Brave! Factory 2025: музика, кіно, дебюти й прем’єри
Фото: Олексій Гоц
Довгоочікуваний фестиваль рейв-культури Brave! Factory 2025 нарешті повернувся: 23 і 24 серпня він, як і торік, відбувся на території кіностудії ім. О. Довженка. Два дні, шість сцен і 55 артистів — "ТиКиїв" не міг це пропустити! Ми відвідали Brave! Factory 2025 і розповідаємо про все, що побачили, почули й відчули.
Цьогоріч темою фестивалю було кіно, тому організатори вирішили максимально відтворити на Brave! Factory 2025 атмосферу музичного кінофестивалю.
Шість сцен, на кожній з яких панував індивідуальний настрій, розташували між павільйонами, ангарами й відкритими майданчиками кіностудії.
Angar
Справжнім серцем Brave! Factory цьогоріч став Angar — простір 100x36 м зі стелею заввишки 16 м. Світлові LED-екрани, сталеві конструкції й тризуб, складений зі світлових панелей, — концепція сцени була присвячена Збройним cилам України.
Тут над публікою зависали сталеві балки, схожі на хребет, що тримає все навантаження. Це було нагадуванням: лише завдяки армії в українців є можливість продовжувати працювати, відпочивати та організовувати фестивалі, що відкривають для людей нову українську культуру.
Що ж до лайнапу, то артисти на Brave! як завжди були на будь-який смак: від француза Arnaud Rebotini та англійців Paranoid London до українських The Maneken і Alex Savage.
У перший день танцмайданчик розхитували Serge Jazzmate, Paranoid London та Oles & Roman K.
Перший вечір в Angar своїм джазово-хаусовим грувом відкрив добре знайомий київській публіці Serge Jazzmate.
Після нього в гру вступив британський дует Paranoid London, що понад 20 років тримає дух acid house завдяки аналоговим машинам, вінілу й "сирому" звуку.
Завершили перший день фестивалю в Angar Oles & Roman K — ветерани київської сцени та резиденти Closer, досвідчене дуетне b2b, в яких мінімал-хаус і техно завжди звучать ритмічно і драйвово.
На другий день Angar також збирав повний танцмайданчик. Спочатку тут лунав глибокий, виважений мінімал від Binh — улюбленця берлінської сцени, майстра довгих вінілових сетів, виступ якого став гіпнотичним зануренням у техно.
Після цього лайв влаштував французький гуру аналогових синтезаторів Arnaud Rebotini, якого вважають легендою французької сцени — він автор музики до фільму 120 BPM, учасник гурту Black Strobe, його треки звучали у фільмах Гая Річі та навіть у GTA V.
У його київському сеті техно, електро й кінематографічні саундтреки створили єдиний потік, виринати з якого довго не хотілося!
Garden
Простір Garden цього року став відкритим амфітеатром з багаторівневою сценою.
Це була, мабуть, найбільш затишна локація фестивалю: тут завжди знаходилося місце і для тих, хто хотів танцювати, і для тих, хто прагнув перепочити на сходинках чи траві.
Garden відчувався як маленький фестиваль усередині великого — з власним темпом, теплом і різноплановою програмою.
Найвизначнішою подією першого дня тут був виступ The Maneken: ексклюзивно для Brave! Factory Євген Філатов презентував новий альбом NOVA ERA і зібрав на сцені тринадцять музикантів.
Такий масштабний лайв перетворив амфітеатр на концертний зал просто неба.
Закривати фестиваль у Garden запросили іспанця Eduardo De La Calle.
Його сет на Brave! Factory відчувався як глибоке духовне техно, мінімалістичне й водночас наповнене.
Auditorium
Auditorium став найтемнішою і найінтровертнішою локацією Brave! Factory. Це був закритий простір із сидячими місцями, де можна було буквально зануритися в темряву й віддатися перформансам та театралізованим постановкам.
У суботу Katarina Gryvul презентувала тут аудіовізуальний перформанс SPOMYN, в якому експериментальна електроніка була поєднана з академічним напрямом.
Далі сцену перетворив на лабораторію руху балет "ЕскапістіКо" Іллі Мірошніченка та Insha Dance Company: танцівники взаємодіяли з металевою напівсферою, під'єднаною до модульного синтезатора, і ніби буквально генерували музику своїми рухами.
