Збережена на сьогодні історична забудова Києва почала формуватися у 1860-70-х рр. і остаточно склалася у 1910-х роках. Водночас довгі десятиліття житло залишалося малоповерховим (1-2 поверхи), незалежно від заможності власників та ступені комфортності.
Поява 3-поверхових будівель припадає лише на початок 1870-х, але і тоді це були окремі об'єкти на центральних вулицях. У 1880-х з'являються вже 4-поверхові будинки.
Масове зростання поверховості в Києві розпочалося лише наприкінці ХІХ ст., що відмічалося в путівниках, пресі, офіційних документах.
Земля в центрі міста купувалась з бою, старі будинки, цілком придатні для життя, зносилися повністю, а замість них виникали гігантські будівлі новітньої формації.
Інший автор писав: "…Київ прикрасився безліччю нових багатоповерхових будинків красивої архітектури, які побудовані за останнім словом домобудівної техніки і які зробили б честь будь-якому європейському місту".
Наступний етап підвищення висотності розпочався у 1910-х рр. 1911 року у місті звели 45 5-поверхових будинків, 25 — 6-поверхових і 5 — 7-поверхових.
За 4 роки було виконано 33 кам'яні та 18 дерев'яних надбудов. Як і сьогодні, це був найшвидший і найдешевший засіб збільшити прибутковості старої забудови. Тоді ці процеси майже не викликали незадоволення сучасників, які іноді критикували лише модні стилістичні течії. Але й пам'ятками архітектури ті будівлі ще не були.
Приклади надбудови
Садиба № 2 по вулиці Хорива ілюструє одну з особливостей доби будівельного піднесення: зміну поверховості у процесі проєктування, що траплялося нерідко. У 1897 р. новий власник планував звести 3-поверховий будинок замість старого 2-поверхового (архітектор О.Кривошеєв). Але у тому ж році він будує вже 4-поверховий за зміненим проєктом.
Часто останній поверх просто наносили на первинні креслення, тому ми можемо уявити дві стадії проєктування.
Наскрізна садиба по вул. Володимирській, 36 — Золотоворітській, 11 — приклад розорення власників у зв'язку з фінансовими прорахунками. По лінії Золотоворітської у 1880 р. за проєктом архітектора О.Шиллє звели 2-поверховий будинок для мебльованих кімнат. З боку вул. Володимирської тоді виник 3-поверховий будинок (той самий автор), вирішений більш парадно.
У1900 році на отримані під заставу майна кошти домовласниця почала надбудову двох поверхів з боку вул. Золотоворітської. Але ці роботи не дали змоги виплатити проценти з позики, тому у 1901 р. Земельний банк призначив торги на садибу.
Фото: з вільних джерел
Новий власник придбав садибу дешевше за її реальну вартість і закінчив надбудову. У 1911-1913 рр. збільшив на 3 поверхи об'єм по Володимирській, який став 6-поверховим. 1914 р. над ним з'являється 7-й поверх із відкритою терасою літнього ресторану. Первісно мебльовані кімнати "Номери Іллінської" перетворилися на фешенебельний готель "Прага", який став містобудівним акцентом на багато десятиліть.
Фото: ДНАББ ім. В.Г. Заболотного
Апетити зростають
Знаємо рідкісний приклад надбудови нежитлового об'єму зі зміною функціонального призначення. У 1895-97 рр. російським сільськогосподарським комісіонерством "Робітник" був зведений 3-поверховий офісний і складський будинок по вул. Городецького, 11.
Проєкт у стилістиці неоренесансу виконав архітектор В.Городецький. 1909 року майно придбав відомий київський підприємець Антон Шанцер, який вже у 1910 р. підвищив будинок до 6 поверхів з виразною мансардою в лівій частині й перетворив його на житловий прибутковий.
Фото: Центральний державний архів кінофотофонодокументів
Така масштабна надбудова у 3,5 поверху, здається, більше не зустрічається у київській практиці.
Інші приклади надбудов
Збільшення поверховості із загальним переоформленням фасадів у новому стилі демонструють будинки по вул. Великій Житомирській, 10,
Малій Житомирській, 7, Михайлівській 18 (перший будинок з'явився ще 1863 р., змінився до невпізнанності у 1911 р.), Костьольній №№3-5 (1914 року їх надбудувати двома поверхами, підвищивши комфортність житла — встановили ліфти. Стилістика фасадів також була змінена у стилі модної течії модерн-ампіру).
Приклад поєднання на високому фаховому рівні різночасових об'ємів без зміни стилістики дає садиба по вул. Б.Хмельницького, 12-14.
На ділянці №14 у 1884 р. за проєктом В.Ніколаєва був зведений 3-поверховий будинок. У 1909-1910 рр. поруч спорудили 5-поверховий об'єм, який поєднали з уже існуючою надбудовою двох поверхів та спільними формами декорування фасаду. В парапеті новобудови повторили малюнок старого парапету.
Дуже рідко, але надбудовували й особняки. Одним з прикладів — садиба Трепова-Лібермана по вул. Банковій, 2, де 1-поверховий будинок збільшили до двох поверхів.
Окрім підвищення прибутку, власники покращували комфортність свого майна (опалення, ліфти, каналізація) та його естетичні якості.
Більшість дореволюційних надбудов, на відміну від робіт радянського періоду і сучасних, можна вважати вдалими. Це пов'язано з невеликими розривами в часі від моменту зведення первісного об'єму до надбудови. Попри стилістичні зміни, конструктивні особливості житла, композиційні підходи, методи декорування суттєво не мінялися.
Фото: Державний архів м.Києва
Зберігалися будівельні матеріали, технологія виготовлення ліпних та металевих деталей. Тому архітектору кінця ХІХ – початку ХХ ст. було значно простіше, ніж сучасним авторам, здійснити надбудову.
Крім того, самі домовласники були зацікавлені у виконанні робіт на високому рівні — від цього залежав їхній прибуток. Надбудови ж довоєнні та повоєнні здійснювалися у складних економічних умовах, вони були спрямовані на швидке розв'язання житлової проблеми в країні, в якій значно впав рівень соціальних вимог до комфортності житла.
Отже, активні надбудовні процеси межі ХІХ – ХХ ст. кардинально не змінили образ міста.
