"Кіно в навушниках", гроші для розвитку і трохи Євробачення: як премія "Слушно" змінює життя й подкасти
Фото: пресслужба MEGOGO
Вже 1 жовтня аудіопремія для подкастерів медіасервісу MEGOGO "Слушно" вп'яте оголосить переможців — кращих подкастерів України. Наразі триває голосування, і кожен може віддати голос за улюблений подкаст.
Напередодні події ми вирішили поспілкуватися з продюсеркою премії Юлією Білоус та переможцями "Слушно" різних років: Анастасією Євдокимовою й Богданою Неборак із подкасту "Наразі без назви", Назаром Олійником із подкасту chumaky та Марією Діденко з подкасту "Перефарбований лис". Вони розповіли нам, як стали подкастерами, згадали свою участь у премії "Слушно" й навіть зізналися, чи є між подкастерами конкуренція.
Чому ви вирішили робити подкаст? Як змінилося ваше життя після цього?
Анастасія Євдокимова: Подкаст "Наразі без назви" ми з Богданою Неборак планували ще до початку повномасштабної війни.
А коли вона почалася, нам було дуже важливо бачити, як реагують на це західні інтелектуали, про що говорить український культурний простір. Ми спілкувались про це між собою та в березні 2022-го зрозуміли, що можемо говорити не телефоном, а зумом, увімкнути при цьому рекордери й почати записувати подкаст.
Ми були позбавлені візуального мистецтва та виставок, театри й кінотеатри не працювали, а книжки залишалися з нами. Тому ми намагалися знайти відповіді в текстах.
І цей подкаст став підтримкою для багатьох слухачів і слухачок. Цьогоріч я перечитувала "Московіаду" Юрія Андруховича, яку ми обговорювали в одному з перших епізодів "Наразі без назви", і вирішила послухати, а про що ж ми тоді говорили, — і мені сподобався подкаст, який я почула за три роки після його запису.
Богдана Неборак: У нас з'явився простір для швидкої рефлексії, адже ми виходили що два тижні.
У той час це було страшенно потрібно і нам, і, як виявилося, нашим слухачам. "Наразі без назви" слухали українці, які були змушені покинути домівки, наші слухачі фотографували вміст своїх тривожних валізок і наплічників, разом ми читали книжки й обговорювали твори мистецтва. Сьогодні розумію, наскільки цілюще це було!
Назар Олійник: Ідея подкасту chumaky виникла з бажання змінити український медіапростір і спортивну культуру, адже ми не знаходили якісного україномовного контенту, що поєднував би біг, стиль життя та естетику. Особисто мене до цієї ідеї підштовхнув момент, коли я зламав руку і не міг бігати, але міг говорити. Це перетворилося на філософію: ми хотіли запропонувати інший досвід, зробити біг красивим, переосмисленим, соціальним.
Подкаст chumaky став настільки органічною частиною життя, що вже важко відокремити проєкт від роботи. І навіть якщо прибуток поки повністю реінвестується, відчуття від того, що ми об'єднуємо людей і рухаємо цілу гору, дає величезну мотивацію. Це також навчило мене особисто тримати баланс і спонукало повернутися до активнішого бігу, адже члени команди надихають одне одного.
Марія Діденко: Ідея робити подкаст "Перефарбований лис" народилася 2021 року: ми з моєю колегою-співавторкою і подругою Валентиною Мержиєвською працювали разом в одному освітньому проєкті й говорили про те, що цікаво дослідити, як на нас, сучасних дорослих людей, вплинула шкільна програма з української літератури — в українців різних поколінь вона була приблизно однакова. І оскільки ані я, ані Валентина — не філологині, не літературознавиці (я — психологиня, фасилітаторка, а Валентина — освітянка з інженерною освітою), ми вирішили робити подкаст, спираючись на свій життєвий досвід.
З 2021 до 2025 року ми розібрали майже всю шкільну програму і вже вийшли за її межі. І також у нас є понад 50 бонусних епізодів із гостями — або літературознавцями, або відомими людьми, або тими, хто проживав схожий з персонажами текстів досвід.
Проєкт триває вже близько п'яти років, але мені не набридає його робити. Це для мене доказ того, що, якщо тобі щось цікаво, — роби, й люди підтягнуться.
Чи є, на вашу думку, в подкастів перевага перед традиційними ЗМІ?
Анастасія: Сьогодні медіа не може існувати в одному-єдиному форматі на одній-єдиній платформі. Різним медіа підходять різні сценарії — відповідно до їхніх редакційних політик та запитів аудиторії.
І так, часом подкасти є одним зі способів в аудіоформаті проговорювати якісь теми, тому медіа обирають їх. Водночас подкасти — це формат, з яким можуть працювати кріейтори, блогери, фахові журналісти, аналітики, фахівці різних сфер.