У неділю в Auditorium відбулася прем'єра аудіовізуального перформансу Nemesis від Poly Chain і Софії Булгакової — в ньому поєдналися електронний саунд та візуальне мистецтво — фільм, що досліджував теми руйнації та відродження.
А закривала фестиваль на цій сцені театральна постановка "Танці на краю світу" від Надії Голубцової й Марусі Іонової (Mariia & Magdalyna) з музикою від Parking Spot — у цьому перформансі митці висловлювались через танець, електроніку й поезію.
DEPO
Ще одна відкрита сцена Brave! Factory 2025, DEPO, була розташована в колишньому басейні, який перетворили на танцмайданчик. Тут відчувалась особлива "вулична" енергія: бетонні стіни й нічне небо створювали атмосферу напівзруйнованого, але живого простору, де музика лунає відвертіше й грубіше, ніж у павільйонах.
Саме тут розкрилися артисти, які працюють із темою занурення й трансформації. Серед тих, хто створював настрій на цій локації, була Michelle, що належить до нового покоління уругвайських артистів. Її сет — це концентрована енергія андеграунду, яку можна було відчути майже фізично. Литовсько-український діджей і продюсер Trippsy з'явився у вечірній програмі із сетом на стику трансу й техно.
Закривати фестиваль у цьому просторі довірили італійцю Marco Shuttle, чий сет з абстрактними звуковими структурами й тягучими переходами був схожий на подорож у гіпнотичне, психоделічне техно.
Black Box
Black Box став найменшою локацією Brave! Factory, розташованою поруч з Angar. Тут найбільше відчувалася справжня клубна камерність: її створювали низька стеля, задушлива атмосфера й відчуття, ніби ти опинився не на масштабному фестивалі, а в секретному підпільному клубі. Тут танцмайданчик завжди був щільно забитим, а музика звучала безкомпромісно.
Але саме в Black Box відбувся один із найочікуваніших моментів фестивалю: київський дебют австралійця DJ Plead — його поєднання східних ритмів і клубної електроніки звучало свіжо й розширювало жанрові межі Brave! Factory. Потужно прозвучав і резидент Closer Alex Savage, чий сет підтвердив статус артиста як одного з найхаризматичніших у Києві: жорсткий грув і несподівані повороти треків тримали публіку в постійному напруженні.
На цій сцені фестиваль завершився сетом DJ Mell G (DE) з Гамбурга — суміш electro, breakbeat і ghetto-tech перетворила Black Box на справжню рейв-лабораторію.
Неочікуваним поворотом став виступ київського артиста Князя Володимира. У Black Box він презентував свій новий альбом "Укр. мова" — реп, сповнений гумору, соціальних відсилань і волонтерського контексту. Це було щось, що дуже відрізнялося від звичної електронної лінії фестивалю.
Pavillion 4
Pavillion 4 на Brave! Factory 2025 мав камернішу й водночас насичену атмосферу: тут великий акцент зробили на живих виступах — на цій сцені було багато лайвів, експериментів і несподіванок.
У суботу в Pavillion 4 відбулася одна з найочікуваніших подій фестивалю — повернення французького тріо dOP. Вони вкотре довели, що їхня формула хауса з живим вокалом та інструментами працює безвідмовно: їхній сет став справжнім шоу, наближеним до театру. Фінальним акордом першого дня в Pavillion 4 став виступ київського дуету Hungry Boys. Вони зробили сильний мікс постпанку, EBM та dark disco, створивши свій саунд — водночас меланхолійний і динамічний, темний, але танцювальний.
У другий день сюрпризом у Pavillion 4 стала поява ще одного реп-виконавця — Міші Правильного, який додав павільйону контрасту й нагадав, що Brave! Factory любить ламати очікування — навіть у таких камерних просторах.
Розмаїта електроніка
Brave! Factory 2025 показав, наскільки різноманітною може бути електронна сцена — від acid house і гіпнотичного техно до дарк-диско, IDM та навіть реп-вставок. Жанрова палітра фестивалю була справді широкою, і саме в цьому була його сила: на будь-якій сцені можна було знайти щось нове.
Водночас майже на всіх сценах фестивалю були представлені різні стилі, й артисти не завжди створювали єдину лінію. Винятком стала сцена Auditorium, яка мала чітко окреслену специфіку і пропонувала власний світ із театром, перформансами та аудіовізуальними експериментами.
