Театральний Київ Наталки Денисенко: гід від акторки п'ятьма сценами

Фото надані Наталкою Денисенко

Наталка Денисенко — акторка, яку український глядач знає за ролями в театрі, кіно та на телебаченні. У її творчому надбанні були й великі сцени, і незалежні простори, і виступи за кордоном. Але, попри розмаїття сценічного досвіду, Наталка визнає: справжній театр — той, до якого хочеться повертатись не як акторці, а як людині.

Ми зібрали п'ять театрів Києва, що викликають найбільше емоцій в акторки. Цікаво, що з усіма ними Наталку пов'язує не професійний, а глядацький досвід. Вона не виходила на ці сцени як акторка, адже працює здебільшого в антрепризних проєктах — на кшталт тих, що грають у МЦКМ чи Будинку офіцерів. 

Тому цей гід — не про залаштунки, а про особисту любов до театру й про ті місця, які залишаються з тобою надовго. Це своєрідна карта, де кожна адреса пов'язана зі спогадами, особистісним зростанням чи особливими подіями. 

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка

Один із головних храмів української сцени. Тут навіть сходи та куліси дихають традицією. Його архітектура, як сама українська театральна традиція: велична, трохи стримана та глибока.

Для глядача театр Франка — це місце повного занурення. Ідеальне, якщо хочеться побачити українську драму у своїй класичній, але глибоко актуальній формі.

Київський національний академічний Молодий театр

Театр, що шукає, пробує і не боїться. Це сцена, де дозволено більше, ніж заведено. Він живе сучасними нервами, ловить тенденції, створює нові форми театрального мистецтва. 

Молодий театр —  це простір для глядача, який хоче бути співучасником, а не пасивним спостерігачем. Вистави часто виходять за межі класичної сцени, як у прямому, так і в метафоричному сенсі.

Молодий театр — моя любов ще з університетських років. Тоді він вважався наймоднішим і найсміливішим у Києві — ми буквально бігали на його вистави. Зараз це вже не зовсім "молодий" театр, а досвідчена сцена, що не втрачає жаги до експериментів. Вони постійно беруться за свіжі тексти, купують права на цікаві вистави, шукають нові форми. Якщо ще не були — обов'язково сходіть, — ділиться Наталка.

Театр на Подолі

Театр на Подолі — архітектурна несподіванка в самому центрі старого міста. Тут поєднується візуальна сміливість і режисерська чуттєвість. Одна з найсучасніших театральних будівель України — архітектурна суперечка, яка давно стала мистецькою точкою тяжіння.

У репертуарі театру: світова драматургія, авторські постановки, співпраці з європейськими режисерами. Атмосфера — камерна та глибока.

Дикий театр

Це гнучка платформа, яка говорить про найболісніше, не шукаючи компромісів. Глядач тут не може залишитися байдужим і це прекрасно. Вони не грають за правилами, адже самі їх створюють. 

Дикий театр — це про сміливість: і для глядача, і для актора. Соціальні драми, феміністичні тексти, вистави на межі театру й перформансу — їхні роботи завжди залишають посмак.

Як розповідає Наталка, цей театр нагадує їй студентські роки, коли всі ходили на провокаційні постановки Жолдака — з алегоріями, радикальними образами, іноді навіть епатажем. Дикий театр працює в подібній естетиці — це мистецтво, яке шокує, змушує реагувати й виходить за межі звичного театрального формату.

Київський академічний театр юного глядача на Липках

Театр, що формує перше уявлення про сцену, часто ще в дитинстві. Але залишається актуальним і в дорослому віці. Ідеальне місце для родинного походу в театр або для тих, хто хоче побачити добру постановку без зайвої претензійності.

Наталка зізнається, що особисто не була в цьому театрі, але добре знає його з розповідей друзів.

Я жила в гуртожитку разом з акторами цього театру. Моя подруга, яка згодом стала моєю кумою, теж колись грала в Театрі юного глядача. Там працювали справді класні актори. Я добре розумію, чому цей театр такий важливий для міста: сюди ведуть дітей, і для багатьох це — перше знайомство з театром. Свого Андрійка я поки що туди не водила, але, думаю, час уже наближається, — згадує Наталка.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter