Муррр-кав'ярня. П'ємо каву та милуємося хвостиками
Фото: Олександр Панченко
Колись у Києві було одразу декілька котокафе. Але всі вони з тих чи інших причин позачинялися. На сьогодні у нашому місті працює аж один заклад із кицьками й котиками — LEOcafe (вулиця Юрія Литвинського, 64). І що цікаво — спочатку це була звичайна кав'ярня. Проте одного дня все змінилося.
На честь Персика
Власниця закладу Леся Сребродольська розказала нам, що планувала відкрити LEOcafe десь на початку березня минулого року. Зі зрозумілих усім причин цього тоді не сталося.
Почалося вторгнення, і я поїхала до Англії. Ледь витримала там кілька місяців і повернулася, — розповідає Леся.
А повернувшись у жовтні 2022-го додому, вона все-таки відкрила кав'ярню. Інтер'єр створила "котячий" — на честь свого домашнього улюбленця котика Персика (його портрет займає почесне центральне місце у другій залі).
Проте тварин у закладі не було, та вони тоді й не планувалися. Але люди, що зазирали в кафе, часто запитували: "А де ж ваші котики?"
Поява головної киці
За словами Сребродольської, якось взимку вона вийшла з роботи і побачила на вулиці кицьку — мокру, нещасну, голодну. Так відбулася знакова (для обох) зустріч. З вулиці киця Луна (наголос на першому складі) спочатку переїхала до ветклініки, а звідти — вже чиста, здорова і красива — у кафе.
Хлопці
Руденького котика Лео власниці привезли друзі — знайшли його десь у Київській області.
Кіт перебував у стані стресу, був сильно наляканим. Перші два місяці Лео ховався у своєму котячому будиночку: приходив до тями, відсипався. І зараз в цьому добродушному і спокійному красені складно впізнати те кудлате нещастячко, яким він донедавна був.
Останнім ряди пухнастих жителів кафе поповнив чорно-білий Семен (він же Сьома).
Одного зимового вечора він просто прийшов сюди, поїв… і залишився. Мабуть, сподобалось, як тут приймають.
Усі звірі мають іменні жетони на нашийниках та ветеринарні паспорти. Ба більше, до них приїжджає особистий ветеринар, який регулярно оглядає, робить необхідні щеплення та обробляє. До здоров'я улюбленців тут ставляться дуже серйозно!
На стіні — правила для відвідувачів: як їм поводитись зі звірятками. Мої улюблені пункти: "Не турбувати під час їжі" і "Не будити котів".
Характеристики
Кожен хвостик має свої звички та характерні риси. Луна, безперечно, найголовніша. Причому коли у кафе з'явилися хлопці, спочатку дуже ображалася, навіть їсти поруч із ними відмовлялася. А потім звикла і почала… ними командувати. Постійно їх виховує. А ще — займає найкращі місця (обожнює спати на підвіконні, грітися на сонечку). Щодо парубків, то ті слухаються її. Бо мадам може і по пиці дати — з виховною метою. Залізна леді.
Семен — найхаризматичніший. Має дуже кумедний вираз обличчя — ніби його щось сильно здивувало. Любить дітей. Лео — інтелігент. Скромний, сором'язливий, ввічливий. Дуже грайливий: улюблена забавка — полювати за стіком цукру, яким хтось шурхотить.
Справжня вдячність
Хоча кафе й розташоване далеко від центру міста, сюди постійно приходять люди — родинами, з дітьми. Тобто котики і киця, яких врятували від вулиці, віддячують власниці, запрошуючи до закладу додаткових клієнтів. І це, погодьтеся, чудово!