Богдана: Подкаст — це просто ще один спосіб поговорити про те, що має для тебе значення. Я люблю подкасти за відчуття розмови за столом увечері, коли ви з друзями нарешті можете обговорити те, що хвилює — чи це геополітика, чи новий переможець Букерівської премії, чи популярний коктейль цього сезону.
Назар: Так, безумовно. Подкасти дозволяють створювати прямий зв'язок зі слухачами, будувати спільноту, а не просто інформувати. У нас є свобода обирати теми й гостей, бути незалежними від великих редакцій.
Ми транслюємо власні цінності, говоримо простою мовою, створюємо контент, який відповідає нашому стилю життя.
Марія: ЗМІ я більше асоціюю з чимось швидким, швидкоплинним, що постійно втрачає актуальність. А подкасти живуть вічно, їх можна переслуховувати. Наприклад, у "Перефарбованому лисі" взагалі цікавіше переслуховувати випуски за 2021-2022 роки, спостерігати, через яку призму ми обговорювали тексти, бо в житті щось відбувалося.
Тому, думаю, мають бути і ЗМІ, і подкасти — просто для різних потреб.
Зізнайтеся, чи є серед подкастів і подкастерів конкуренція?
Анастасія: Я вважаю, що конкуренції на сьогоднішньому українському медіаринку не існує: медіапродуктів українською досі замало.
Ми досі не маємо подкастів, які б задовольнили запити всіх прихильників різних видів спорту — регбі, легкої атлетики, сквошу тощо. Чи щоб всі, хто цікавиться популярною літературою, жанровою літературою, нонфікшеном, присвяченим, наприклад, ментальному здоров'ю, отримали відповіді на всі свої запитання. Контенту, на перший погляд, багато, але його все одно недостатньо.
І всі конкурують за увагу аудиторії, але аудиторія все одно обиратиме того, хто для неї доступніший, або того, хто її може ще чимось привабити. Я впевнена, що в кожного подкасту є своя аудиторія.
Богдана: Конкуренція — це дуже добре, бо вона розвиває ринок. Але я впевнена, що в українському подкастингу і в авторських проєктах є ще неймовірна кількість незаповнених ніш.
Подкастери конкурують з YouTube, TikTok, іншими платформами. Перевага подкастів у тому, що ти сам на сам з голосами, які звертаються до тебе, немає візуальних подразників.
Назар: Ми не сприймаємо інших подкастерів як конкурентів. Навпаки, нам здається, що якісного україномовного контенту поки замало, тому кожен новий проєкт — плюс для всієї сфери.
Ми підтримуємо співпрацю з іншими подкастерами й блогерами. Якщо говорити про бігову сферу, то поруч існують інші клуби, але їхнє зростання для нас радше мотивація, ніж конкуренція.
Марія: Ми з Валею вважаємо, що ефективніше й результативніше підсилювати одне одного, ніж намагатися потопити.
Тому, коли робимо бонусні епізоди з гостями, запрошуємо інших літературних подкастерів — наприклад, у нас є бонусний епізод із подкастом "Шева, Леся і Франко".
І це — про підсилення, про обмін аудиторіями. Тому для нас співпраця — більша цінність, ніж конкуренція. І ми дуже вболіваємо за будь-які нові літературні подкасти, бо вважаємо, що їх має бути багато.
Чому ви вирішили взяти участь у премії "Слушно"? Це про визнання чи про можливість привернути увагу нової аудиторії?
Анастасія: Ми подавалися на премію "Слушно" 2022 року. Ми дуже вболівали за команду, яка її робила, розуміли, як MEGOGO вкладається в розвиток аудіоринку в Україні, і нам хотілось бути частиною цієї спільноти однодумців.
Питання, чи хочемо ми перемогти, не стояло — завжди, подаючись на якусь премію, грант чи стипендію, звісно, ти думаєш про перемогу. Ми справді розуміли, що наш продукт цікавий і може привернути до себе додаткову увагу. І я впевнена, що завдяки "Слушно" отримали нову аудиторію.
Богдана: "Слушно" дозволяє випробувати свої сили, привернути увагу до свого продукту, але найкраще в цій премії — нетворкінг та зріз ринку. Я обожнюю приходити на нагородження та слухати короткі списки, завжди знаходжу для себе подкаст, який слухатиму дорогою додому.
Назар: І те, й інше. З одного боку, участь і перемога підтверджують якість нашої роботи. З іншого — це можливість бути почутими новою аудиторією.
Марія: Ми беремо участь у "Слушно", здається, від початку її створення, і виграли лише на третій чи четвертий раз. Для нас це і про видимість, і про те, щоб про подкаст дізналося більше людей.
