Маріїнський палац. Життя, занепад та відродження київської пам'ятки
Фото: m-palace.com.ua
Скільки себе пам'ятаю, Маріїнський палац завжди був… привидом. Тобто він існував, але всі дивилися ніби скрізь нього, не помічаючи, що він стоїть занедбаний, із брудними вікнами та пошарпаними стінами.
Казали, що палац закритий на реставрацію. Так воно і було — і тривала ця неспішна реставрація цілих 14 років (з 2003-го по 2017-й). Тобто насправді роботи велися коли виділяли хоч якісь кошти. А виділяли їх не дуже. Тож за останній рік, коли за справу взялися належним чином, було зроблено більше, ніж за весь попередній час…
По закінченню найприємнішим було те, що вхід до палацу став вільним. Заповнивши відповідну форму, можна було нарешті потрапити в його зали (звісно, не в усі). Проте сьогодні, зі зрозумілих причин, це закритий об'єкт. Тож згадаймо його непросту історію.
Також читай: Український дім: Ленін, Фрипулья, Роден, Майдан
З чого все починалося
Рішення про будівництво палацу в Києві було ухвалено в 1744 році. Проєкт розробив улюблений архітектор російської імператриці Єлізавети італієць Бартоломео Растреллі. Проте безпосереднім спорудженням палацу опікувався архітектор Іван Мічурін.
Маріїнський палац — це типовий зразок барокової архітектури (класичні ознаки бароко: пишна парадність, масивність та надмірність в усьому). Головний палацовий корпус має два поверхи, а з боків його "чатують" одноповерхові флігелі, які з'єднуються з ним півкруглими коридорами (з доволі низенькими стелями).
Що цікаво, Єлізавета, під замовлення якої палац і збудували, так жодного разу в ньому і не побувала. Замість неї тут з кінця 18 століття і до початку 19 століття з шиком оселялися київські генерал-губернатори.
А потім були пожежі
Перша виникла у 1812 році. І хоча її вдалося доволі оперативно загасити, вогонь таки встиг знищити один із флігелів.
Друга пожежа — значно страшніша та масштабніша — спалахнула у палаці в 1819 році. Вогонь був такий лютий, що знищив не тільки другий, дерев'яний, поверх, а й значно пошкодив перший — кам'яний.
Пустка та оренда
Наступні майже 50 років будівля перебувала у стані "хай собі стоїть". Тобто нею особливо не займалися, час від часу здаючи головний корпус в оренду — наприклад Товариству штучних мінеральних вод. Що цікаво, справи у Товариства пішли вгору, тож воно навіть підрихтувало приміщення за свій кошт.
І лише у 1868 році палац нарешті повернули "до красивого життя": наново відбудували другий поверх, зробили терасу зі сходинками та посадили новий парк.
Кінець епохи
Під час першої світової війни в палаці проживала (з 1914-го і по 1917 рр.) мати останнього російського імператора Ніколая ІІ Марія Глюксбург-Романова. У 1918 році у палаці оселилися більшовики. Тут засідало військове керівництво та каральні органи — ЧЕКа (російською — Чрезвычайная комиссия по борьбе с контрреволюцией и саботажем).
Дотримуючись гасла "Мир хатам, війна палацам", у стінах Маріїнського влаштували справжню катівню. Усіх, "хто не з нами", тут пускали в розхід — тобто розстрілювали. А трупи тишком-нишком ховали тут — у парку. Взагалі, на думку історика Олександра Кучерука, увесь Маріїнський парк — це суцільне кладовище...
Після змін різних режимів та влад, у часи остаточного утвердження совєтів (до 1991-го року) у стінах колишнього палацу розміщувалися: технікум, сільськогосподарський музей, проводилися різноманітні виставки.
З 1951-го року в одному з флігелів перебував Український республіканський комітет захисту миру, якій багато років незмінно очолював Олесь Гончар.
Офіційною резиденцією Президента України палац став лише у 1991 році — після відновлення державної Незалежності України.
Ера реставрації
За офіційною інформацією Держуправління справами, з 2007 року на реставрацію пам'ятки було витрачено 992 млн гривень. Тобто майже мільярд. З яких понад 1,4 млн грн було... вкрадено. Звісно, про це стало відомо вже пізніше — після відкриття палацу.
Масштабну багаторічну реставрацію здійснив колектив співробітників Українського державного науково-дослідного та проєктного інституту "УкрНДІпроектреставрація" (серед керівників проєкту — архітектори Лариса Цяук та Наталія Диховична).
Палацу дійсно подарували нове життя: спеціалісти укріпили фундаменти, замінили всі комунікації (більшість старих просто згнили), відтворили зовнішні фасади та інтер'єр палацу, а також облагородили територію навколо.
До речі, з автентичних інтер'єрів палацу майже нічого не збереглося — вельми буремні були часи. Лише в одній з кімнат — медальйони з пухлими купідончиками.
Шли десятиріччя, минали війни, а посланці кохання все продовжують цілити своїми стрілами в тих, хто і сьогодні приходить у Маріїнський...
Також читай: Будинок зі зміями. Заходимо всередину
