Фестиваль "Вирій": сучасне етно, фантастичні створіння й електронна JAMALA
Фото: Ольга Закревська
Всі, хто відвідав 9–10 серпня перший етноелектронний фестиваль "Вирій" у перформанс-павільйоні КИТ на ВДНГ, визнають, що решті київських фестивалів доведеться якщо не посунутися, то принаймні замислитися: що тепер можна зробити, щоб переважити враження від "Вирію". Звісно, "ТиКиїв" не оминув цю подію: ми відвідали фестиваль і розповідаємо про його атмосферу, зіркових гостей і "фішки", що нас вразили.
Почнімо з того, що фестиваль "Вирій" поєднав сучасну музику, українську етніку та театральне мистецтво. Серед тисяч відвідувачів був, здається, весь столичний бомонд — ми, зокрема, помітили режисерку Тоню Ноябрьову, стендаперку Наталю Гаріпову, співачку Дашу Астаф'єву:
Співака Дмитра Кадная:
І навіть Веру Брєжневу:
Дизайнерів Руслана Багінського й Катю Сільченко:
Акторське подружжя Олександра й Марію Рудинських:
Дашу Коломієць, Тату Кеплер, Антона Птушкіна:
Дашу Кацуріну:
Фотографів Костянтина і Владу Ліберових:
та багатьох інших зірок. Причому всі гості заздалегідь були повідомлені про дрескод "Вирію" — у ньому мали бути відображені етнофутуризм, пташині мотиви й свобода самовираження.
Гостею "Вирію" стала й тренд-редакторка "ТиКиїв" Ольга Правдюк:
За словами організаторів, попри тривалу підготовку і комунікаційну кампанію щодо підготовки дрескоду під керівництвом Лесі Патоки, вони не очікували, що абсолютна більшість гостей не просто дотримаються деяких елементів в одязі, а створять повноцінні унікальні образи.
Тому розглядання відвідувачів фестивалю можна було вважати окремою активністю.
"Дрескоду" дотримались і локації "Вирію": різноманітні фотозони, вибудувані з нуля декорації для театральної сцени разом з повноцінними хатами-мазанками зі справжньою стріхою, близько 1000 кв. м газону та дві музичні сцени, кожна з яких мала свій унікальний стиль, були оформлені відповідно до концепції фестивалю.
За словами організаторів "Вирію" (до речі, вони ж — творці "Куражу"), його основною метою було занурити українців у власну культуру, обрядовість та повернути їх до коріння через сучасну форму. А ще — показати не тільки українцям, а й світовій спільноті сьогоднішню версію української етніки. Ну і, звісно, подарувати новий досвід завдяки поєднанню візуального, театрального та музичного мистецтв.
На театральній сцені впродовж двох днів розгорталася імерсивна вистава, підготовлена Іваном Уривським, його студентами Танею Костенюк і Максимом Свецем та відомими українськими акторами, зокрема — Віталієм Ажновим:
Дмитром Рибалевським та Іваном Довженком.
Театральний перформанс демонстрував українські сватання та весілля з усіма їхніми етапами. Головними дієвими особами були, звісно, родини нареченої та нареченого та їхні гості.
А на головній та електронній сценах запалювали британець Бенджамін Клементайн, Jamala × Aniel Arin, DakhaBrakha, ONUKA, NAZVA, Марина Круть та ще з десяток артистів.
Бенджамін Клементайн виступив у Києві вперше з 2018 року.
Цього разу артист разом із тисячами людей на площі переспівав українською Condolences, а під час виконання однієї з найвідоміших своїх пісень London замінив у тексті столицю Великої Британії на українську, і аудиторія в унісон співала "Kyiv, Kyiv, Kyiv is all in you".
Ексклюзивну 30-хвилинну програму, створену спеціально для "Вирію", виконали Jamala спільно з Aniel Arin — відомі пісні переможниці Євробачення пролунали в новому танцювальному звучанні.
А гурт DakhaBrakha під час виступу висловив захоплення образами глядачів: "Це найгарніша публіка, яку ми коли-небудь бачили. І найрідніша".
Вечорами на "Вирії" виступав Freedom Ballet під керівництвом Олени Коляденко.
У суботу їхній виступ став для гостей несподіванкою, адже організатори навмисно хотіли, щоб танцюристи з'явилися в неочікуваному місці. Але уже в неділю відвідувачі в певний момент почали ставати у два ряди в очікуванні появи Freedom Ballet, що стало сюрпризом уже для артистів.
А ще на "Вирії" можна було побачити виступи батутистів поруч з електронною сценою, прогулянки ходулістів та перформанс акторів у костюмах птахів, а мавки та мавкун проводжали відвідувачів, обсипаючи їх блискітками.
Активності постійно змінювали одна одну, тож гостям подекуди бракувало часу, щоби встигнути побачити все.
Як і всі події, що створює команда "Куражу", "Вирій" був комфортним та інклюзивним: усі зони обслуговування та проявів були доступними, зокрема для гостей на кріслах колісних та тих, хто потребував перекладу виступів мовою жестів.
Отже, перший "Вирій" не став "млинцем нанівець". Чекаємо на наступний!