Особисто в мене торік, коли нам вручили Гран-прі, було відчуття абсолютного визнання і прийнятості до спільноти. І ця нагорода дала зрозуміти, що все ж таки сенс та ідеї, які ми закладаємо в продукт, можуть бути важливішими за маркетингові стратегії й величезні піар-кампанії.
Як оцінюєте сьогодні: що вам дали участь і перемога в цій премії?
Анастасія: Ми виграли одразу у двох номінаціях: "Вибір слухачів" і "Вибір Megogo Audio" — одну статуетку забрала Богдана, одну я. Це нам дало, можливо, ще трішки видимості для спільноти слухачів, підсилило проєкт і підкреслило, що ми робимо справді важливу річ.
Назар: Насамперед це визнання. Ми двічі вигравали "Слушно", і щоразу це було підтвердженням, що ми робимо щось правильне.
Для нас це сигнал: ми на правильному шляху, і наша спільнота, наш стиль та наші теми відгукуються слухачам.
Марія: Безпосередній вплив. Тепер у мене є фантастичне відео на фоні Gulliver, де є реклама нашого подкасту й наші з Валею імена. І це неймовірні відчуття! Дуже дякуємо за це премії "Слушно"! В нас, звісно, додалося підписників, нас частіше згадують в добірках про топ найцікавіших подкастів тощо, і це завжди дуже приємно, бо збільшує аудиторію.
А ще премія дала нам можливість розвивати інші напрямки нашого проєкту. До грошової премії, яку ми отримали за Гран-прі, ми додали наші заощадження і змогли надрукувати першу партію наших "Навкололітературних ігор" — це вісім ігор, які поєднують психологію, літературні тексти та популярні ігрові механіки.
Продюсерка аудіопремії "Слушно" Юлія Білоус: "Ми не заспокоюємося"
Юліє, які цілі ви ставили, засновуючи премію "Слушно"?
2021 року ми створювали першу премію фактично навпомацки з метою побудувати ком'юніті довкола подкастів і підсвітити круті аудіопроєкти, маючи ресурси медіасервісу і власну аудіоредакцію. Так само хотілося розширювати аудиторію слухачів подкастів, зокрема через взаємодію з аудиторією MEGOGO, оскільки через наші платформи за рік проходить вся активна інтернет-аудиторія України.
Крім того, ми хотіли зосередити в мобільному застосунку MEGOGO найбільшу кількість українських подкастів. Премія розвивалася і зростала, ми краще розуміли галузь, тож зрештою з'явилася ще одна ціль — знайомити українські бізнеси й ініціативи з творцями аудіо. Адже подкасти — це один із перспективних форматів для брендових історій чи реклами.
Наразі всі ці плани втілилися. Але премія завжди була про постійний розвиток і намагання знайти ще більше нових імен, залучити ще більше слухачів, провести дослідження портрета українського подкастера тощо. Тому ми не заспокоюємося.
Ви вивчали досвід світових аудіопремій, започатковуючи "Слушно"?
Жоден наш проєкт не обходився без попереднього дослідження того, що вже відбулося чи відбувається в партнерів чи в інших країнах. Зі "Слушно" було так само. Однак ми дивилися не лише на аудіопремії, а й на премії в галузі кіно, музики, реклами.
Кожен із напрямів має свою специфіку, хоч інструменти загалом у всіх десь схожі — питання у тому, чим ти наповниш той інструментарій. Я б сказала, що останні два роки премії за механікою трохи нагадують "Євробачення" (Усміхається.)
Чи зможуть, на вашу думку, подкасти витіснити певні формати контенту чи все ж залишаться більш нішевим продуктом?
Подкасти — трендова історія. Лідери думок із різних галузей мають свої подкасти. Подкаст зараз звучить вже не як забаганка, а як частина комунікаційної стратегії. Тому, думаю, за майбутнє подкастів треба бути спокійними.
Подкасти точно нічого не витіснять — вони просто стануть у ряд з іншими форматами, адже в кожного з них є свій час і спосіб споживання.
Що таке гарний подкаст саме для вас?
Гарний подкаст для мене — це повага до слухача у вигляді якісного звуку та вміло побудованої історії, щоб було цікаво або послухати, або подумки подискутувати із ведучими, або ж знайти у своїх навушниках співрозмовника, який розуміє твої думки чи проживав ті самі життєві ситуації.
Які подкасти цікавлять саме вас як слухачку? Чи є у вас особистий топ?
Я дуже люблю наративні історії, аудіосеріали, які ми, зокрема, створювали з командою Megogo Audio. Це об'ємні історії, часто завершені й сезонні, які ти слухаєш, наче кіно в навушниках.
Оскільки зараз триває активний період премії "Слушно" і я зберігаю тишу щодо своїх улюблених українських проєктів, то пораджу аудіосеріали, які створювала наша команда: "Літо в Антарктиді", "Маятник" і "Куренівка: історія київського потопу".
