Бабин Яр. Стіна плачу з кристалів і дзеркальне поле
Фото: Олександр Панченко
На території сьогоднішнього Бабиного Яру можна нарахувати близько двох десятків пам'ятних каменів, хрестів, скульптур та артінсталяцій.
Когось це неймовірно дратує, мовляв, перетворили трагедію на якийсь "діснейленд на пам'яті". Хтось, навпаки, вважає, що так і треба. Хто правий, а хто ні — сказати складно. Істина, як водиться, десь посередині. Ми вирішили згадати роботи, що з'явилися там останнім часом, та їхніх авторів.
Стіна плачу
Інсталяцію створила всесвітньо відома художниця Марина Абрамович. За її задумом, стіна стала символічним продовженням знаменитої Стіни Плачу в Єрусалимі.
Її київська "сестра" складається з антрациту та кристалів гірського кварцу (вибір матеріалу Абрамович пояснила тим, що і вугілля, і кварц — джерела енергії). Висота стіни — 3 м, довжина — 40 м.
Місце для роздумів
Модель синагоги "у розрізі" — це місто для роздумів та молитов. Оскільки в юдаїзмі забороняється зображувати Всевишнього, то стіни синагоги щедро декоровані рослинним орнаментом та зображенням тварин: ведмедя, слона, оленя, білки тощо. Є у цій компанії й міфічний єдиноріг.
До речі, візерунки повторюють традиційні розписи синагог у Західній Україні, а кожна тварина виступає певним символом. Так, заєць — це плин часу та страх перед величчю Всевишнього, ведмідь — воскресіння.
Спроєктував цю 11-метрову споруду швейцарський архітектор Мануель Герц. Що цікаво, синагогу можна наче книгу скласти і знову відкрити за допомогою спеціальних механізмів.
Дзеркальне поле
Коли вперше дивишся на цю інсталяцію, то бачиш труби з дірками від куль. Насправді це не труби — а древа життя. Це те саме дерево, що покриває своєю тінню Едемський сад. У Новому Заповіті листя Дерева життя зцілюють народи…
А кульові дірки — то таки від куль. Вночі через них проходить світло та звук (імена загиблих у Бабиному Ярі були переведені у звук спеціальним алгоритмом).
Чорна пульпа
Цегляна колона, яку вінчає скляний "ящик", в якому щось неприємно булькає, — данина пам'яті іншій трагедії: куренівській. Сталася вона 13 березня 1961 року. Тоді Куренівку залила маса рідкої пульпи та бруду, поховавши під собою сотні людей та будинки. Що єднає Бабин Яр та Куренівку? Те, що справжні масштаби обох трагедій радянською владою тривалий час замовчувалися…
Якщо зазирнеш в спеціальні моноокуляри, то побачиш тодішню Куренівку одразу після прориву пульпи (тієї самої, що не може ніяк заспокоїтись в скляній тюрмі "акваріума").
Вільна кибитка
Цей пам'ятник з корабельної сталі присвячено розстріляним у Бабиному Яру ромам. Як і волелюбний народ, кибитка встигла помандрувати Україною.
Так, у 2001 році роботу Анатолія Ігнащенка було встановлено на опорних колонах на 60-метровій скелі над річкою Смотрич у Кам'янці-Подільському. Лише через 15 років її передали до Бабиного Яру (де її мали встановити ще наприкінці 90-х).
