Секретна мозаїка у дворі Музею Ханенків: хто її автор?
Фото: Майя Двалішвілі
Національний музей мистецтв імені Варвари та Миколи Ханенків славиться не тільки своєю дивовижною колекцією картин. У дворику на локації фактично існує експозиція просто неба — стінопису та мозаїки, які створив Василь Федорович Овчинников, що був директором цього музею близько 40 років... Роздивимося?!
Після Другої світової війни співробітники музею, які втратили домівки, квартирувалися з родинами у прибудові, розташованій у дворику історичної будівлі на вулиці Терещенківській, 15-17. Оскільки на той час будинок ще не мав статусу пам'ятки архітектури, то й сам директор музею довго мешкав на його третьому поверсі.
Насправді ця прибудова, яка також прикрашена мозаїками Овчинникова, за часів Терещенків була конюшнею, яка ще слугувала такою собі стоянкою для карет. І своди, оформлені арками, — це в'їзні ворота для екіпажів. Також тут розташовувалася льодовня, де зберігалися продукти. Кажуть, що тут була й кухня, звідки подавали блюда.
У дворику музею мешканці проводили зібрання та сусідські зустрічі. Фактично, внутрішня частина була територією, де вечорами збирались співробітники, ставили казан, готували їжу, пригощали один одного, співали пісні... Це був час єднання та піднесення для кожного.
Оскільки вище керівництво не дозволяло змінювати фасад будинку, тодішній директор музею Василь Овчинников, який мріяв бути художником-монументалістом (але не склалося), почав розписувати стіни внутрішнього дворика.
Так, саме розписувати, адже з боку сусідніх дворів видно лише частину скарбу — мозаїки, і то не всі. Стінописи ж, або фрески, зображують дружину автора з немовлям та портрет його доньки. А ще він намалював тут Козака Мамая, але чи то з міркувань політичних (заборона на українську тематику), чи то через псування від погодних умов — цей стінопис зафарбували.
Та співробітники музею радо покажуть тобі частину паркана поруч із мозаїкою лелеки, на якій його було зображено, та проведуть рукою по ледь помітним оку та контурам вус. А твоя уява вже сама домалює Козака Мамая.
Однак найбільше цей дворик відомий саме завдяки своїм мозаїкам. Які частково, як ми вже казали, можна помітити з сусідніх дворів.
Над мозаїками Овчинников працював з кінця 1960-х до самої своєї смерті — майже 10 років. І не все встиг втілити: те саме обличчя чоловіка, що схоже на Фріду Кало, є, власне, автопортретом пана Василя, який він так і не закінчив, — розповідає старша наукова співробітниця освітнього відділу музею Юлія Москаленко.
Мозаїк у дворику кілька...
Є тут, окрім автопортрета митця, зображення лелеки, мадонни з дитям, каштанів, голуба, кілька окремих символічних зображень квітів...
Є тут також і зовсім таємна мозаїка, яку показують не всім, тому що вона всередині будівлі. Колись це була відкрита стіна, та сама, на горі якої зображено каштани та автопортрет майстра, тому Овчинников зобразив на ній свою квітку. Але згодом навколо збудували помешкання, і мозаїка сховалась.
А ще є дві роботи на пролетарську тематику. Але художньої цінності через це вони не втрачають.
"Треба дивитись глибше — на майстерність, на тонку та складну роботу, яку проводила людина похилого вже віку, — говорить Юлія Москаленко. — Адже кожна мозаїка виконана ретельно та з високою майстерністю".
Василь Овчинников (1907–1978 рр.) закінчив Київську художню академію і був майстром-колористом. Він тонко грав зі світлотінями: для зображення одного кольору використовував різні його відтінки, щоб додати об'єму та жвавості. Від того його роботи наче дихають, а на сонці — прямо таки сяють різнобарв'ям!
Для своїх робіт пан Василь використовував звичайну господарську плитку, якою обкладають санвузли. Працював він невпинно, іноді із самого ранку до ночі. Сам колов кахель, через що його руки завжди були побиті та перев'язані. Сам складав містки, на які збирався для зведення своїх монументальних полотен.
Експозиція просто неба
Співробітники музею кажуть, що люди по-різному ставляться до цих творів: хтось у захваті, інші говорять, що це мистецтво спотворює історичну місцевість. Але музей вважає їх окремими експонатами, деякі роботи навіть мають свій інвентаризаційний номер. І в часи повномасштабного вторгнення до них відкрили доступ усім охочим.
Щосуботи та щонеділі в теплу пору дворик відкривають для відвідувачів за символічну плату. Для діточок тут навіть влаштовують квести з пошуку мозаїк, які відповідають вказаним співробітниками музею описам... Іноді Юлія Москаленко проводить художні майстер-класи з аплікацій в техніці мозаїки. А також на прохання можна прослухати аудіогід, щоб дізнатися ще більше.
Такі відкриті події музей анонсує у своїх соцмережах. Слідкувати за ними можна тут. Або ж просто приходь!
