Красивий Київ. Будівлі, які прикрашали місто і яких більше немає

Фото з архіву автора

На жаль, ніщо не може бути вічним. Навіть архітектура. Її повільно вбивають час, війни та люди. Ми згадали неймовірні київські будівлі, які, на жаль, до сьогодні не встояли. І які колись були справжньою окрасою нашого міста.

Вокзал

Цей вокзал мав вигляд і фортеці, і палацу одночасно. Будівля була зведена у стилі англійської готики архітектором Іваном-Фрідріхом Вишневським у 1869-1870 роках.

Також Вишневський побудував у Києві виробничі корпуси Деміївського цукрово-рафінадного заводу і житловий будинок на Володимирській, 38 (не зберігся).

Ліворуч та праворуч від центрального корпусу розміщувалися ресторани та кімнати для відпочинку пасажирів першого (не поступалися номерам у першокласних готелях!) та другого класів.

Будівлю, що декілька разів потерпала від пожеж і перебувала в аварійному стані, у 1913 році було демонтовано заради нового вокзалу (який вдалося побувати лише у 1927-1932 роках).

Будинок Альошина

Цей прибутковий будинок архітектор Альошин збудував для свого батька Федора Альошина у 1914-1915 роках.

Будівля була розташована майже напроти дзвіниці Софії Київської (вулиця Володимирська, 19) і архітектор це врахував, тактовно вирішивши його у формах модерну з елементами українського бароко.  

У будинку було 54 квартири (найдорожчі з них містили по 7-8 кімнат). У домі працювали два ліфти та підіймач для дров на чорних сходах.

У 1943 році під час боїв за Київ будинок вигорів, але його вже не відновлювали. 

Палац барона Штейнгеля

Чомусь у нас заведено називати "палацом барона Штейнгеля" особняк на Ярославовім Валу, але це невірно. Справжній особняк Рудольфа Штейнгеля був на сучасній Бульварно-Кудрявській, 27.

Зведений у стилі неоготики архітектором Володимиром Ніколаєвим, палац вражав не тільки своїм зовнішнім виглядом, а й розкішним парком (з альтанками та фонтанами) в англійському стилі, що прилягав до нього.

У 1976-1981 роках найста­рішу частину особняка зруйнували заради будівництва нового корпусу Київського науково-дослідного інституту ортопедії. 

"Залишки" особняка можна побачити і сьогодні. До речі, палац неодноразово знімався у кіно. Наприклад у радянському фільмі "Доля барабанщика" 1955 року. 

Міська дума

Міська дума розташовувалась посередині між сучасним Головпоштамтом та Будинком профспілок. 

Споруджена за проєктом архітектора Олександра Шіле у 1876 році, спочатку будівля була двоповерховою, третій поверх з'явився пізніше. Чотирикутну вежу прикрашав годинник, а шпиль — фігура архістратига Михаїла (після революції 1917 року — червона зірка).   

Перший поверх займали крамниці. Також тут декілька років працювала школа відомого художника Миколи Мурашка.

У1881 року у будівлі думи розміщувався перший у Європі нічний пункт лікарських чергувань — прообраз сучасної швидкої допомоги. У 1941-му будівлю підпалили, а у 1944 році "коробку" остаточно розібрали на цеглу.

Будинок Слов'янського

Будинок, який зводився коштами співака та диригента Дмитра Агренєва-Слов'янського,  розташовувався там, де сьогодні стоїть неоковирна споруда готелю "Дніпро" (Європейська площа).

Для свого часу це була грандіозна споруда. Ще б пак, планувалося, що тут буде найбільша у Європі концертна зала (на 5000 місць!). Проте Слов'янський співав краще, ніж вів справи, тож він збанкрутів ще на етапі будівництва.

Будинок перекупили і добудували, облаштувавши там аж три зали, щоправда, лише на 800 місць кожний. У 1930-х його радикально перебудували — під потреби Будинку оборони. І будівлі фактично не стало.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter