Київ, який допомагає: хто рятує тварин разом із Gostomel Shelter
Фото: Gostomel Shelter
Керівниця приватного притулку в Гостомелі Gostomel Shelter, а також засновниця й співорганізаторка першого в Україні фестивалю адопції тварин AdoptMe Days Марія Вронська розповіла про свій шлях у волонтерстві для тварин.
Як почався ваш шлях у благодійності?
Я виросла серед тварин — замість дитячих майданчиків бігала з ними, як Мауглі. Спершу планувала кар'єру в міжнародній компанії, але постійно поверталася до теми зоозахисту. Побачила, наскільки в Україні бракує культури взаємовідносин між волонтерами та притулками. Тоді й вирішила: це треба змінювати. Спочатку волонтерила, а згодом зрозуміла: якщо не я, то хто? Так у моєму житті з'явився притулок Gostomel Shelter, який сьогодні працює 24/7.
Чи пам'ятаєте свою першу врятовану тварину?
У дитинстві ми з мамою постійно всіх рятували, і вона робить це й досі. Я з малих років мала практику догляду за цуценятами й кошенятами, знала, як їх лікувати. Мене виховували в повазі до тварин і вчили з ними комунікувати. Дуже люблю книжку Джеральда Даррелла "Моя сім'я та інші звірі". У ній фактично описане моє дитинство. Тоді ж я вперше побачила і смерть тварин, і велику радість, коли вони одужували.
Що найважче та найлегше в утриманні притулку?
Найважче — це людська байдужість і жорстокість. А ще постійні фінансові труднощі. Легше від того, що кожен день має сенс: навіть коли складно і ти виснажена, знаєш, що цього дня комусь стало тепліше, безпечніше, хтось знайшов дім.
Якщо коротко: чому варто допомагати? Що це змінює: у світі та в самій людині?
Допомога — це вибір, а не жалість. Коли ми беремо відповідальність, змінюється світ навколо. І змінюємося ми самі: стаємо сильнішими, добрішими, глибшими. Це трансформація через дію, через добро.
Волонтерка 1
Як ви потрапили до Gostomel Shelter? Що вас привело?
У листопаді 2022-го я вирішила взяти собаку. Єдиний вільний день був неділя, і тільки Gostomel погодився прийняти мене тоді. З цього візиту все й почалося.
Чому ви продовжуєте допомагати? Що дає волонтерство саме вам?
Мене вразило, як у притулку ставляться до тварин, особливо адміністратор Максим. Він дбав про них як про власну родину. Після того як я взяла собаку, приєдналася до волонтерів у Telegram, а згодом почала їздити самостійно й допомагати з прибиранням. Спілкування з тваринами мене заспокоює і дає відчуття, що я потрібна тим, кого колись зрадили.
Як би ви описали притулок для тих, хто ніколи тут не був — у трьох словах?
Це притулок, в якому неможливо не закохатися у тваринок. Неможливо пройти осторонь, щоб не почати допомагати. Тут люди вкладають своє життя не тільки в порятунок тварин, а й у те, щоб тварини відчували себе потрібними й улюбленими членами великої родини.
Волонтерка 2
Як ви потрапили до Gostomel Shelter? Що вас привело?
Я студентка факультету психології КНУ. У соцдепартаменті факультету відкрився напрям "Тварини", і мене обрали його координаторкою. Я була підписана на Gostomel Shelter і запропонувала співпрацю: ми почали їздити зі студентами-волонтерами допомагати в притулку. Згодом Максим запросив мене долучитися до Фестивалю адопції. Я привела кількох людей із собою, і так ми стали постійно брати участь в Adopt Me Days. З часом поїздок у притулок стало менше, але на фестивалях я досі допомагаю як координаторка й волонтерка.
Чому ви продовжуєте допомагати? Що дає волонтерство саме вам?
Ми допомагаємо тим, хто не може попросити про допомогу, але найбільше її потребує. Тваринам — знайти родину, а людям — вірного друга. За ці два роки ми стали частиною десятків щасливих історій, і кожна з них доводить: любов змінює життя.
Для мене важливо бути поруч із тими, хто не може сказати, що їм болить чи чого вони бояться. Але вони заслуговують на турботу й дім. Навіть одна добра дія може змінити долю, і я хочу бути тією дією.
Фестивалі адопції від Gostomel Shelter дали нам можливість допомагати не лише фізично, а й організаційно: створювати простір для тварин, спілкуватися з гостями, супроводжувати процес передачі в сім'ю. Це шанс змінити життя. Для когось це — день роботи волонтера, а для котика чи песика — ціле нове життя. А якщо в мене є можливість залучати до цього інших, тоді я точно на своєму місці. Бо психфак це, в першу чергу, про людей. Про волонтерів, які рятують, піклуються та допомагають подарувати щасливе життя тим, хто про це мріє понад усе.
Як би ви описали притулок для тих, хто ніколи тут не був — у трьох словах?
Відповідальність. Добро. Люди.
Волонтер 3
Як ви потрапили до Gostomel Shelter? Що вас привело?
Тут склалося декілька факторів. По-перше, я давно займаюся зооволонтерством і допомагав багатьом притулкам та організаціям, у тому числі й Gostomel Shelter. Завдяки Марії та її великій роботі в медіа й у соцмережах я знав про притулок ще до першого візиту. Тому коли з'явилася нагода, приїхав і залишився.
Чому ви продовжуєте допомагати? Що дає волонтерство саме вам?
Віру в майбутнє. Дідусь з дитинства вчив поважати кожне життя — від людини до маленької комахи. Тварини для мене — як діти: беззахисні й ті, хто найбільше потребує допомоги. А їхня вдячність у погляді — цього достатньо, щоб продовжувати.
Як би ви описали притулок для тих, хто ніколи тут не був — у трьох словах?
Сучасний, надійний, турботливий.