У результаті Brave! Factory 2025 постає фестивалем-панорамою: він не замикається у вузьких жанрах, а пропонує широку картину музики. Можливо, саме ці строкатість і непередбачуваність роблять його унікальним.
Арт і перформанси
Попри заявлену концепцію "музичного кінофестивалю", саме артінсталяції мали стати тим, що підкреслює візуальний вимір Brave! Factory 2025. Їх було декілька, і всі вони працювали з темами часу, пам'яті, системності та світла.
"Frame" Антона Мігунова
Найяскравішою з представлених на фестивалі мистецьких робіт стала інсталяція Frame, що перетворила павільйон на живий кіноекран. У тумані перед глядачами з'являлися цифри, лінії, графіки, абстрактні хвилі, які змінювали одна одну в ритмі, схожому на пульс. У темряві це видавалося уривками невидимого фільму, що відтворюється прямо тут і зараз. Frame була і фотозоною, і порталом у паралельний світ, де світло й звук зливалися в єдину історію.
"99 кадрів" Максима Побережського
Інсталяція відеохудожника Максима Побережського являла собою стіну з десятків екранів, на яких ритмічно змінювалися образи. Це нагадувало кінематографічний монтаж, де кожен екран — це кадр із фільму, а разом вони складали єдиний візуальний потік, що нагадував чи то архів, чи фільм, чи сон. Розташована в окремому просторі, ця інсталяція працювала гіпнотично. Водночас, попри технічну красу й ідею, залишилося відчуття недомовленості — хотілося більше пояснення чи інтеграції в загальну "кінотематику" фестивалю.
Інсталяція з труб
Цьогоріч організатори фестивалю переосмислили ідею торішньої навігації, яка допомагала орієнтуватися між сценами. Тепер труби зібралися в одну масштабну конструкцію, що нагадувала кольоровий тотем. Підсвічені вночі, вони видавалися світловою рікою, що тягнулася вгору. Це була і точка зустрічі, і візуальна метафора фестивалю: складна система, де все перепліталося й трималося разом. Автори визначали її як символ єдності, взаємозв'язків і спільного руху.
Загалом артінсталяцій на фестивалі хотілося б більше. А ті, що були, радше задавали атмосферні акценти, ніж складали єдиний сюжет. Заявлена тема кіно на фестивалі звучала фрагментарно, як натяк, а не як наскрізна історія.
Інфраструктура та організація
Перший день фестивалю розпочався не надто вдало: черга на вході через один пропускний пункт розтягнулася більш як на годину. Пізніше відкрили додатковий, і рух став швидшим, але "осад", як то кажуть, залишився.
Всередині ж усе працювало значно краще. Фудкорти розмістили у двох зонах, і, попри велику кількість людей, черги залишалися помірними: 10–15 хвилин за їжею і ще менше — за напоями.
Атмосферу фестивалю підсилювали різні інтерактиви від партнерів: зона з ударними інструментами, де кожен міг спробувати себе у ролі музиканта, AI-студія для створення стилізованих фото, зони, де можна було зробити справжнє тату, манікюр і навіть масаж. Був на фестивалі й маркет з одягом і аксесуарами.
Простір залишався продуманим: кожна велика сцена мала власний бар та санітарну зону. З'явилася і нова зручність — можливість здати речі в камеру схову. Трішки бракувало зон для усамітнення чи відпочинку в павільйонах, щоб мати змогу перевести дух, не виходячи на вулицю.
Brave! Factory 2025 зібрав велику й дуже різну аудиторію.
Серед гостей було чимало знайомих облич: ми зустріли бізнесмена Гаріка Корогодського, засновницю "Куражу" Альону Гудкову, музикантку Юлію Юріну, культурного менеджера Влада Болсуна, політика Сергія Лещенка, телеведучого Антона Птушкіна, актора Богдана Шелудяка, блогерку Stefy Shady та багатьох інших селебріті. Їхня присутність ще раз підкреслила: Brave! Factory — це не тільки про музику, а й про простір, де перетинаються різні середовища й спільноти.
Brave! Factory 2025 вкотре підтвердив статус одного з головних фестивалів електронної музики в Україні. А його організатори вже оголосили про підготовку Black! Factory Festival 2025, що відбудеться 1 та 2 листопада: саме сьогодні о 23:00 стартує передпродаж квитків на нього.
Не зволікай!
Текст: Анастасія Тітова
