміхається.)

Трошки Beatles?

Як ви реагуєте на те, коли вас порівнюють із The Beatles? Чи можна казати про музичний вплив Beatles на вас?

Валя: "Трошки Beatles" є в більшості сучасної музики незалежно від стилю. Але стилістично, у звучанні, у подачі ми й близько на них не схожі ні в чому — це об'єктивно. Так само як і на Queen. Якщо говорити про вплив, то The Beatles — один із найважливіших гуртів для мене, як і сольний проєкт Маккартні. Але насправді найбільший вплив у ранні роки на нашу групу мала музика The Doors. Тому розмови про The Beatles смішні. (Усміхається.)

Фєдя: Beatles на мене вплинули найбільше, але, чим ми схожі — не второпаю…

Даня: Один із найвеличніших гуртів в історії. Але ми тут ні до чого. Абсурд, як не глянь.

На якій музиці ви зростали?

Валя: На різній: рок-музика, академічна, вітчизняна. Багато різної. Я досі відкриваю для себе багато музики. І нікуди не поспішаю. (Усміхається.)

Фєдя: На класичній, джазовій, альтернативній, металі — багато всього слухав і слухаю.

Вам не пропонували робити простішу музику?

Валя: А хто мав пропонувати? Ми ж самі по собі, без продюсерів. У нас є різні пісні: є складніші, є простіші. Place I Call Home, напевно, наша найпростіша пісня. Хоча це дискусійно.

Фєдя: Не вважаю, що наша музика потребує спрощення. Складність — доволі відносне поняття, "складно заради складно" ми ніколи не робили й не будемо. Якщо захочеться зробити простіше, і нам це сподобається — так і буде.

До речі, розкажіть, як до гурту потрапив Федір?

Фєдя: Влітку 2019-го хлопці шукали ударника, щоб зіграти на "Х-факторі" пісню "Вночі" — тоді вони вже записували її у нашого саундпродюсера Кноба  (Сергія Любінського), і він запропонував мою кандидатуру. Нам сподобалось разом грати, так ми й подружились.

Даня: 2019 рік. Те, що ми зустріли його — найважливіша подія в житті гурту, напевно.

Хто розробляє ваші костюми, образи?

Даня: Цим займається наша артдиректорка Тетяна Ямщикова. Вона працює з нами дуже-дуже давно і добре нас знає. Її підхід зовсім не схожий на фабрично-конвеєрну роботу більшості наших вітчизняних стилістів чи артдизайнерів. Замінити її просто неможливо! Вона займається візуальним стилем, фотосесіями, обкладинками робіт, консультує під час будь-яких знімань.

Хто в гурті директор

Чи помічали ви в себе ознаки зіркової хвороби?

Валя: Я не зовсім розумію, що таке зіркова хвороба. Прояв зверхності до інших? Ні, такого немає.

Фєдя: Не помічав за собою таких симптомів, сподіваюся, ніколи й не відчую. (Усміхається.)

Розкажіть: хто з вас головний? Хто в гурті "директор"?

Валя: Не думаю, що трьом київським хлопцям потрібен директор. У нас є менеджмент — команда Geisha ninja samurai, яка з нами працює вже другий рік. Є правила роботи й обов'язки. Але немає головних і другорядних.

Фєдя: Жартома ми з Данею "директором" називаємо Валю, бо він часто менеджерить наші внутрішні музичні процеси й таймінг — принаймні старається.

Як ви визначились з тим, що співає Даниїл, а Валентин грає на гітарі? Ви ж обоє віолончелісти!

Валя: Так, за освітою ми віолончелісти. Але це було так давно, що, напевно, вже й неправда. Ми не визначалися: просто так сталось — природно.

Даниїле, ти займаєшся вокалом чи самородок?

Даня: Якийсь час факультативно брав уроки в музичній школі — беззмістовне витрачання часу. У дорослому віці брав уроки в неймовірно чуттєвої й талановитої Олі Чернишової, вокалістки гурту |0|.

Валентине, а ти пробував співати?

Валя: Я співаю — десь на бек-вокалі. У турі пісню "До побачення, мій яр", яку я написав для альбому "Перетворення", зараз сам і виконую.

Валентине і Даниїле, ви — брати-близнюки, але в кожного, зрозуміло, своє життя, якщо не враховувати спільну кар'єру. Чи є у вас потреба спілкуватися поза роботою, чи втомлюєтесь один від одного і волієте відпочити?

Валя: Дуже втомлюємось. Але так було завжди. Все одно ми спілкуємось поза роботою — у нас є спільні інтереси, тому без цього ніяк.

Даня: Є потреба в спілкуванні, але не дуже частому.

Ви зізнавалися, що попри те, що близнюки, за характерами ви геть різні. Можете розказати, в чому саме?

Даня: У всьому. Геть у всьому! Куди не глянь, що не почуй. І це нестерпно.

Кішка-переселенка

Зазвичай ви не розповідаєте про особисте життя, але скажіть хоч: чи легко ви закохуєтесь?

Валя: Це дуже складне питання, бо я за 27 років не зрозумів, як саме відрізнити "кохання" від будь-яких інших емоцій... Дуже шкода. Тому так: я часто плутаю такі речі й можу занадто емоційно реагувати на якісь знайомства. Вважаю, що деякі люди, з якими у мене це відбувалось, на це просто геть не заслуговували.

Музику в стані закоханості творити легше чи складніше?

Валя: Музику можна створювати в різних станах. Погано, коли ти нічого не відчуваєш.

Даня: Має бути легше. Коли тобі легко, то й робиться все з легкістю.

Валентине, а чи це правда, що ти вже був одружений і маєш дітей?

Валя: Так, був. Маю доньку і сина — Луну й Роланда.

Ви допомагаєте притулкам для тварин. А чи маєте домашніх тварин самі?

Валя: Так, я маю кішку Сіму. Забрав її з Patron Center — притулку для тварин. Кішка родом з Курахове, тож вона "вимушено переміщена особа".

Даня: Ми не маємо стабільних цілеспрямованих програм по допомозі тваринам, зараз у всіх інші пріоритети по донатах. Але, коли з'являється можливість, робимо все, щоб допомогти.

Чого зараз кожному з вас не вистачає для повного щастя, окрім, ясна річ, нашої перемоги?

Даня: Не вистачає позитивних емоцій, інколи не вистачає концертів. Але це все якось буде.

Чим плануєте порадувати фанатів найближчим часом?

Валя: Ми зараз працюємо над альбомом — плануємо витратити на це залишок літа. Також, можливо, нарешті зробимо щось спільне з іншими артистами.

Окрім нового музичного матеріалу, ми займаємось підготовкою фінальної частини нашого першого всеукраїнського туру. Дуже чекаємо на зустріч із глядачами в Чернігові, Черкасах, Вінниці, Кропивницькому, Броварях, Кам'янському, Тернополі та Хмельницькому вже восени.

А днями анонсуємо ще один літній виступ у Києві. Слідкуйте та обов'язково приходьте! 

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter