Євробачення 2025: що символізують костюми фіналістів
Фото: eurovision.tv
Цьогоріч Євробачення вкотре довело: сцена — це не лише музика, а й мова візуального стилю. Учасники не просто співають — вони транслюють меседж, і костюм тут не менш промовистий за текст пісні. Це мова тіла, силуету, кольору... Ми зібрали найвиразніші стилістичні рішення фіналістів — хто за ними стоїть і як саме костюми стають інструментом самовираження.
Марія Поляруш — персональна стилістка та модна активістка. Працює з чоловічими й жіночими гардеробами онлайн по всьому світу. Полює на гардеробні скарби, стилізує акцентні (statement) речі в образах, закохує у ресейл. Instagram-сторінка Марії тут.
Австрія / JJ — готичний романтизм у total black
Переможець Євробачення-2025 з'явився на сцені в образі, що одразу задає емоційний вектор виступу. Чорний шкіряний плащ із блискучою обробкою, довжиною до підлоги, декорований металевими вставками та клепками, відсилає до естетики готичного романтизму.
Дизайн костюма розробив Teemu Muurimäki — фінський дизайнер, відомий своєю роботою в царині сценічного мінімалізму.
Багатошаровість, асиметрія, насичена текстура та блиск — усе зчитується як метафора пісні Wasted Love, в якій герой пливе у крихкому човні своїх почуттів.
Україна / Ziferblat — панк, квіти та свобода
Образ гурту створив Іван Фролов — дизайнер, який працює не просто з тканинами, а зі змістом. Костюми поєднують силуети 1970-х із панк-естетикою: шкіряні ремені, шипи-пірамідки, масивні браслети. Та всі ці елементи врівноважені вручну вишитими квітами мальви — символом пам'яті та надії. Їхній дизайн розробила українська художниця Наталка Сойко, надавши деталям глибини й сенсу.
Контраст ніжного й брутального формує багатогранний образ — про культуру, яка вміє бути водночас м'якою і сильною.
Італія / Lucio Corsi — сценічний глем із присмаком Gucci
Образ для Lucio Corsi створила Вірджинія Бароне — стилістка, яка працює з архівами моди як із живим матеріалом. Блискучі тканини, широкі коміри та характерні принти відсилають до глем-року 1970-х, але подані із сучасною іронією.
Естетика Lucio напряму перегукується з Gucci епохи Alessandro Michele — ті ж театральність, цитатність, любов до барокової перевантаженості.
І це не випадково: Corsi брав участь у показі Gucci Cruise у Флоренції та знімався в рекламній кампанії бренду.
Ісландія / VÆB — кіберфантазія у сріблі
Дует VÆB з'явився на сцені в сріблястих костюмах, що нагадують футуристичні скафандри з естетикою Y2K. Білі кросівки, масивні сріблясті окуляри, металеві аксесуари — образ працює на візуальну динаміку і зчитується як відсилка до електронної культури та кіберпанку.
Дизайнерки Іріс Інґрідоуттір та Сігні Йонсдоттір зі Studio Erindrekar поєднали мотиви техно-глему з ісландською чуттєвістю. Колір і блиск тут — не про ефект, а про концепт: майбутнє як актуальний стиль.
Латвія / Tautumeitas — етно, яке розчинилося в містичному
Гурт Tautumeitas цього року відійшов від буквального фольклору й занурився в гіпнотичну сценічну естетику. Дизайнер Артур Аналтс створив образи з нюдових прозорих комбінезонів із графічними візерунками, воланами, блискучими рукавичками та пластик-елементами в зачісках. Образ радше шаманський, ніж етнічний — щось між природною стихією, ритуалом і візуальним трансом.
Пісня Bur man laimi звучить як заклик до стійкості й щастя, і костюми працюють у тій самій площині: не демонструвати культуру, а проростати з неї.
Люксембург / Лора Торн — від princesscore до самовираження
Образ Лори Торн — це оновлений погляд на princesscore: рожевий корсет, рюші, казковий силует. Але в кульмінаційний момент він трансформується — сукня перетворюється на сріблясте міні. Цей quick-change працює як жест: від декоративної мовчазності — до суб'єктності.
Пісня La Poupée Monte Le Son — відповідь на хіт 1965 року Poupée de cire, poupée de son: якщо оригінал показував ляльку, що підкоряється, то Торн — героїню, яка бере контроль у власні руки. Костюми створили Жюльєн Сальвіа та Людовік-Александр Відаль.
Мальта / Міріана Конте — маніфест впевненості
Міріана починає виступ у жовтій фатиновій сукні, яку зриває, — під нею червоний боді з леопардовим принтом, чорний сітчастий верх і пір'яні рукави. Це, без сумніву, найрадикальніший образ конкурсу — маніфест сили та самоприйняття для тих, хто живе поза традиційними нормами.
Пісня відображає особистий шлях Міріани, яка відкрито ідентифікує себе як квір, — до свободи й прийняття себе. Над костюмом в естетиці постглему працювали Бенджамін Шмід, Сара Евелін Фуллертон і Метью Мерсіка.
Норвегія / Кайл Алессандро — knightcore із внутрішнім світлом
Кайл з'явився на сцені в образі, який можна охарактеризувати як knightcore — сучасну модну течію, що відсилає до лицарської естетики. Вбрання з елементами металу, високим коміром і чіткими лініями транслює теми сили, захисту, переродження. Тут середньовічний мотив не декоративний, а метафоричний — про внутрішню броню, про шлях крізь втрату.
Пісня Lighter присвячена матері Кайла, яка боролася з онкологічним захворюванням, — і костюм, і виступ стають формою особистого вшанування.
Іспанія / Melody — гламур з іспанським акцентом
Melody продемонструвала два образи, створені дизайнером Густаво Адольфо Тарі, який відомий співпрацею із Шакірою, Rosalía та Nathy Peluso. Перший — чорна сукня з органді з воланами та модернізованим кордобським капелюхом. Другий — блискучий боді, вручну декорований камінням. Образи читаються як стильова трансформація: від класичної іспанської діви до сценічної попікони. Ручна робота й контраст фактур додають їм виразності без надмірного пафосу.
Велика Британія / Remember Monday — Bridgerton із драмою
Корсетні сукні пастельних відтінків, волани, блискітки — гурт Remember Monday вийшов у костюмах, які поєднують регентську естетику з театральним гламуром. Дизайнерка Габріелла Слейд, відома роботою над мюзиклом Six, зібрала історичні коди й переосмислила їх у дусі серіалу "Бріджертони". Образи тріо — це гра з театром, кічем і максимальною жіночністю.
Євробачення-2025 показало, як багато може сказати образ без слів. Костюми цього року не просто доповнювали виступи — вони відкривали артистів з нового боку. Через кольори, силуети та деталі ми бачили не стилізацію, а справжніх людей: з історією, голосом і позицією.
Цікаво, що деякі "нестиковки" із трендами були цілком свідомими — і це тільки посилювало ефект. Артисти обирали не ідеальність, а виразність. І саме ця щирість у стилі зробила сцену ближчою.
